- •1. Педагогіка як наука, її предмет, об’єкт і сучасні напрямки розвитку. Місце в системі наук
- •3. Аналіз основних педагогічних категорій
- •4. Рівні та методи науково-педагогічних досліджень
- •5. Філософські основи педагогічного процесу. Цінності консерватизму та цінності розвитку у педагогічному процесі. Ідеологія виховання
- •6. Особливості використання понять «особа», «індивід», «особистість», «індивідуальність» у педагогіці
- •7. Закономірності розвитку особистості.
- •8. Фактори розвитку особистості
- •9. Поняття віку, теорії вікового розвитку особистості. Сенситивні періоди та психічні новоутворення у процесі розвитку особистості
- •10. Сучасні підходи до аналізу процесу розвитку особистості: описовий, психоаналітичний
- •11. Охарактеризуйте понятійний ряд «виховний ідеал – мета виховання – завдання виховання»
- •12. «Виховний ідеал» г. Ващенка
- •13. Зміст, мета і завдання виховання у нормативних документах та концептуальних проектах (національна доктрина розвитку освіти)
- •14. Психологічний зміст виховання – система відношень особистості. Традиційні напрями розгляду змісту виховання
- •15. Опірність вихованню, основні причини, моделі та способи запобігання їх проявам. Загальні наслідки, що супроводжують непродуктивний педагогічний процес
- •16. Закономірності виховного процесу. Принципи виховання та умови, що забезпечують їх реалізацію
- •17. Сучасні підходи до розгляду структури процесу виховання.
- •18. Психічні механізми процесу виховання – соціалізації, індивідуалізації, персоналізації
- •20. Моделювання поведінки. Програми внутрішнього і зовнішнього підкріплення
- •21. Когнітивна технологія виховання – особливості та акценти
- •22. Поняття зон розвитку і допомагаючи взаємин у організації виховання
- •24 І 25. Поняття методів виховання як способів взаємодії вихователя і вихованця. Класифікація методів виховання
- •26. Методи самоконтролю та самооцінки рівня вихованості. Поняття про два рівні вихованості психічної якості
- •28. Поняття і класифікація форми організації виховання.
- •29. Виховуюче середовище групи. Потенціал дитини у групі – «я», «Ми», «Інакший»
- •30. Інтеграція дитини у соціальний простір групи. Рівні взаємодії дитини із групою.
- •31. Педагогічні аспекти поняття малої групи, її основні ознаки
- •33. Закономірності та розвиток номінальної групи у високорозвинену
- •34. Етапи розвитку дитячої групи у авторській праці педагогічної діяльності. А. Макаренко
- •35. Актив як орган управління групою, їх функції і умови ефективної діяльності. Лідери у дитячих та юнацьких групах.
- •36. Педагог як професія. Функції педагогічної діяльності. Поняття і складові педагогічної майстерності.
- •37. Поняття педагогічного спілкування, його функції. Структура і параметри педагогічного спілкування.
- •38. Рівні, бар’єри та стилі у педагогічному спілкуванні
- •39. Типологія конфліктів.
- •40. Способи розв’язання конфліктних ситуацій у педагогічній діяльності
- •41. Загальне поняття дидактики як теорії освіти і навчання.
- •42. Понятійний апарат сучасної дидактики. Зміна поглядів на процес учіння.
- •43. Історія становлення основних рис сучасної дидактики
- •46. Зміст освіти в сучасній школі, його компоненти.
- •48. Навчальні підручники і посібники, вимоги до них.
- •49. Сучасні погляди на сутність процесу навчання.
- •50. Поняття про процес навчання як діяльнісний, його компоненти.
- •51. Види учіння. Мотив і мотивація учіння.
- •52. Поняття про процес навчання як пізнавальний, його структура.
- •53. Процес навчання як специфічна форма пізнання. Функції процесу навчання.
- •54. Етапи формування уявлень, методика формування наукових понять.
- •55. Поняття про закономірності, принципи і правила навчання.
- •60. Поняття методів навчання як способів взаємодії вчителя та учня у процесі навчання. Функції та обумовленість методів навчання.
- •61. Проблема класифікації методів навчання у педагогічній науці. Зовнішня і внутрішня сторона методу.
- •62. Класифікація методів навчання за: джерелом передачі і сприйняття навчального матеріалу:
- •63. Класифікація методів навчання на основі:
- •65. Історія розвитку форм організації навчання. Сучасні тенденції.
- •66. Форми організації навчання в сучасній середній школі. Урок як основна форма організації навчання.
- •67. Класифікація типів уроків. Структура типів уроку класифікованих за критерієм основної дидактичної системи.
- •68. Поняття діагностики і контролю як засобу регулювання навчально виховного процесу. Функції та основні вимоги до контролю. Види контролю, форми і методи контролю.
- •69. Оцінка і облік успішності учнів. Критерії і системи оцінювання. Дванадцятибальна система оцінювання. Критерії оцінювання у шкільному курсі історії.
49. Сучасні погляди на сутність процесу навчання.
Під поняттям викладання сьогодні розуміють упорядковану діяльність педагога, спрямовану на реалізацію цілей навчання, забезпечення управління навчально пізнавальної діяльності учнів. Під поняттям учіння-процес у ході якого на основі пізнання вправляння та набутого досвіду виникають нові форми поведінки і діяльності. Зрозуміло, що протікання процесу навчання не можливе без взаємодії співробітництва, партнерства між педагогами і учнями. Процес навчання є складною цілісною системою. Найважливішими його компонентами є цільовий, стимуляційно мотиваційний, змістовий, операційно діяльнісний, оцінно результативний.
50. Поняття про процес навчання як діяльнісний, його компоненти.
Протікання процесу навчання неможливе без взаємодії, співробітництва, партнерства між педагогами і учнями, їх діяльностями. Взаємодія передбачає безпосередні контакти учителя й учня, співробітництво, партнерство—контакти, дія яких може поширюватись у часі та просторі. Наприклад, виконання учнями домашніх завдань, проведення самостійних спостережень, досліджень. У будь якому варіанті головним є те, щоб ці контакти сприяли стимулюванню, активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, її організації. І це досить суттєво: без інтересу до навчального предмета, навчального матеріалу учень не буде працювати ні на уроці, ні вдома. У такому випадку, процес навчання—динамічна взаємодія учителя і учнів, у ході якої здійснюється стимулювання і організація активної навчально-пізнавальної діяльності школярів з метою засвоєння системи наукових знань, умінь, навичок, розвитку і всебічної вихованості особистості.
51. Види учіння. Мотив і мотивація учіння.
Діяльність учня в процесі навчання – учіння. Розглядаються зовнішні і внутрішні процеси. Коли розглядають діяльність з зовнішньої точки зору, то можна помітити 2 варіанти діяльності учнів: 1) під керівництвом вчителя ( - прийняття завдань, що ставить вчитель, - формування мотивів, - виконання дій, запропонованих вчителем, сприймання інформації, - регулювання своїх дій за допомогою вчителя 2) самостійно – постановка завдань, - само формування мотивів, - самоорганізація діяльності, самостійне здобуття інформації, - самоконтроль, саморегулювання, - самооцінка, самоаналіз. Із внутрішньої точки зору процес учіння є процесом засвоєння учнями ЗУН. Цей процес включає такі компоненти: сприймання, розуміння, осмислення, узагальнення, запам’ятовування, застосування. Сприймання – це відображення в свідомості людини окремих властивостей предметів і явищ, що в даному випадку діють на органи чуттів. Сприймання може бути безпосереднє і опосередковане. В процесі безпосереднього сприйняття в свідомості утворюються образи, при опосередкованому – уявлення. Розуміння – встановлення зв’язків між предметами і процесами, виявлення будови, складу, призначення, розкриття причин, мотивів, роз’яснення смислу.Осмислення – більш глибоке розуміння, розкриття зв’язків і залежностей. Більш глибоке порівняння і аналіз. На основі осмислення утворюється переконання, власне ставлення до вивченого. Дає можливість застосовувати знання на практиці. Застосування ЗУН на практиці відбувається через використання системи вправ. Онищук класифікує їх в залежності від дидактичної мети – підготовчі вправи (підготувати учнів до сприйняття нового матеріалу), - ввідні (введення в проблему), - пробні (застосування тільки що отриманих знань), - тренувальні (засвоєння учнями навичок роботи. Можуть бути за зразками, за завданням, - творчі (формування уміння творчо застосовувати одержані знання), - контрольні. Ефективність засвоєння знань залежить від інтересу – рівня розвитку емоційної сфери, правильної організації опитування, від розвитку самостійності і активності учня.
Мотивація – це процес формування ізакріплення у учнів позитивних мотивів навчальної діяльності. Мотиви – внутрішні імпульси, що збуджують людину до діяльності. Зовнішні імпульси – стимули. Стимули перетворюються в мотиви. Онищук класифікує мотиви за основною цілеспрямованістю навчально-виховного процесу в школі на -соціальні (почуття обов’язку і відповідальності -пізнавальні (пізнавальний інтерес) - професійно-ціннісні (інтерес до здобуття певної професії) Система стимулів: -захоплююче викладати матеріал, звертатись до емоцій школярів, викликати у них радість, здивування, сумнів, -створення ситуації успіху -створення забруднення (проблемні ситуації) для розвитку самостійного мислення, кмітливості, інтуїції -правильно побудувати систему навчальних вимог -справедливо і регулярно оцінювати -піклуватись про свій авторитет.