- •1. Педагогіка як наука, її предмет, об’єкт і сучасні напрямки розвитку. Місце в системі наук
- •3. Аналіз основних педагогічних категорій
- •4. Рівні та методи науково-педагогічних досліджень
- •5. Філософські основи педагогічного процесу. Цінності консерватизму та цінності розвитку у педагогічному процесі. Ідеологія виховання
- •6. Особливості використання понять «особа», «індивід», «особистість», «індивідуальність» у педагогіці
- •7. Закономірності розвитку особистості.
- •8. Фактори розвитку особистості
- •9. Поняття віку, теорії вікового розвитку особистості. Сенситивні періоди та психічні новоутворення у процесі розвитку особистості
- •10. Сучасні підходи до аналізу процесу розвитку особистості: описовий, психоаналітичний
- •11. Охарактеризуйте понятійний ряд «виховний ідеал – мета виховання – завдання виховання»
- •12. «Виховний ідеал» г. Ващенка
- •13. Зміст, мета і завдання виховання у нормативних документах та концептуальних проектах (національна доктрина розвитку освіти)
- •14. Психологічний зміст виховання – система відношень особистості. Традиційні напрями розгляду змісту виховання
- •15. Опірність вихованню, основні причини, моделі та способи запобігання їх проявам. Загальні наслідки, що супроводжують непродуктивний педагогічний процес
- •16. Закономірності виховного процесу. Принципи виховання та умови, що забезпечують їх реалізацію
- •17. Сучасні підходи до розгляду структури процесу виховання.
- •18. Психічні механізми процесу виховання – соціалізації, індивідуалізації, персоналізації
- •20. Моделювання поведінки. Програми внутрішнього і зовнішнього підкріплення
- •21. Когнітивна технологія виховання – особливості та акценти
- •22. Поняття зон розвитку і допомагаючи взаємин у організації виховання
- •24 І 25. Поняття методів виховання як способів взаємодії вихователя і вихованця. Класифікація методів виховання
- •26. Методи самоконтролю та самооцінки рівня вихованості. Поняття про два рівні вихованості психічної якості
- •28. Поняття і класифікація форми організації виховання.
- •29. Виховуюче середовище групи. Потенціал дитини у групі – «я», «Ми», «Інакший»
- •30. Інтеграція дитини у соціальний простір групи. Рівні взаємодії дитини із групою.
- •31. Педагогічні аспекти поняття малої групи, її основні ознаки
- •33. Закономірності та розвиток номінальної групи у високорозвинену
- •34. Етапи розвитку дитячої групи у авторській праці педагогічної діяльності. А. Макаренко
- •35. Актив як орган управління групою, їх функції і умови ефективної діяльності. Лідери у дитячих та юнацьких групах.
- •36. Педагог як професія. Функції педагогічної діяльності. Поняття і складові педагогічної майстерності.
- •37. Поняття педагогічного спілкування, його функції. Структура і параметри педагогічного спілкування.
- •38. Рівні, бар’єри та стилі у педагогічному спілкуванні
- •39. Типологія конфліктів.
- •40. Способи розв’язання конфліктних ситуацій у педагогічній діяльності
- •41. Загальне поняття дидактики як теорії освіти і навчання.
- •42. Понятійний апарат сучасної дидактики. Зміна поглядів на процес учіння.
- •43. Історія становлення основних рис сучасної дидактики
- •46. Зміст освіти в сучасній школі, його компоненти.
- •48. Навчальні підручники і посібники, вимоги до них.
- •49. Сучасні погляди на сутність процесу навчання.
- •50. Поняття про процес навчання як діяльнісний, його компоненти.
- •51. Види учіння. Мотив і мотивація учіння.
- •52. Поняття про процес навчання як пізнавальний, його структура.
- •53. Процес навчання як специфічна форма пізнання. Функції процесу навчання.
- •54. Етапи формування уявлень, методика формування наукових понять.
- •55. Поняття про закономірності, принципи і правила навчання.
- •60. Поняття методів навчання як способів взаємодії вчителя та учня у процесі навчання. Функції та обумовленість методів навчання.
- •61. Проблема класифікації методів навчання у педагогічній науці. Зовнішня і внутрішня сторона методу.
- •62. Класифікація методів навчання за: джерелом передачі і сприйняття навчального матеріалу:
- •63. Класифікація методів навчання на основі:
- •65. Історія розвитку форм організації навчання. Сучасні тенденції.
- •66. Форми організації навчання в сучасній середній школі. Урок як основна форма організації навчання.
- •67. Класифікація типів уроків. Структура типів уроку класифікованих за критерієм основної дидактичної системи.
- •68. Поняття діагностики і контролю як засобу регулювання навчально виховного процесу. Функції та основні вимоги до контролю. Види контролю, форми і методи контролю.
- •69. Оцінка і облік успішності учнів. Критерії і системи оцінювання. Дванадцятибальна система оцінювання. Критерії оцінювання у шкільному курсі історії.
8. Фактори розвитку особистості
Спадкові, середовищ ні чинники, спеціально організоване виховання. Середовище: екологічне, домашнє, коло найближчого оточення, широке соціальне середовище, інформаційне поле всесвіту.
Спадкові фактори:1)Я – тварина -Ми отримуємо власну внутрішню і зовнішню будову, що характеризує нас, як представників тваринного світу. Нам властиві безумовні рефлекси: харчові, адаптаційні. 2)Я – людина - Ми отримуємо те, що у цілому характеризує особливості зовнішньої і внутрішньої будови; задатки до розвитку прямоходіння, другої сигнальної системи та абстрактне мислення для розвитку яких необхідне людське середовище і спілкування.3)Я – дочка/син - Ми отримуємо те, що характеризує нас як спадкоємця певної лінії.4)Я – Я -Частина вчених вважає, що людина успадковує генетичну схильність до певних моделей, спрямованостей, соціальної поведінки, проте частина заперечує.
9. Поняття віку, теорії вікового розвитку особистості. Сенситивні періоди та психічні новоутворення у процесі розвитку особистості
Вікова періодизація – поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періоди), що вимірюються роками. Вперше вікову періодизацію запропонував Платон, а розробив – Коменський. Дитинство, підлітковий період, зрілість, старість. 1)Перше дитинство – від народження до 3 років; 2)Друге дитинство (перед шкільний вік) – 3-5 років; 3)Дошкільний вік – 5/6-7 років; 4)Молодший шкільний вік – 6-10 років; 5)Середній шкільний вік (підлітковий) – 10-15 років; 6)Старший шкільний вік – 15-18 років; 7)Рання юність – 18-21 років; 8)Пізня юність – 21-25 років.
Розвиток людини проходить таким чином, що існують періоди реактивності організму на зовнішні впливи. Психічні новоутворення:1)Від зачаття до 1 року – здатність активно сприймати;2)Від 1 до 3 років – здатність орієнтуватися у просторі, часі, потреба у розвитку, сигнали системи, потреба у системі «Я» 3)Від 3 до 7 років – внутрішня позиція, здатність підпорядковувати мотиви; 4)Від 7 до 12 років – довільна постанова цілей;5)Від 12 до 15 років – потреба у ідентифікації, здатність ототожнювати себе із цінностями, соціальними ролями, самоідентифіікація;6)Від 15 до 18 років–почуття самостійності і потреба у встановленні стосунків із близькою людиною, які при цьому не руйнують власну сталість.
10. Сучасні підходи до аналізу процесу розвитку особистості: описовий, психоаналітичний
Розвиток особистості розглядається як кількісні і якісні фізичні зміни, психологічні та соціальні зміни, які відбуваються з людиною протягом всього життя. Розвиток особистості відбувається під впливом спадковості та середовища. На початку ХХ ст. виокремилося два напрямки, що пояснювали розвиток особистості: 1)лише під впливом спадковості – Ламброзо; 2)лише під впливом виховання – Локк.
Описовий підхід – пояснює не розвиток особистості, а прагне діагностувати її параметри. Представники: Кеттел, Кречмер-Шелдон, Олпорт, Юнг. Ендоморфний тип – високі, худорляві, найбільш стійкі до алкоголю, у хвилину небезпеки обмежуються людьми. Мезоморфний тип – невисокі, з розвиненою мускулаторою, владолюбні і агресивні. Тектоморфний тип – веселі, дружелюбні, найменш стійкі до алкоголю, потреба у спілкуванні. Психоаналітичний підхід – Фройд, Атленд, Юнг – психоаналітична теорія розглядає розвиток психіки як боротьбу її рівнів:- свідомий – я; підсвідомий – воно; - над свідомий. при цьому свідомий досвід особистості або Я формується у дитини на 3 році життя і відрізняється від всіх інших тим, що це наш досвід, який є під контролем. Підсвідомість – інформація, яка обробляється нами без контролю свідомості. Над свідомість – формується під впливом батьків, виховання, суспільства, колективного, невідомого. Над свідоме відповідає за саморегуляцію поведінки, до цього й відноситься інтуїція.