8. Фактори розвитку особистості

Спадкові, середовищ ні чинники, спеціально організоване виховання. Середовище: екологічне, домашнє, коло найближчого оточення, широке соціальне середовище, інформаційне поле всесвіту.

Спадкові фактори:1)Я – тварина -Ми отримуємо власну внутрішню і зовнішню будову, що характеризує нас, як представників тваринного світу. Нам властиві безумовні рефлекси: харчові, адаптаційні. 2)Я – людина - Ми отримуємо те, що у цілому характеризує особливості зовнішньої і внутрішньої будови; задатки до розвитку прямоходіння, другої сигнальної системи та абстрактне мислення для розвитку яких необхідне людське середовище і спілкування.3)Я – дочка/син - Ми отримуємо те, що характеризує нас як спадкоємця певної лінії.4)Я – Я -Частина вчених вважає, що людина успадковує генетичну схильність до певних моделей, спрямованостей, соціальної поведінки, проте частина заперечує.

9. Поняття віку, теорії вікового розвитку особистості. Сенситивні періоди та психічні новоутворення у процесі розвитку особистості

Вікова періодизація – поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періоди), що вимірюються роками. Вперше вікову періодизацію запропонував Платон, а розробив – Коменський. Дитинство, підлітковий період, зрілість, старість. 1)Перше дитинство – від народження до 3 років; 2)Друге дитинство (перед шкільний вік) – 3-5 років; 3)Дошкільний вік – 5/6-7 років; 4)Молодший шкільний вік – 6-10 років; 5)Середній шкільний вік (підлітковий) – 10-15 років; 6)Старший шкільний вік – 15-18 років; 7)Рання юність – 18-21 років; 8)Пізня юність – 21-25 років.

Розвиток людини проходить таким чином, що існують періоди реактивності організму на зовнішні впливи. Психічні новоутворення:1)Від зачаття до 1 року – здатність активно сприймати;2)Від 1 до 3 років – здатність орієнтуватися у просторі, часі, потреба у розвитку, сигнали системи, потреба у системі «Я» 3)Від 3 до 7 років – внутрішня позиція, здатність підпорядковувати мотиви; 4)Від 7 до 12 років – довільна постанова цілей;5)Від 12 до 15 років – потреба у ідентифікації, здатність ототожнювати себе із цінностями, соціальними ролями, самоідентифіікація;6)Від 15 до 18 років–почуття самостійності і потреба у встановленні стосунків із близькою людиною, які при цьому не руйнують власну сталість.

10. Сучасні підходи до аналізу процесу розвитку особистості: описовий, психоаналітичний

Розвиток особистості розглядається як кількісні і якісні фізичні зміни, психологічні та соціальні зміни, які відбуваються з людиною протягом всього життя. Розвиток особистості відбувається під впливом спадковості та середовища. На початку ХХ ст. виокремилося два напрямки, що пояснювали розвиток особистості: 1)лише під впливом спадковості – Ламброзо; 2)лише під впливом виховання – Локк.

Описовий підхід – пояснює не розвиток особистості, а прагне діагностувати її параметри. Представники: Кеттел, Кречмер-Шелдон, Олпорт, Юнг. Ендоморфний тип – високі, худорляві, найбільш стійкі до алкоголю, у хвилину небезпеки обмежуються людьми. Мезоморфний тип – невисокі, з розвиненою мускулаторою, владолюбні і агресивні. Тектоморфний тип – веселі, дружелюбні, найменш стійкі до алкоголю, потреба у спілкуванні. Психоаналітичний підхід – Фройд, Атленд, Юнг – психоаналітична теорія розглядає розвиток психіки як боротьбу її рівнів:- свідомий – я; підсвідомий – воно; - над свідомий. при цьому свідомий досвід особистості або Я формується у дитини на 3 році життя і відрізняється від всіх інших тим, що це наш досвід, який є під контролем. Підсвідомість – інформація, яка обробляється нами без контролю свідомості. Над свідомість – формується під впливом батьків, виховання, суспільства, колективного, невідомого. Над свідоме відповідає за саморегуляцію поведінки, до цього й відноситься інтуїція.