- •1. Педагогіка як наука, її предмет, об’єкт і сучасні напрямки розвитку. Місце в системі наук
- •3. Аналіз основних педагогічних категорій
- •4. Рівні та методи науково-педагогічних досліджень
- •5. Філософські основи педагогічного процесу. Цінності консерватизму та цінності розвитку у педагогічному процесі. Ідеологія виховання
- •6. Особливості використання понять «особа», «індивід», «особистість», «індивідуальність» у педагогіці
- •7. Закономірності розвитку особистості.
- •8. Фактори розвитку особистості
- •9. Поняття віку, теорії вікового розвитку особистості. Сенситивні періоди та психічні новоутворення у процесі розвитку особистості
- •10. Сучасні підходи до аналізу процесу розвитку особистості: описовий, психоаналітичний
- •11. Охарактеризуйте понятійний ряд «виховний ідеал – мета виховання – завдання виховання»
- •12. «Виховний ідеал» г. Ващенка
- •13. Зміст, мета і завдання виховання у нормативних документах та концептуальних проектах (національна доктрина розвитку освіти)
- •14. Психологічний зміст виховання – система відношень особистості. Традиційні напрями розгляду змісту виховання
- •15. Опірність вихованню, основні причини, моделі та способи запобігання їх проявам. Загальні наслідки, що супроводжують непродуктивний педагогічний процес
- •16. Закономірності виховного процесу. Принципи виховання та умови, що забезпечують їх реалізацію
- •17. Сучасні підходи до розгляду структури процесу виховання.
- •18. Психічні механізми процесу виховання – соціалізації, індивідуалізації, персоналізації
- •20. Моделювання поведінки. Програми внутрішнього і зовнішнього підкріплення
- •21. Когнітивна технологія виховання – особливості та акценти
- •22. Поняття зон розвитку і допомагаючи взаємин у організації виховання
- •24 І 25. Поняття методів виховання як способів взаємодії вихователя і вихованця. Класифікація методів виховання
- •26. Методи самоконтролю та самооцінки рівня вихованості. Поняття про два рівні вихованості психічної якості
- •28. Поняття і класифікація форми організації виховання.
- •29. Виховуюче середовище групи. Потенціал дитини у групі – «я», «Ми», «Інакший»
- •30. Інтеграція дитини у соціальний простір групи. Рівні взаємодії дитини із групою.
- •31. Педагогічні аспекти поняття малої групи, її основні ознаки
- •33. Закономірності та розвиток номінальної групи у високорозвинену
- •34. Етапи розвитку дитячої групи у авторській праці педагогічної діяльності. А. Макаренко
- •35. Актив як орган управління групою, їх функції і умови ефективної діяльності. Лідери у дитячих та юнацьких групах.
- •36. Педагог як професія. Функції педагогічної діяльності. Поняття і складові педагогічної майстерності.
- •37. Поняття педагогічного спілкування, його функції. Структура і параметри педагогічного спілкування.
- •38. Рівні, бар’єри та стилі у педагогічному спілкуванні
- •39. Типологія конфліктів.
- •40. Способи розв’язання конфліктних ситуацій у педагогічній діяльності
- •41. Загальне поняття дидактики як теорії освіти і навчання.
- •42. Понятійний апарат сучасної дидактики. Зміна поглядів на процес учіння.
- •43. Історія становлення основних рис сучасної дидактики
- •46. Зміст освіти в сучасній школі, його компоненти.
- •48. Навчальні підручники і посібники, вимоги до них.
- •49. Сучасні погляди на сутність процесу навчання.
- •50. Поняття про процес навчання як діяльнісний, його компоненти.
- •51. Види учіння. Мотив і мотивація учіння.
- •52. Поняття про процес навчання як пізнавальний, його структура.
- •53. Процес навчання як специфічна форма пізнання. Функції процесу навчання.
- •54. Етапи формування уявлень, методика формування наукових понять.
- •55. Поняття про закономірності, принципи і правила навчання.
- •60. Поняття методів навчання як способів взаємодії вчителя та учня у процесі навчання. Функції та обумовленість методів навчання.
- •61. Проблема класифікації методів навчання у педагогічній науці. Зовнішня і внутрішня сторона методу.
- •62. Класифікація методів навчання за: джерелом передачі і сприйняття навчального матеріалу:
- •63. Класифікація методів навчання на основі:
- •65. Історія розвитку форм організації навчання. Сучасні тенденції.
- •66. Форми організації навчання в сучасній середній школі. Урок як основна форма організації навчання.
- •67. Класифікація типів уроків. Структура типів уроку класифікованих за критерієм основної дидактичної системи.
- •68. Поняття діагностики і контролю як засобу регулювання навчально виховного процесу. Функції та основні вимоги до контролю. Види контролю, форми і методи контролю.
- •69. Оцінка і облік успішності учнів. Критерії і системи оцінювання. Дванадцятибальна система оцінювання. Критерії оцінювання у шкільному курсі історії.
17. Сучасні підходи до розгляду структури процесу виховання.
І етап – оволодіння знаннями, нормами та правилами поведінки. Воно може відбуватися шляхом вербального або невербального мовлення або шляхом життєдіяльності. ІІ етап – формування почуттів – стійких емоційних відносин до явищ дійсності. ІІІ етап – формування переконань – ставлення до знання як до істинного або не істинного. Проходить на внутрішньому рівні і виражається у само ініціативі людини.ІІІІ етап – формування умінь і звичок поведінки. Ще одна структура процесу виховання: 1)виховуючи середовище – місце, де вона може діяти і відкрити нові сенси. 2)виховуючи діяльність – безпосередні дії і створені нею ідеї, речей, стосунків, де вона може спробувати сенс. 3)рефлективний аналіз – осмислення світу і себе у ньому. Існує 2 критерії оцінки рівня вихованості будь-якої якості людини: І рівень – поведінка, здійснюється у результаті боротьби між мотивами бажаного і необхідного; ІІ рівень – рівень безпосередніх потреб поведінки, здійснюється як результат внутрішньої потреби, незалежно від того як її на даний момент оцінять.
18. Психічні механізми процесу виховання – соціалізації, індивідуалізації, персоналізації
Механізми виховання: статева легалізація, наслідування, навіювання (свідоме та несвідоме), соціальна фасилідація, гальмування соціальної індивіції, імпрітинг, комфортності, рефлексії. Індивідуалізація – відокремлення себе і свого від іншого – чужого. Це є етап усвідомлення своїх потреб, мотивів і бажань і їх виокремлення шляхом дистанціювання від ,,не своїх,, інертних бажань, потреб. Персоналізація відбувається тоді, коли людина адаптуючись у соціумі забарвлює його у свої кольори (доцільності, мотивів, сенсу). Механізм усвідомлення людиною власних потреб. Масово розпочинається із 3-х років. Паралельно із ним розпочинається процес аранжування власних потреб – це є визначення ситуативно або ж принципово, яка з потреб є вагомішою. Маслов виділяє 2 рівні вищих потреб (потреби фізіологічні, потреба безпеки) і 3 рівні нижчих (потреба у спілкуванні, потреба в оцінці і повазі, самовдосконаленні, в знаннях, естетичні потреби) Якщо нижчі домінують, то вищі не проявляються.
20. Моделювання поведінки. Програми внутрішнього і зовнішнього підкріплення
Модель «батіг-медяник» - батьки ставлять за мету регулювання виховання дитини, використовують заохочення і покарання, при цьому вони мають 2 позиції:
вважаючи, що вони самі модифікують поведінку дитини;
дитина здатна модифікувати свою поведінку сама.
Батьки прагнуть виробити у дитини власний досвід саморегуляції і тоді покарання виступає втратою заохочення. Переваги та недоліки моделі:+ діти, які так виховані є соціально адаптовані, оскільки зовнішня регуляція знімає із них проблему тривожності, власного вибору; - у них найважче виробляється досвід саморегуляції поведінки, оскільки виховані в умовах авторитаризму і регуляції, не відчувають потреби у саморегуляції. Програми зовнішнього підкріплення:
видача житонів, які обмінюються на бажану для тебе нагороду;
іграшки;
їжа;
соціальне підкріплення (думка оточення);
візуальні та тактичні підкріплення (поцілунки, обійми);
«неочікувана премія» - викликання психологічного шоку від незаслуженої нагороди.
Програма внутрішнього підкріплення: на певний період, особливо під час активного розвитку критичного мислення більш ефективними є ці програми, коли виховні дії і організація виховної діяльності будуються таким чином, щоб дитина могла відчути успіх, власні досягнення, радість, задоволення, виробити внутрішні стимули.