- •1. Педагогіка як наука, її предмет, об’єкт і сучасні напрямки розвитку. Місце в системі наук
- •3. Аналіз основних педагогічних категорій
- •4. Рівні та методи науково-педагогічних досліджень
- •5. Філософські основи педагогічного процесу. Цінності консерватизму та цінності розвитку у педагогічному процесі. Ідеологія виховання
- •6. Особливості використання понять «особа», «індивід», «особистість», «індивідуальність» у педагогіці
- •7. Закономірності розвитку особистості.
- •8. Фактори розвитку особистості
- •9. Поняття віку, теорії вікового розвитку особистості. Сенситивні періоди та психічні новоутворення у процесі розвитку особистості
- •10. Сучасні підходи до аналізу процесу розвитку особистості: описовий, психоаналітичний
- •11. Охарактеризуйте понятійний ряд «виховний ідеал – мета виховання – завдання виховання»
- •12. «Виховний ідеал» г. Ващенка
- •13. Зміст, мета і завдання виховання у нормативних документах та концептуальних проектах (національна доктрина розвитку освіти)
- •14. Психологічний зміст виховання – система відношень особистості. Традиційні напрями розгляду змісту виховання
- •15. Опірність вихованню, основні причини, моделі та способи запобігання їх проявам. Загальні наслідки, що супроводжують непродуктивний педагогічний процес
- •16. Закономірності виховного процесу. Принципи виховання та умови, що забезпечують їх реалізацію
- •17. Сучасні підходи до розгляду структури процесу виховання.
- •18. Психічні механізми процесу виховання – соціалізації, індивідуалізації, персоналізації
- •20. Моделювання поведінки. Програми внутрішнього і зовнішнього підкріплення
- •21. Когнітивна технологія виховання – особливості та акценти
- •22. Поняття зон розвитку і допомагаючи взаємин у організації виховання
- •24 І 25. Поняття методів виховання як способів взаємодії вихователя і вихованця. Класифікація методів виховання
- •26. Методи самоконтролю та самооцінки рівня вихованості. Поняття про два рівні вихованості психічної якості
- •28. Поняття і класифікація форми організації виховання.
- •29. Виховуюче середовище групи. Потенціал дитини у групі – «я», «Ми», «Інакший»
- •30. Інтеграція дитини у соціальний простір групи. Рівні взаємодії дитини із групою.
- •31. Педагогічні аспекти поняття малої групи, її основні ознаки
- •33. Закономірності та розвиток номінальної групи у високорозвинену
- •34. Етапи розвитку дитячої групи у авторській праці педагогічної діяльності. А. Макаренко
- •35. Актив як орган управління групою, їх функції і умови ефективної діяльності. Лідери у дитячих та юнацьких групах.
- •36. Педагог як професія. Функції педагогічної діяльності. Поняття і складові педагогічної майстерності.
- •37. Поняття педагогічного спілкування, його функції. Структура і параметри педагогічного спілкування.
- •38. Рівні, бар’єри та стилі у педагогічному спілкуванні
- •39. Типологія конфліктів.
- •40. Способи розв’язання конфліктних ситуацій у педагогічній діяльності
- •41. Загальне поняття дидактики як теорії освіти і навчання.
- •42. Понятійний апарат сучасної дидактики. Зміна поглядів на процес учіння.
- •43. Історія становлення основних рис сучасної дидактики
- •46. Зміст освіти в сучасній школі, його компоненти.
- •48. Навчальні підручники і посібники, вимоги до них.
- •49. Сучасні погляди на сутність процесу навчання.
- •50. Поняття про процес навчання як діяльнісний, його компоненти.
- •51. Види учіння. Мотив і мотивація учіння.
- •52. Поняття про процес навчання як пізнавальний, його структура.
- •53. Процес навчання як специфічна форма пізнання. Функції процесу навчання.
- •54. Етапи формування уявлень, методика формування наукових понять.
- •55. Поняття про закономірності, принципи і правила навчання.
- •60. Поняття методів навчання як способів взаємодії вчителя та учня у процесі навчання. Функції та обумовленість методів навчання.
- •61. Проблема класифікації методів навчання у педагогічній науці. Зовнішня і внутрішня сторона методу.
- •62. Класифікація методів навчання за: джерелом передачі і сприйняття навчального матеріалу:
- •63. Класифікація методів навчання на основі:
- •65. Історія розвитку форм організації навчання. Сучасні тенденції.
- •66. Форми організації навчання в сучасній середній школі. Урок як основна форма організації навчання.
- •67. Класифікація типів уроків. Структура типів уроку класифікованих за критерієм основної дидактичної системи.
- •68. Поняття діагностики і контролю як засобу регулювання навчально виховного процесу. Функції та основні вимоги до контролю. Види контролю, форми і методи контролю.
- •69. Оцінка і облік успішності учнів. Критерії і системи оцінювання. Дванадцятибальна система оцінювання. Критерії оцінювання у шкільному курсі історії.
35. Актив як орган управління групою, їх функції і умови ефективної діяльності. Лідери у дитячих та юнацьких групах.
Наявність учнівського активу в класі є запорукою його нормального існування як колективу. Актив добровільно делегується уже у групах-асоціаціях, де з’являється можливість виробити внутрішньо групову ієрархію. Для розвитку групи необхідно, що актив обирався із тих учнів, які мають відповідні лідерські та організаторські здібності, та був підзвітний колективу. Активу учнівський колектив доручає (функції): 1) планувати громадські справи, 2) розподіляти доручення між учнями, 3) перевіряти їх виконання, 4) координувати роботу в колективі, 5) організовувати спільну позакласну діяльність (вечори, екскурсії тощо). Актив класу є сполучною ланкою між учнівським та педагогічним колективом. Умови ефективної діяльності учнівського активу:він не може бути призначеним штучно; він повинен мати вплив (як інституційний, так і особистісний) на колектив; він повинен уміти: ставити цілі перед групою; організовувати процес вільного інформаційного потоку; створювати прості для розвитку ідей, ініціативи; підсумовувати результати діяльності; розвивати механізми внутрішнього контролю.
Лідерство – феномен колективу. Завдяки його внутрішній будові завжди виділяються певні особи, які впливають на ЖД групи більше, ніж інші. Виділяють лідерів-організаторів, емоційних та абсолютних лідерів (які поєднують риси перших і других).Лідери виявляються уже в номінальних групах. Однак на фоні такої групи найшвидше виділяються т. з. «козакуючи лідери» (за Петровським) – люди, які є достатньо активними для того, щоб діяти в умовах невизначеності, хаосу, та які часто демонстративно акцентують на собі увагу. В умовах, коли ззовні групі задані жорсткі моделі і способи поведінки, сферою діяльності лідерів стають міжособистісні стосунки. У грапах-асоціаціях уже досить чітким є поділ на офіційних та неофіційних лідерів. Якщо зовнішнє середовище призначає емоційного лідера офіційним організатором, то він втрачає свій вплив. Частина із неофіційних лідерів розпочинає боротьбу за офіційне лідерство. Теорії лідерства:-теорія рис особистості («теорія великої людини») – лідер володіє певною сукупністю особистісних якостей, які виділяють його з колективу. Це можуть бути відмінні організаторські здібності, навики з риторики, впевненість в собі, ініціативність;-теорія поведінки – акцентує увагу не на внутрішніх якостях лідера, а на його зовнішній поведінці, у якій ці якості акцентуються. Вчені виділяють два основних спрямування поведінки лідера: на колектив (тобто на забезпечення позитивного клімату) і на результат (тобто на досягнення цілей);-діяльнісна (синтетична) теорія – доцентрова тенденція діяльності. У ході тривалої співпраці – рух до управління найкомпетентніших.
36. Педагог як професія. Функції педагогічної діяльності. Поняття і складові педагогічної майстерності.
Головними завданнями класного керівника як керівника учнівського колективу є:-створення умов для структурування групи на перших етапах її виникнення;-створення спільного простору для групової ЖД;-створення позитивного середовища для розвитку групи як соц.-псих. цілісності;-дотримання принципу «не людина для групи, а група для людини».Практичні завдання, які стоять перед класним керівником:-виховання в учнів культури поведінки;-формування високих моральних якостей;-єдність педагогічних вимог;-організація в разі потреби допомоги учням (навчальної, матеріальної, моральної);-проведення колективних заходів;-ведення документації класу;-побудова взаємин з учнями та їх батьками;-організація суспільно-корисної праці учнів класу.Виходячи із зазначених завдань, можна вказати на функції класного керівника:-діагностична («сканування» класу);-організаторська (залучення колективу до спільної діяльності);-виховна (зміст, форми і методи виховання);-координаційна (спрямування виховних зусиль);-стимулююча.
Педагогічна майстерність – сукупність взаємопов’язаних особистісно-ділових якостей вчителя, що розглядає цілісно як його професійну компетентність, що забезпечує високий рівень сам організованої професійної організації. Основа пед. майстерності: особиста готовність до педагогічної діяльності. Складові педагогічної майстерності: 1) гуманне спрямування діяльності вчителя. Система внутрішніх мотивів, потреб та інтересі, що спрямовують його до цієї діяльності. Негативне відношення до себе є однією з умов виховання особистості, відношення до дітей, до професії. 2) загальні та педагогічні здібності: а)пізнавальні здібності – креатині здібності, досвід; б)конструктивні – проектування, прогнозування, побудова педагогічного процесу; в)комунікативні – міжособистісне і ділове спілкування; г)організаторські – здатність бачити людину в перспективі та здатність групи цілої; ініціативність, самостійність, впевненість у собі. 3) професійна компетентність: а)теоретична готовність; б)практична готовність. Спеціальна компетентність – знання історії, соціології, психології, педагогіки; Соціальна компетентність – здатність розвивати свою професію у суспільстві; Особиста компетентність – здатність розвивати себе у професії; Індивідуальна компетентність – здатність розвивати себе. У цілому професійна компетентність – це сукупність знань, умінь та нивиків і професійного досвіду діяльності. 4) індивідуальний стиль діяльності.