7.Мовне законодавство в Україні.

Історична доля укр. народу докорінно змінилася з утворенням на руїнах СРСР суверенних держав, у тому числі й незалежної України.

У час “перебудови” мови союзних республік одержали державний статус, що мало послужити захистом проти цілковитого витіснення цих мов на перефирію суспільного буття.

Укр. мова є першим з вирішальних чинників нац-ної самобутності укр. народу.

Українська РСР забезпечує укр. мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил укр. народу; гарантування його суверенної національно-державної майбутності. (Закон УРСР про мови в УРСР (прийнятий 28 жовтня 1989р.)).

Державна мова – це мова більшості корінного населення країни, яка є узаконена Конституцією.

Закон про мови формально набув чинності від 1 січня 1990 року, але й досі не виконується. Держава повинна дбати про те, щоб не виникала невідповідність між декларуванням державності мови і реалізацією цього статусу.

Ст.10. Державною мовою в Україні є укр.мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування укр.мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання й захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Ст.12. Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за її межами.

8.Статус української мови як державної

Державна мова – це офіційна мова державних установ,мова освіти й культури,науки,телебачення,радіомовлення.

Умови для утвердження української мови виникли у зв’язку з проголошенням у 1991 р. державної незалежності України. У Конституції України закріплено державність української мови,необхідність її функціонування в усіх сферах суспільного життя.

Становище мови в державі визначається не тільки законодавчими документами,скільки волею її громадян.

Українська мова належить до індоєвропейської сім’ї мов слов’янської групи,східнослов’янської підгрупи. Українська мова входить до другого десятка мов найпоширеніших у світі. Українська мова є однією з найбільш розвинених мов народів світу. Багатство мови виявляється передусім у великій кількості слів. Ще однією характерною особливістю української мови є її милозвучність.

Українська мова мала статус, близький до державного, у 14 — 1-й пол. 16 ст. і на землях Галичини та Західної Волині , що тоді перебували під владою Польщі. Вона вживалася у судах і діловодстві, очевидно, на основі якогось акта-привілею, який не зберігся.

9. Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.

Вищою формою національної мови є літературна мова. Українська літературна мова сформувалася на основі південно-східних (середньо наддніпрянських) говорів, які раніше й ширше за інших закріпилися в художніх творах і науковій літературі. І.П.Котляревського вважають зачинателем нової української літературної мови. Він увів до літератури багату, колоритну, мелодійну, співучу українську мову. Основоположником сучасної української літературної мови став Тарас Шевченко, який відібрав з народної мовної скарбниці багаті лексико-фразеологічні шари, відшліфував орфоепічні й граматичні норми, поєднав її різнотипні стильові засоби (книжні, фольклорні, іншомовні елементи) в єдину чітку мовностилістичну систему. Українська мова стала придатною для вираження найскладніших думок і найтонших почуттів: Шевченко вивів українську мову на рівень високорозвинених європейських мов, відкрив перед нею необмежені перспективи подальшого розвитку. Літературна мова - це унормована мова з погляду лексики, граматики, орфографії, орфоепії(найвищий щабель укр. мови).

Норму в укр. мові вводять поети романтики Левко Боровиковський, Микола Костомаров та ін.

Мовна норма - це загальноприйняті правила у вимові, написанні та використанні мовних одиниць.

Типи мовних норм:

-акцентуаційна(правильний наголос)

-орфоепічна(правильна вимова)

-граматична(правильне утворення граматичних норм)

-лексична(правильне слововживання)

-стилістична(використання мовних засобів відповідно до ситуації)

-синтаксична(правильна побудова словосполучень та речень)

-пунктуаційна(правильне використання розділових знаків)

Літературній мові властиві багатофункціональність, унормованість, стандартність, уніфікованість, розвинена система стилів. За функціональним призначенням - це мова державного законодавства, засіб спілкування у виробничо-матеріальній і культурній сферах, мова освіти, культури, мистецтва, засобів масової інформації.