41.Мовна надмірність і мовна недостатність у наукових та ділових текстах.

Формами мовленнєвої надмірності є плеоназм і тавтологія. Плеоназмом називають частковий збіг значень лексем, що утворюють словосполучення: пам’ятний сувенір (сувенір — “подарунок на пам’ять”), передовий авангард (авангард — “ті, хто попереду”), спільна співпраця (співпраця — “спільне розв’язання проблем, спільна робота”), народний фольклор (фольклор — “народна творчість”), прейскурант цін (прейскурант — “довідник цін”), вільна вакансія (вакансія — “вільна, незайнята посада”).

До плеоналізмів належить також немотивоване поєднання у вузькому контексті синонімів, які дублюють значення один одного: схвалити рішення одностайно й однодушно, виявляти до когось неповагу і непошану; неослабно і пильно контролювати тощо.

Не кожне повторення спільнокореневих лексем може вважатися мовною помилкою. Є чимало словосполучень, у яких тавтологія неминуча, приміром: вимити мийку, загадати загадку, закрити кришкою, зупинитися на зупинці, розмовна мова, словник іншомовних слів, чорне чорнило і т. ін.

Тавтологічний характер мають стійкі вислови, уживані в розмовній мові. У художньому і публіцистичному стилях тавтологія може використовуватися як стилістичний засіб, котрий посилює виразність та експресивність мови, надає висловлюванню афористичності. “ Отож треба розрізняти тавтологію, спричинену неувагою автора до вибору слова, і тавтологію, якої не можна уникнути або яку використовують з певною стилістичною метою.

Досить поширеною помилкою є мовленнєва недостатність, що виявляється у випадковому пропущенні слів, потрібних для точного вираження думки. Це породжує абсурдність і комізм. Така вада найчастіше трапляється в усній мові, але нерідко її бачимо і на письмі.).

42. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.

За стилістичною диференціацією слова поділяються на декілька груп. При цьому кожне слово національної мови має своє значення та певну сферу, у якій це слово використовується. Загальновживаними, або нейтральними, є слова, які можна використовувати будь-де, незалежно від місця та ситуації. Саме загальновживані слова становлять зазвичай основу будь-якої мови. Напр., день, стіл, книжка, посмішка.

Слова, якими ми користуємося за певних обмежень та обставин, називаються стилістично маркованими. До них належать терміни, діалектизми, жаргонізми, просторіччя, професіоналізми тощо. Такими словами не слід зловживати, необхідно завжди враховувати ситуацію. Тобто не у всіх комунікативних сферах вони можуть бути застосовані. Звісно, зазвичай стилістично марковані слова використовуються у розмовному та художньому стилях мовлення. А ось у науковому і офіційно-діловому стилях існують обмеження. Тут переважають професійні жаргони, що є одним із різновидів соціальних діалектів. Вони складають мову певної професійної чи соціальної групи, яка є незрозумілою для інших людей. Проте кожний жаргонізм має свій літературний відповідник. Напр., скляний бог – горілка, шпалери – банкноти.

Професійні жаргони мають постійний склад лексики і не змінюються відповідно до історичного періоду.

До стилістично маркованої лексики відносяться також діалектизми – слова, які обмежені певною територією та мають відповідники серед загальновживаних слів. Діалектизми використовуються в художньому (В.Стефаник, М.Коцюбинський) та розмовному стилях. Напр., бульба – картопля, легінь – хлопець, когут – півень. Діалектизми не належать до літературної (нормованої) мови і є неможливими в науковій мові.