- •1.Мова й література в системі культурних цінностей українського суспільства.
- •2.Мова – суспільне явище. Функції мови.
- •3.Українська літературна мова й мова професійного спрямування.
- •4.Специфіка мови професійного спілкування.
- •5.Комунікативні якості професійної мови.
- •6. Складники системи національної мови
- •7.Мовне законодавство в Україні.
- •8.Статус української мови як державної
- •9. Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.
- •10. Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови.
- •11.Поняття культури мови. Комунікативні якості культури мови.
- •12. Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •13.Функціональні різновиди літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •14. Давня література й початки формування літературної мови.
- •15. Усна і писемна форми укр літ мови.
- •17.Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.
- •19.Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста.
- •20.Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •21.І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •22. Г. Квітка-Основяненко – фундатор нової укр. Прози і нової мови
- •23.Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •24.Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •25.Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •26.Принципи українського правопису.
- •27.Науковий стиль сучасної української літературної мови. Історія становлення мови економічної науки в Україні.
- •28. Мовні і жанрові особливості наукового стилю.
- •29. Основні жанри наукового стилю.
- •30. Писемні форми репрезентації наукової інформації(рецензія,тези,наукова стаття,резюме)
- •31. Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.
- •32.Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня характеристика
- •33. Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •34. Мовні засоби вираження наукових категорій, понять.
- •35. Поняття “термін”, „термінологія”, “терміносистема”. Проблеми кодифікації та стандартизації
- •36. Терміни іншомовного походження в мові економічної науки.
- •37.Класифікація термінів за сферою використання.
- •38. Лексика наукового стилю. Вияви полісемії в наукових текстах. Пряме й переносне значення слова.
- •39. Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у наукових текстах.
- •40. Вияви антонімії, паронімії та омонімії в наукових текстах.
- •41.Мовна надмірність і мовна недостатність у наукових та ділових текстах.
- •42. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •43. Неологізми, архаїзми, історизми в укр. Літ. Мові та в економічній термінології зокрема.
- •44. Виразність та образність мовлення, його чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова у лексиці та лексиконі.
- •45. Поняття “фразеологізм”, “фразеологія”.
- •46. Основні способи творення термінів у сучасній українській літературній мові.
- •47. Поняття «граматична норма». Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.
- •48. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.
- •49. Синтаксична норма в наукових і ділових текстах. Складні випадки керування.
- •50. Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях науково й ділового стилів.
- •51.Синтаксична норма.Однорідні члени речення,дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового й ділового стилів
- •52. Складне речення в текстах наукового й ділового стилів.
- •53.Науковий текст та його ознаки.
- •54. Види та жанри наукових текстів.
- •55. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •56 Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •57.Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови
- •58. Публічний виступ як різновид усної мови. Підготовка публічного виступу.
- •59: Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум)
- •60. Специфіка публічної монологічної мови.
- •61. Специфіка публічної діалогічної мови.
- •62 Змістова організація основної частини публічного виступу.
- •63. Етикет Наукової мови
- •64 Етикет ділової мови
- •65.Традиційні формули звертання в діловому та науковому стилях.
- •66. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.
- •67.Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
- •68.Типи економічних словників, їхня характеристика.
59: Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум)
Щоб вдало провести публічний виступ потрібно вміло і грамотно користуватися функціональними типами мовлення такими як розповідь, роздум , опис, тощо.
Належним чином дібраний зміст потрібно логічно розташувати, адже слухачі повинні з зацікавленням слухати докладчика. Логіка викладу змісту залежить від провідного типу мовлення. Наведемо декілька прикладів,так, якщо це розповідь, то її будова складається з: вступу, зав’язки, розвитку дії, кульмінації і розв’язки. Опис потребує спочатку передачі загального вигляду предмета, основного враження про нього, а потім дається характеристика окремих його частин, після чого подається узагальнюючий описовий висновок. Роздум будується двояко: від загального до конкретного (дедукція) або від конкретного до загального (індукція). Якщо обирається дедуктивний виклад, то композиція роздуму така: спочатку формулюється теза, яка потім обґрунтовується доказами (аргументами), після чого наводиться. При індуктивному методі розгляду певного питання спочатку дається аналіз низки фактів, явищ, предметів, на основі чого робиться узагальнюючий висновок.
Користуючись цими загальними правилами ведення публічного виступу, ви зможете легко і невимушено прикувати увагу слухачів, які в свою чергу, будуть вас зацікавлено слухати.
60. Специфіка публічної монологічної мови.
Монолог, монологічне мовлення (від моно і греч. lуgos - слово, мова), вид мови, зовсім або майже не пов'язаної (на відміну від діалогічної мови) з мовою співбесідника ні в змістовному, ні в структурному відношенні. Монологічне мовлення володіє набагато більшою мірою традиційності при виборі мовних, композиційних і інших засобів, має, як правило, складнішу синтаксичну побудову в порівнянні з репліками в діалозі. У побутовому спілкуванні монологічне мовлення зустрічається украй рідко. Основні комунікативні ситуації її вживання - сфера мистецтва, ораторського виступу, спілкування по телебаченню і радіо, ситуація навчання (мова вчителя в класі і т. п.). По своїй мовній і структурно-композиційній організації монологічне мовлення набагато складніше, ніж інші види мови; ці її особливості вивчає т.з. лінгвістика тексту (проблема складного синтаксичного цілого, абзацу і т. п.). За межами художніх творів форму монологу приймають окремі різновиди усних висловів, таких, як мова оратора, лектора, виступ по радіо, телебаченню. Монологічне мовлення, що має зовнішнього адресата, характеризується такими загальними ознаками, як наявність в ній обігу, а також займенників і дієслів другої особи, дієслів наказового нахилу і інших форм волевиявлення. Мовні типи монологу обумовлені властивими монологу комунікативними функціями (розповідь про подію, міркування, сповідь, самохарактерістіка і т. п.). Так, для монологу оповідного типу характерне з'єднання дієслівних фраз, в яких співвідношенням видо-тимчасових форм дієслівних присудків виражена послідовність дій, рух подій. Для монологу-міркування типові синтаксичні побудови, які містять висновок, констатацію фактів, передають логічний зв'язок явищ (конструкції причинно-наслідкові, умовні, допустові, і ін.). Монолог-сповідь звичайно об'єднує в собі оповідні форми мови з формами міркувань. Орієнтуючись на усний вислів, монологи різних типів вільно допускають вживання розмовної і, експресивно забарвленої лексики, вигуків, розмовних і розмовно-експресивних синтаксичних побудов, в т.ч. і конструкцій діалогічної мови.