21.І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.

Творчість Котляревського як основоположника нової української літератури й літературної мови висвітлюється в історії української літературної мови певною мірою непослідовно й суперечливо. З одного боку, дослідники постійно підкреслюють величезну роль “Енеїди” Котляревського у процесах формування нової національної літератури й літературної мови на демократичній основі, з другого — в літературознавчих і мовознавчих працях існує традиція негативної оцінки жанрової специфіки “Енеїди”. У багатьох дослідженнях мови “Енеїди” повторюється положення про те, що обраний Котляревським жанр бурлеску, травестійно-сміховий характер поеми значно обмежив можливості автора у використанні багатства народної мови й зумовив деяку збідненість і однобічність відібраного лексичного матеріалу.

Положення про певну неповноцінність обраної Котляревським художньої форми твору грунтується на давній традиції трактування бурлескно-травестійного жанру як низького.

Проте вжез другої половини XIX ст. у працях видатних представників української науки, зокрема у І. Франка, виявився й глибший підхід до оцінки “Енеїди”, її демократичного характеру, проникливе розуміння тієї вирішальної ролі, яку відіграла поема у формуванні нової української літературної мови.

Слід вбачати історичну закономірність у тому, що нова українська література почалась із “Енеїди” І. Котляревського — твору бурлескно-травестійного, написаного народнорозмовною мовою, глибоко зануреного у джерела національного сміхового фольклору. В умовах соціального й національного гноблення, з денаціоналізованими верхніми верствами суспільства народ виступав як єдиний хранитель національної пам'яті і творець та охоронець національної культури. Отже, формування нової літератури і літературної мови могло відбуватися на єдиній основі — основі народної культури.

Численні розгорнуті описи народного одягу, їжі, ігор, битв і под., нагромадження назв  побутово-етнографічних реалій ніяк не можна вважати недоліком твору. Навпаки, це одне з найбільших досягнень поеми, що зробило її своєрідною етнографічною енциклопедією тогочасного українського народного життя. Характеризуючи лексичні особливості мови “Енеїди”, слід говорити про їх надзвичайне багатство, а не про збідненість. У порівняно невелику за обсягом поему Котляревському вдалося ввести надзвичайно багатий лексичний матеріал народної розмовної мови. В “Енеїді” зафіксовано близько семи тисяч слів найрізноманітніших семантичних груп. Найширше представлена етнографічно-побутова лексика: назви одягу, їжі, житла, хатнього інтер'єру, сільськогосподарських знарядь, народних ігор, назви спорідненості та свояцтва тощо, серед них переважають слова з конкретним видовим значенням.

В “Енеїді” представлені й різні шари запозиченої лексики, зокрема військової: муштра, муштрувати, баталія, армія, ранжир, бомба, артикул, депо, лагер, пікет, мундир, флот, провіантмейстер, крігсцальмейстер, велонтир,палом та ін.; побутової: капот, портшез, ридван, презент. Запозичення наведені у народній усно-розмовній трансформації.

Дослідники мови “Енеїди” неодноразово відзначали синонімічне багатство твору. Для позначення ряду предметів, ознак, дій автор вводить у текст надзвичайно широкі ряди синонімів, лексико-семантичні варіанти слів. Найбагатшою в “Енеїді” є дієслівна синоніміка, що свідчить про динамізм стилю поеми.

Котляревському вдалося ввести в “Енеїду” основний словниковий склад народної побутової мови, що значною мірою визначило місце поеми в процесі формування нової української літературної мови на демократичній основі. Представлена у творі багата синоніміка, численність лексичних варіантів слід розглядати як цілком закономірне і позитивне явище на початковому етапі формування літературної мови.

Слід відзначити й таку мовностильову рису “Енеїди”, як введення в текст елементів інших мов (церковнослов'янської, латинської), а також застосування макаронічної мови (суміші українських і латинських чи псевдолатинських елементів) і “очуднювання” мови за допомогою деформації слів.

Безперечно, “Енеїда” лише частково вирішила проблеми формування нової української літературної мови. Введена Котляревським в художній твір розмовна українська мова була ще одностильовою. Проте своєю творчістю автор спростував негативне ставлення тогочасних реакційних сил суспільства до самої можливості створення літератури мовою українського народу. Вийшовши з багатої, життєстверджуючої стихії народного сміху, “Енеїда” наблизила українську літературу до свого народу і вивела її на новий демократичний шлях розвитку. У цьому й полягає епохальне значення її в історії української культури.