- •1.Мова й література в системі культурних цінностей українського суспільства.
- •2.Мова – суспільне явище. Функції мови.
- •3.Українська літературна мова й мова професійного спрямування.
- •4.Специфіка мови професійного спілкування.
- •5.Комунікативні якості професійної мови.
- •6. Складники системи національної мови
- •7.Мовне законодавство в Україні.
- •8.Статус української мови як державної
- •9. Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.
- •10. Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови.
- •11.Поняття культури мови. Комунікативні якості культури мови.
- •12. Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •13.Функціональні різновиди літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •14. Давня література й початки формування літературної мови.
- •15. Усна і писемна форми укр літ мови.
- •17.Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.
- •19.Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста.
- •20.Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •21.І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •22. Г. Квітка-Основяненко – фундатор нової укр. Прози і нової мови
- •23.Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •24.Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •25.Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •26.Принципи українського правопису.
- •27.Науковий стиль сучасної української літературної мови. Історія становлення мови економічної науки в Україні.
- •28. Мовні і жанрові особливості наукового стилю.
- •29. Основні жанри наукового стилю.
- •30. Писемні форми репрезентації наукової інформації(рецензія,тези,наукова стаття,резюме)
- •31. Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.
- •32.Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня характеристика
- •33. Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •34. Мовні засоби вираження наукових категорій, понять.
- •35. Поняття “термін”, „термінологія”, “терміносистема”. Проблеми кодифікації та стандартизації
- •36. Терміни іншомовного походження в мові економічної науки.
- •37.Класифікація термінів за сферою використання.
- •38. Лексика наукового стилю. Вияви полісемії в наукових текстах. Пряме й переносне значення слова.
- •39. Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у наукових текстах.
- •40. Вияви антонімії, паронімії та омонімії в наукових текстах.
- •41.Мовна надмірність і мовна недостатність у наукових та ділових текстах.
- •42. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •43. Неологізми, архаїзми, історизми в укр. Літ. Мові та в економічній термінології зокрема.
- •44. Виразність та образність мовлення, його чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова у лексиці та лексиконі.
- •45. Поняття “фразеологізм”, “фразеологія”.
- •46. Основні способи творення термінів у сучасній українській літературній мові.
- •47. Поняття «граматична норма». Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.
- •48. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.
- •49. Синтаксична норма в наукових і ділових текстах. Складні випадки керування.
- •50. Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях науково й ділового стилів.
- •51.Синтаксична норма.Однорідні члени речення,дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового й ділового стилів
- •52. Складне речення в текстах наукового й ділового стилів.
- •53.Науковий текст та його ознаки.
- •54. Види та жанри наукових текстів.
- •55. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •56 Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •57.Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови
- •58. Публічний виступ як різновид усної мови. Підготовка публічного виступу.
- •59: Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум)
- •60. Специфіка публічної монологічної мови.
- •61. Специфіка публічної діалогічної мови.
- •62 Змістова організація основної частини публічного виступу.
- •63. Етикет Наукової мови
- •64 Етикет ділової мови
- •65.Традиційні формули звертання в діловому та науковому стилях.
- •66. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.
- •67.Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
- •68.Типи економічних словників, їхня характеристика.
39. Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у наукових текстах.
Синоніми – це слова, які мають близьке або тотожне значення, але різні за звучанням. Наприклад, говорити – балакати – базікати. Сукупність синонімів мови називається синонімією. Розрізняють лексичні і контекстуальні синоніми. Лексичні - це такі синоніми, які належать до однієї частини мови і мають певний відтінок у значенні. Серед лексичних виділяють:
абсолютні синоніми, наприклад: азбука – алфавіт, буква – літера.
стилістичні синоніми – слова, близькі за значенням, розрізняються за стилістичними відтінками, тобто такі, що неоднаково використовуються у різних стилях мовлення. Вони мають у своєму значенні вказівку на позитивну або негативну оцінку предмета, явища, ознаки, дії тощо.
семантичні синоніми, які ще називають понятійними. Позначаючи певне поняття, вони різняться елементами своїх значень, що зумовлено різною мотивацією цих назв (кількість, якість, інтенсивність ознаки). Наприклад: хуртовина – завірюха – заметіль – хуга.
семантико-стилістичні відрізняються один від одного як за значенням, так і за експресивним забарвленням.
Контекстуальні синоніми – це такі слова або сполучення слів, які лише в контексті мають близьке значення, а поза контекстом не мають. Контекстуальні синоніми творяться в процесі індивідуального мовлення і широко використовуються в художньому і публіцистичному стилях.
Синоніми є небажаними елементами наукових текстів, тому що їх головна ознака – точність і однозначність. Використання в науковому тексті слів, для яких є можливим подвійне трактування, є помилкою, тобото порушенням мовної норми.
40. Вияви антонімії, паронімії та омонімії в наукових текстах.
Антонімами називають слова (точніше, слова, що розглядаються в їх певному значенні), протиставлені один одному за смисловим ознакою, який складає ядро їх значення, наприклад гарячий - холодний, швидко - повільно, бути присутнім - відсутнім. При цьому антоніми мають у своєму значенні багато спільного, належать до однієї частини мови і можуть бути вжиті в одному висловлюванні при протиставленні, порівнянні. Він не багатий, а бідний. Значення одного з антонімів часто можна пояснити через інший за допомогою заперечення - таким чином, антоніми є одним із засобів перефразування. Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.
Омоніми - це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення. В народі омоніми часто не відрізняються від омографів та омофонів. Це частково пов'язано з тим, що в українській мові слова пишуться та читаються однаково.
Омоніми з'являються внаслідок:
звукових змін у слові у процесі розвитку мови;
смислових змін у слові у процесі розвитку мови;
випадкового збігу звучання слова рідної мови та запозиченого з іншої мови;
випадкового збігу звучання форми різних слів.
З виявами антонімії , паронімії та омонімії ми зустрічаємося не лише в науковій літературі, а й в повсякденному житті. Саме тому вживання цих слів свідчить про багатий словниковий запас, вихованість та рівень інтелекту. Саме тому вживання таких слів може підвищити впевненість в собі та показати певний рівень знань.