- •1.Мова й література в системі культурних цінностей українського суспільства.
- •2.Мова – суспільне явище. Функції мови.
- •3.Українська літературна мова й мова професійного спрямування.
- •4.Специфіка мови професійного спілкування.
- •5.Комунікативні якості професійної мови.
- •6. Складники системи національної мови
- •7.Мовне законодавство в Україні.
- •8.Статус української мови як державної
- •9. Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.
- •10. Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови.
- •11.Поняття культури мови. Комунікативні якості культури мови.
- •12. Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •13.Функціональні різновиди літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •14. Давня література й початки формування літературної мови.
- •15. Усна і писемна форми укр літ мови.
- •17.Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.
- •19.Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста.
- •20.Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •21.І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •22. Г. Квітка-Основяненко – фундатор нової укр. Прози і нової мови
- •23.Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •24.Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •25.Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •26.Принципи українського правопису.
- •27.Науковий стиль сучасної української літературної мови. Історія становлення мови економічної науки в Україні.
- •28. Мовні і жанрові особливості наукового стилю.
- •29. Основні жанри наукового стилю.
- •30. Писемні форми репрезентації наукової інформації(рецензія,тези,наукова стаття,резюме)
- •31. Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.
- •32.Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня характеристика
- •33. Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •34. Мовні засоби вираження наукових категорій, понять.
- •35. Поняття “термін”, „термінологія”, “терміносистема”. Проблеми кодифікації та стандартизації
- •36. Терміни іншомовного походження в мові економічної науки.
- •37.Класифікація термінів за сферою використання.
- •38. Лексика наукового стилю. Вияви полісемії в наукових текстах. Пряме й переносне значення слова.
- •39. Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у наукових текстах.
- •40. Вияви антонімії, паронімії та омонімії в наукових текстах.
- •41.Мовна надмірність і мовна недостатність у наукових та ділових текстах.
- •42. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •43. Неологізми, архаїзми, історизми в укр. Літ. Мові та в економічній термінології зокрема.
- •44. Виразність та образність мовлення, його чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова у лексиці та лексиконі.
- •45. Поняття “фразеологізм”, “фразеологія”.
- •46. Основні способи творення термінів у сучасній українській літературній мові.
- •47. Поняття «граматична норма». Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.
- •48. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.
- •49. Синтаксична норма в наукових і ділових текстах. Складні випадки керування.
- •50. Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях науково й ділового стилів.
- •51.Синтаксична норма.Однорідні члени речення,дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового й ділового стилів
- •52. Складне речення в текстах наукового й ділового стилів.
- •53.Науковий текст та його ознаки.
- •54. Види та жанри наукових текстів.
- •55. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •56 Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •57.Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови
- •58. Публічний виступ як різновид усної мови. Підготовка публічного виступу.
- •59: Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум)
- •60. Специфіка публічної монологічної мови.
- •61. Специфіка публічної діалогічної мови.
- •62 Змістова організація основної частини публічного виступу.
- •63. Етикет Наукової мови
- •64 Етикет ділової мови
- •65.Традиційні формули звертання в діловому та науковому стилях.
- •66. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.
- •67.Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
- •68.Типи економічних словників, їхня характеристика.
55. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
Наукова робота - це самостійно виконане наукове дослідження певної проблеми, яке відповідає науковим принципам, має певну структуру, містить результат власного пошуку, власні висновки.
Наукова робота повинна мати таку структуру: - вступ; - основна частина; - висновки; - література; - додатки (за їх необхідності).
Всі сторінки роботи повинні бути пронумерованими. Титульну сторінку не нумерують, але вона вважається першою. Нумерація починається з другої сторінки, на якій потрібно подати зміст роботи. З третьої - вступ і т.д. Зміст, вступ, кожен розділ, висновки, літературу починають з нової сторінки.
Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Нумерацію сторінок, розділів, таблиць, схем подають арабськими цифрами без знака "№".
Фрагменти тексту наукової роботи, які слугують ілюстративним матеріалом, друкуються курсивом. Елементи ілюстративного матеріалу (слова фрази, речення), які потребують виділення (мовні явища, що ілюструються), підкреслюються, а після наведеного фрагменту ілюстративного матеріалу робиться посилання на відповідне джерело.
Роз’яснення щодо правил цитування та посилань на використані джерела
Звертаємо вашу увагу на правила цитування та посилання на використані джерела в „чорновому” і кінцевому варіантах науково-дослідницької роботи.
При написанні „чорнового” варіанту основного тексту роботи радимо після посилань або цитат у квадратних дужках писати [прізвище автора або назву роботи та рік її видання; при цитуванні – сторінки з якої взята цитата]. В остаточному варіанті виконаної роботи замість цих даних вказують цифру, під якою використана праця подається у списку джерел (наприклад [15], а якщо йдеться про посилання на ряд праць, то [15,22,45].) При прямому цитуванні, запозиченні рисунків, формул, таблиць після номера джерела вказується і точна сторінка, з якої взяте запозичення: [15, с.132]. У випадку прямого цитування, текст цитати без скорочень і будь-яких змін починається і закінчується лапками „” і вказівкою на сторінку і номер джерела [18, с. 173] після цитати. Цитати в роботі не повинні траплятися занадто часто.
Слід намагатися викласти думки інших авторів своїми словами. При непрямому цитуванні чи згадці роботи або її автора сторінки не вказують, а записують у квадратних дужках тільки номер джерела. При цьому потрібно бути гранично точним у викладенні думок автора цитованої праці, коректним щодо оцінювання його результатів.
БІБЛІОГРАФІЯ. (Бібліографічний опис - це процес і результат складання по визначеним правилам переліку відомостей про який-небудь документ, які ідентифікують цей документ і дозволяють знаходити його серед багатьох інших.) Після висновків міститься список використаної літератури (список використаних джерел). Кожне включене у такий список літературне джерело повинно мати відбиття в дослідженні. Якщо його автор робить посилання на якесь запозичення фактів або цитує роботи інших авторів, то він має обов’язково вказати, звідки взяті наведені матеріали. Не потрібно включати у список ті роботи, які фактично не були використані. Окремо може виноситися список використаних джерел. Тут дослідник подає всю художню літературу, з якої добирався ілюстративний матеріал; словники та інші довідкові матеріали. За бажанням дослідника, нумерація використаних джерел може бути продовженням нумерації використаної літератури.