27. Регулювання ств.

СТВ – комплекс взаeмовiдносин мiж iх сторонами, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства.

Регулювання СТВ здiйснюeться на пiдґрунтi таких ЗУ: Конституцiя Украiни, КЗпП, про зайнятiсть населення, про оплату працi, про пенсii, про вiдпустки, про iндексацiю доходiв, про захист соц та трудових прав окремих категорiй громадян, про банкрутство, про колективнi договори та угод.

В сферу програмно-нормативноi регламентацii СТВ входять наступнi напрями:

1) Умови працi (оплата, вiдпочинок, охорона, соцiальнi гарантii).

2) Соцiальна полiтика.

3) Зайнятiсть.

4) Мiграцiйна полiтика.

5) Демографiчна полiтика.

Регламентацiя СТВ маe рiзнi рiвнi: нацiональний (генеральна угода), галузевий (тарифна угода), соцiальний (регiональна угода), пiдприeмства (колективний договiр). На кожному рiвнi вирiшуються специфiчнi проблеми регулювання трудовоi дiяльностi людей

28. Взаeмодiя I спiвробiтництво сторiн, суб’eктiв I органiв, що представляють iнтереси держави, роботодавцiв I найманих працiвникiв, як як основа мех. Ф-ня системи ств.

СТВ – це об’єктивна взаємозалежність і взаємодія суб’єктів цих відносин у процесі праці, спрямованих на регулювання якості трудового життя.

Сторони:

- наймані працівники (фіз. особи, що уклали труд договір з роботодавцем про виконання певної роботи відповідно до своїх здібностей, фахової підготовки, навичок),

- роботодавці (фіз. або юр особи, що є власниками засобів вир-ва і наймають на роботу осіб, здатних надавати послуги праці),

- держава (специфік сторона, яка може виступати законодавцем, посередником, організатором і є гарантом прав і свобод громадян).

Суб’єкти – носії первинного і делегованого права.

1. Носії первинних прав і інтересів.

2. Представники організацій та її органів

3. Органи, через які реалізується соц діалог між сторонами (нац рада соц партнерства)

4. Органи, які мінімізують наслідки конфліктів або їх попереджують.

Суб’єкти 1 і 2 груп є сторонами переговорів .угод та договорів різних рівнів, колективного або індивідуал труд договору.

29. Держава як суб’єкт ств.

СТВ – комплекс взаeмовiдносин мiж iх сторонами, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства.

У сфері СТВ держава виконує наступні ф-ї: законодавець, захисник прав, регулювальник, працедавець, миротворець. Міра реалізації кожної з цих ф-й, характер їх поєднання у кожний конкретний момент часу визначається істор, пол, екон умовами розвитку держави. Тому роль держави у СТВ може суттєво змінюватися. Але держава повинна бути зацікавлена в ефективній самоідентифікації і найманих працівників, і працедавців, оскільки тільки соц активнпрацівник і працедавець можуть бути рівноправними партнерами.

30. Роботодавці і їх роль у формуванні і розвитку ств.

СТВ – комплекс взаeмовiдносин мiж iх сторонами, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства.

Роботодавці - фіз. або юр особи, що є власниками засобів вир-ва і наймають на роботу осіб, здатних надавати послуги праці.

Вони створюють роб місця, визначають структуру і обсяги сукупного попиту на роб силу, залучають роб силу до сусп виробництва та укладають колективні та індивідуальні договори.

Функції об’єднань роботодавців:

• співробітництва

• представництва і захисту інтересів

• контролю за виконанням зобов’язань

• регулювання попиту на роб силу