35. Соц Партнерство в організації.

Соц партнерство (СП) – такий тип і система відносин між роботодавцями і працівниками, за якого в межах соціального миру забезпечується узгодження їхніх соц.-трудових відносин. На рівні орг-ї СТВ регулюються колективним договором, що укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання вир-х, трудових і соц-ек-х відносин та узгодження інтересів трудящих, власників або уповноважених ними органів. У ньому визначаються взаємні зобов’язання сторін щодо: зміни в орг-ї вир-ва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці; режим роботи, тривалість роб часу; умови і охорона праці; житлово-побутове, культурне, мед. обслуговування та ін. Кол-й договір зберігає чинність у разі зміни складу, структури, назви під-ва. У разі реорганізації під-ва кол-й договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін. Якщо змінився власник під-ва, договір зберігає чинність протягом строку його дії, але не більше 1 року. На новоствореному під-ві кол договір укладається за ініціативою однієї з сторін у тримісячний термін після реєстр-ї під-ва або після рішення про заснування під-ва, якщо законодавством не передбачено реєстрацію.

36. Оцінка стану Соц Парт-ва в Україні і напрями його розвитку.

Соц партнерство (СП) – такий тип і система відносин між роботодавцями і працівниками, за якого в межах соціального миру забезпечується узгодження їхніх соц.-трудових відносин.

Нашому сус-ву потрібні правові механізми урівноваження свободи, права на захист своїх інтересів, що повинна забезпечувати держава. Не завершена правова регламентація функцій профспілок. З метою удосконалення СТВ і розвитку СП Україна співпрацює з МОП. За її участю проводяться семінари з питань СТВ. В 1998 р. Мін-во праці та соц-ї поліники України уклало з МОП угоду „Політика активних партнерських відносин. Нац-ні цілі для України.”, що передбачає надання консультацій, технічної допомоги, підготовки тренінгу соц-х партнерів, розроблення законопроектів і т д. Для подальшого розвитку СП має бути додатково здійснено ряд інституційно-правових заходів. В головний інститут тристороннього партнерства в державі має бути перетворена Національна рада СП. Для цього потрібно завершити створення регіональних і галузевих рад СП. Треба визначити правовий статус усіх суб’єктів СП, для цього необхідний закон про СП, проект якого знаходиться на розгляді у Верх Раді. Проблеми розвитку СП можуть бути вирішені за умови відповідного кадрового забезпечення, що замаються питаннями партнерства.

37. Зарубіжний досвід сп, суч його форми, тенденції розвитку.

Соціальне партнерство (СП) – такий тип і система відносин між роботодавцями і працівниками, за якого в межах соціального миру забезпечується узгодження їхніх соц.-трудових відносин. СП в розвинутих країнах виконують 2 функції: забезпечує соц-ну злагоду в країні та сприяє досягненню окремих угод в конкретних галузях.

Укладання угод здійснюється відповідно до норм Рекомендації МОП 1951 р. Принципи СП в країнах Заходу є підтримка та зміцнення ринкової конкур-ї, відмова від монополізму та вирішення соц-х проблем прямим державним або приватним контролем над ринком. Але головна роль у підприємців і профспілок. Уряд лише їх ініціатор, організатор, посередник, консультант.

Форми: консультації, переговори, укладання колективних договорів та угод (генеральна угода, галузева угода,регіональна угода), спільне розв’язання колективних трудових спорів, організація примирних процедур, участь у роботі органів СП, розгляд та вирішення претензій та розбіжностей, контроль за виконанням спільних домовленостей.

Тенденція до централізації переговорів на національному або галузевому рівні, яка відзначалась на поч. 80-х ХХ ст під впливом спілок підпр-в, тепер виразно не виявляється під впливом профспілок (на рівні під-ва профспілкам вдається досягти більшої гарантії в оплаті праці, ніж при укладанні національної або галузевої угоди).