15. Гуманiзацiя праці.

Праця - доцільна, свідома, органівана діяльність людей, спрямована на створення матер і духовних благ, необх для задов сусп і особистих потреб людини.

Основою гуманізації праці є зміна змісту та умов праці, котра пов’язана з удосконаленням техніки і технології. Мета гуманізації – сприяння зростанню та ефективності праці і її змістовності, тобто у найкращому пристосуванні матер-техн бази до людини. Класична програма гуманізації праці складається з таких осн елементів

- збагачення змістовності праці;

- розв колективних форм організ праці;

- демократизація управління;

- покращення умов праці;

- раціоналізація режимів роботи і відпочинку.

16. Управління суспільною працею.

Організація суспільної праці являє собою одну з функцій управління суспільством, а методи показують механізм управління працею у масштабі як суспільства, так і конкретних підприємств.

Методи та принципи управління обумовлені характером виробничих відносин , відображають її, конкретизують зміст економічних законів та закономірностей управління. Вони виступають як основні положення та правила, якими керуються органи управління у силу соціально-економічних умов, що утворилися у суспільстві.

Держава повинна виконувати деякі адмін та організаційно–розпоряджувальні функції в економіці.

Управління суспільною працею є складовою частиною процесу виробництва. Воно розв’язує задачі стимулювання екон росту, регулювання зайнятості, зменшення нерівності у розподілі доходів.

Свої функції держава виконує застосовуючи різноманітні засоби дії на економіку, які змінюються у залежності від економічних задач, матеріальних можливостей держави, накопиченого досвіду регулювання.

17. Поняття та сучасне розуміння ств.

СТВ – комплекс взаeмовiдносин мiж iх сторонами, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства.

Спочатку був термін „трудові відномини”, а за радянських часів – „виробничі відносини”.

Труд відносини – взаємодія найманого працівника і роботодавця з приводу умов купівлі-продажу та викор-ня роб сили.

Не можна виокремити лише трудові або соц відносини, тому викор поняття „СТВ”.

Риси СТВ: багатоелементність, ієрархічність, цілісність.

Сторони: наймані працівники, роботодавці, держава.

Основною умовою виникнення та функцiонування соц-труд вiдносин у ринковiй економiцi є юрид незалежнiсть сторiн. У процесi виникнення та функцiонування соц-труд вiдносин найманi працiвники передають право використання своei робочоi сили власниковi засобiв виробництва при збереженнi своei особистоi незалежностi.

18. Мiсце ств в системi вiдносин ринковоi системи господарювання

СТВ – комплекс взаeмовiдносин мiж iх сторонами, що пов'язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочоi сили та спрямованi на забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства.

Основною умовою виникнення та функцiонування соц-труд вiдносин у ринковiй економiцi є юрид незалежнiсть сторiн. У процесi виникнення та функцiонування соц-труд вiдносин найманi працiвники передають право використання своei робочоi сили власниковi засобiв виробництва при збереженнi своei особистоi незалежностi.

Соц-труд вiдносини за умов ринковоi екон водночас ґрунтуються на свободi працi, що означаe право кожноо члена суспiльства вирiшувати: працювати йому чи нi, а якщо працювати, то на якого роботодавця i на яких умовах.

Важлива риса соц-труд вiдносин за умов ринк економiки – iх функцiонування на конкурентних засадах. Конкурують мiж собою як найманi працiвники, що надають послуги робочоi сили на умовах, визначених трудовим договором, так i покупцi робочоi сили – роботодавцi.