56. Зайнятість як соц-ек категорія.

Зайнятість відбиває досягнутий рівень ек-го розвитку, внесок живої праці в досягнення виробництва, відображає ефективність викор-ня труд. рес-в.

Ек-на сутність з-ті полягає в тому, що з-ть нас-ня являє собою д-сть частини нас-ня щодо створення суспільного продукту.

Соціальна сутність з-ті відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.

Існує також демографічна сутність з-ті, яка відображає взаємозалежність з-ті з віково-статевими хар-ми нас-ня та його структурою.

Групи зайнятого населення: наймані працівники; роботодавці; особи, які працюють за свій рахунок; члени виробничих кооперативів; члени сім’ї, які допомагають у роботі; працівники, які не класифікуються за статусом.

Незайняте нас-ня- це працездатні громадяни у працездатному віці, які не мають постійної або тимчасової роботи, не шукають роботи, незареєстровані в державній службі зайнятості і мають дохід за межами трудової діяльності.

57. Форми і види зайнятості.

Зайнятість нас-ня являє собою діяльність частини нас-ня щодо створення суспільного продукту. Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю. Форми з-ті:

1) Первинна – це з-ть за осн місцем роботи.

2) Вторинна – це додаткова з-сть.

Класифікація видів з-ті:

◄ За хар-ром д-сті:

1) робота в організаціях різних форм власності;

2) робота за кордоном і на спільних під-вах;

3) служба в армії;

4) навчання в денних навчальних закладах;

5) ведення домашнього господарства;

6) індивідуальна трудова д-сть;

7) виховання дітей у сім’ї;

8) догляд за хворими, інвалідами та людьми похилого віку;

9) інші види д-сті,

◄ За соціальною належністю:

1) робітники;

2) професіонали, фахівці, технічні службовці;

3) керівники;

4) фермери;

5) підприємці.

◄ За особистим використанням роб. часу:

1) Повна з-ть .

2) Неповна з-сть – протягом неповного роб. часу або з неповною оплатою чи з недостатньою ефективністю.

3) Часткова – це добровільна неповна зайнятість.

58. Держ політика зайнятості.

Зайнятість нас-ня являє собою діяльність частини нас-ня щодо створення суспільного продукту. Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю. В сучасному світі ек-ка вільної конкуренції не спроможна впоратись із низкою ек-х і соц-х проблем, тому створення механізму функціонування РП з елементами державного рег-ня є необхідністю.

Державне регулювання зайнятості в Україні здійснюється на підставі законодавчих актів, основними з яких є ЗУ “Про зайнятість населення” та програми зайнятості населення. Програма зайнятості населення визначає заходи держави щодо надання допомоги громадянам у працевлаштуванні, організації роботи з професійної підготовки кадрів, сприяння створенню нових робочих місць. Згідно з ЗУ “Про зайнятість населення” основні функції з регулювання РП в Україні здійснює міністерство праці і соціальної політики.

59. Активні та пасивні заходи рег-ня з-ті.

Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту. Активні заходи: Створення додаткових сфер зайнятості (реструктуризація ек-ки, додаткові роб. місця на державних під-х, створення нових роб. місць у приватному секторі, організація громадських робіт, сприяння розвитку малого бізнесу, створення умов для іноземних інвестицій та для самозайнятості громадян). Професійна організація населення, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів. Посилення мобільності роб. сили. Субсидіювання частини витрат під-в на з/п. Надання допомоги з працевлаштуванні. Надання допомоги в разі трудової міграції. Розвиток служби зайнятості тощо.

До пасивних заходів відносять асигнування коштів та часткове відшкодування безробітним утрати доходів, на забезпечення дострокового виходу на пенсію та інші грошові допомоги.