74.Проблема матеріальної єдності світу.

. Практикою, наукою в тому числі і філософією доведено, що простір, час, рух і матерія нерозривно поєднані і взаємозв'язані. Але існує й метафізична точка зору на простір, час і матерію. Ньютон, наприклад, вважав, що коли з світу послідовно вилучати всі матеріальні тіла, то все, що залишиться, й буде простір і час. Тобто він виступав за існування абсолютно "чистого" простору і часу, розглядаючи їх як звичайний склад, де розміщуються матеріальні тіла. Насправді ж, якщо вдалося б вилучити зі світу всі матеріальні тіла, то не залишилось би нічого, а для нього не потрібно ні простору, ні часу. На це звернув увагу А.Ейнштейн, що створив загальну і часткову теорію відносності, в якій довів органічний зв’язок геометрії простору і часу з характером поля тяжіння /взаємним розташуванням мас, що тяжіють одна до одної, а також внутрішній зв’язок самого простору і часу, зміни їхньої метрики в залежності від швидкості руху системи. В цьому полягає один з аспектів доказу єдності матеріального світу. Інший аспект єдності світу перевіряється через призму вирішення основного питання філософії, мова йде про те, на якому принципі ми будуємо філософсько - світоглядну систему - на основі принципу монізму чи дуалізму і плюралізму.

75Основні принципи та категорії діалектики.

. Система діалектики: принципи, закони, категорії

Діалектика є таким способом розуміння світу, при якому дійсність осмислюється як така, що знаходиться у постійній зміні, взаємозв’язках і взаємозумовленості.

Принципи діалек. надають її змісту характеру єдиного цілого, перетворюють закони і категорії діалектики в струнку систему.

Принцип розвитку в загальному плані можна сформулювати так: якби не поєднувалися в процесі якісних змін об”єктів прогресивні і регресивні зміни, будь-який об”єкт обов”язково або сам проходить стадію прогресивного розвитку або ж входить в іншу систему і в її складі здійснює цей процес.

Принцип взаємозв”язку і взаємозумовленості – світ є надзвичайно багатоманітним. Отже кожний об”єкт знаходиться у закономірному зв”язку з іншими і бере участь у взаємодії з іншими об”єктами.

Діалектика має свої закони. Виділяється три основних закона діалектики: закон єдності і боротьби протилежностей, закон взаємного переходу кількісних і якісних змін і закон заперечення заперечення.

Діалектика як певна філософська концепція філософська методологія має багато визначень, котрі дають уявлення про різні її сторони, зміст. Я поведу мову про три найважливіші виміри діалектики, а саме: про діалектику як теорію розвитку, як логіку і теорію пізнання. Почнемо з метафізики – антиподу діалектики як теорії розвитку.Метафізика – це вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи і начала буття (існування світу). Альтернативами діалектики є також софістика і електика. Софістика ґрунтується на неправильному виборі вихідних положень. Еклектика –на випадковому поєднанні різних сторін речей; на ігноруванні їхніх суттєвих відмінностей. До альтернатив діалектики відносять також догматизм і релятивізм. Догматизм – антиісторичний, абстрактний спосіб розгляду теоретичних і практичних проблем, коли при вирішенні їх не враховуються ні обставини місця, ні обставини часу. Релятивізм – теоретико-пізнавальна концепція, котра виходить з однобічного з’ясування суті істини, перебільшення моменту її відносності, тобто інтерпретації результатів процесу пізнання.