- •60.Проблема визначення предмету філософії.
- •61.Основні функції філософії.
- •62.Система філософії та її структурні складові.
- •63.Світогляд. Історичні типи світогляду.
- •64.Картина світу. Філософська картина світу.
- •65.Поняття "наука" (класифікація наук)
- •66.Форми наукового пізнання (ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія)
- •67.Сцієнтизм і антисцієнтизм.
- •68.Етичні проблеми науки.
- •69.Принцип плюралізму в історії філософії.
- •70.Буття та його основні форми
- •71.Матерія та її основні форми руху.
- •72.Простір і час (основні характеристики).
- •74.Проблема матеріальної єдності світу.
- •75Основні принципи та категорії діалектики.
- •76.Закон переходу кількісних змін у якісні.
- •77.Закон єдності та боротьби протилежностей.
- •78.Діалектичний закон заперечення заперечення.
- •79..Альтернативи діалектики.
- •81.Основні принципи гносеології.
- •82.Суб'єкт і об’єкт в процесі пізнання.
- •83.Чуттєве пізнання та його форми.
- •84.Раціональне пізнання та його форми.
- •87.Емпіричні методи пізнання.
- •88.Теоретичні методи пізнання.
- •89.Інтуіція у процесі пізнання.
- •90.Істина як процес.
- •91.Критерії істини.
- •92.Філософська герменевтика.
- •93.Філософська антропологія.
- •94.Сутність людини та сенс її життя.
- •95.Людина індивід,індивідуальність,особистість.
- •96. Проблема людської свободи та відповідальності.
- •97.Потреби й інтереси у структурі особистості.
- •98.Ціннісні орієнтації особистості.
- •99.Проблема свідомості у філософії.
- •100.Індивідуальна та суспільна свідомість.
- •101.Суспільна свідомість та її структура.
- •102.Політична свідомість.
- •103.Естетична свідомість.
- •104.Правова та моральна свідомість.
- •Види правової свідомості
- •105.Особистість і суспільство.
- •Взаємодія природи та суспільства.
- •107.Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •108.Мораль і політика.
- •109.Роль матеріального виробництва у житті суспільства.
- •112.Проблема історичного прогресу.
- •110.Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •113.Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу.
- •114.Цивілізаційні моделі розвитку суспільства.
- •115.Поняття соціально-історичної практики.
- •116Соціальне прогнозування: види,типи,методи.
- •117.Філософія культури.
- •116Соціальне прогнозування: види,типи,методи.
- •117.Філософія культури.
112.Проблема історичного прогресу.
Інтерес до зумовлений бажанням сучасної людини зрозуміти сенс історії, її внутрішню логіку та логіку людини, яка її творить. Історія як наука допомагає реалізувати цей інтерес. Історичні знання формують соціальну відповідальність людини за свої дії та вчинки, сприяють чіткішому усвідомленню людиною свого місця в світі й своєї ролі в історичному процесі, а отже, і в майбутній історії цивілізації.
Філософія історії вивчає суспільство як суспільно-історичний процес. Відомо, що процес (лат. ргосезит) — це послідовна зміна стану об'єкта. У такому контексті філософія історії розкриває внутрішню логіку розвитку людського суспільства, виокремлює загальні закони, риси та властивості суспільно-історичного процесу, аналізує проблеми соціального прогресу й регресу, дає теоретичну реконструкцію історичного минулого.
Марксистська філософія (К. Маркс, Ф. Енгельс) критично переосмислила гегелівський діалектичний метод пояснення історії з позиції матеріалізму й доповнила його формаційним підходом, згідно з яким історичний процес розвивається в бік суспільного прогресу, ґрунтуючись на матеріальному виробництві.
110.Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
Тема глобальних проблем сучасної цивілізації за своїм змістом та обсягом є чи не найбільшою в соціальній філософії. Це спроба проаналізувати низку життєво важливих проблем, від розв'язання яких залежить подальша доля людства, його соціальний прогрес.
Глобальним проблемам сучасності притаманні:
-великі масштаби, значущість не лише для окремих країн і регіонів, а для людської цивілізації загалом
-актуальність, що потребує нагального втручання в цю сферу
-комплексний характер проблем (глобальні проблеми зазвичай взаємопов'язані).
Необхідність вивчення глобальних проблем привела до створення глобалістики — науки, що вивчає причини й способи розв'язання глобальних проблем, а також макросоціоприррдні системи та їх динаміку
Особливе місце в розвитку глобалістики та вивченні глобальних проблем сучасності посідає Римський клуб.
Виходячи з доповідей «Римському клубу» можна дійти висновку, що до основних глобальних проблем сучасної цивілізації належать:
1. Проблеми запобігання світовій термоядерній війні, гарантування безпеки життєдіяльності людей, усунення економічних диспропорцій (відставання) окремих держав, ліквідація голоду, бідності, неписемності.
2. Глобальні проблеми, що виникли внаслідок суперечливої взаємодії суспільства й природи, потребують безпрецедентних зусиль з метою запобігання забрудненню довкілля й збереження його якості, раціонального використання надр землі, пошуків нових енергетичних джерел, забезпечення людства сировиною та харчуванням, освоєння людиною океану, космосу тощо.
3. Гостро стоять проблеми, зумовлені ставленням людини до суспільства: виникла необхідність обмеження зростання населення, прогнозування негативних наслідків науково-технічного прогресу, що призводять до біологічної деградації людини, боротьби з поширенням алкоголізму, наркоманії, СНІДу, удосконалення охорони здоров'я та освіти людей тощо.
111.Роль народонаселення та природних умов у розвитку суспільства. Таким чином, людина, суспільство та культура водночас і протистоять природі, і органічно в неї входять. Така суперечність породжує різне розуміння взаємовідносин людини і природи, про що йтиме мова далі. Найзагальніше уявлення про взаємодію людини і природи дає нам поняття “навколишнє середовище”, або сучасне – “довкілля”. Це середовище звичайно поділяють на природне і штучне навколишнє середовище або на так звану першу, неолюднену природу, яка існує незалежно від людини та її діяльності, і ще не стала предметом практичного перетворення і є потенційним об’єктом пізнання та освоєння (інколи її називають “натуральною природою”), і другу, тобто природу, як вже охоплена практичною діяльністю людини, є її результатом, тобто середовищем культури. До природного середовища належать гео- та біосфера, тобто ті матеріальні системи, які виникли поза і незалежно від людини, але стали або ж можуть стати об’єктом її діяльності. Штучне середовище охоплює матеріальні та соціальні умови життєдіяльності людини, об’єкти естетичного і морального становлення людини до природи. Це матеріальні речі, створені людиною, які не існують у природі; рослини, тварини, виведені людиною завдяки природному добору чи генній інженерії; суспільні відносини, пов’язані з соціальною формою руху матерії і здійснювані через свідому діяльність людей, а також духовні, моральні, естетичні цінності тощо. Штучне середовище неминуче постійно наступає на природне, поглинаючи його. На сьогодні людство створило штучне середовище свого існування, яке в десятки й сотні разів продуктивніше за природне середовище. До цього слід додати також техногенний вплив людини, який призводить до змін геологічних структур, створення штучних водойм, змін атмосфери і навіть свічення Землі, тобто зміни її випромінювання під впливом штучних енергетичних процесів.