112.Проблема історичного прогресу.

Інтерес до зумовлений бажанням су­часної людини зрозуміти сенс історії, її внутрішню логіку та логіку людини, яка її творить. Історія як наука допомагає реалізувати цей інтерес. Історичні знання формують соціальну відповідальність лю­дини за свої дії та вчинки, сприяють чіткішому усвідомленню лю­диною свого місця в світі й своєї ролі в історичному процесі, а отже, і в майбутній історії цивілізації.

Філософія історії вивчає суспільство як суспільно-історичний процес. Відомо, що процес (лат. ргосезит) — це послідовна зміна стану об'єкта. У такому контексті філософія історії розкриває внутрішню логіку розвитку людського суспільства, виокремлює загальні закони, риси та властивості суспільно-історичного про­цесу, аналізує проблеми соціального прогресу й регресу, дає тео­ретичну реконструкцію історичного минулого.

Марксистська філософія (К. Маркс, Ф. Енгельс) критично пе­реосмислила гегелівський діалектичний метод пояснення історії з позиції матеріалізму й доповнила його формаційним підходом, згідно з яким історичний процес розвивається в бік суспільного прогресу, ґрунтуючись на матеріальному виробництві.

110.Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.

Тема глобальних проблем сучасної цивілізації за своїм змістом та обсягом є чи не найбіль­шою в соціальній філософії. Це спроба проаналізувати низку життєво важливих проблем, від розв'язання яких залежить подальша доля людства, його соціальний прогрес.

Глобальним проблемам сучасності притаманні:

-ве­ликі масштаби, значущість не лише для окремих країн і регіонів, а для людської цивілізації загалом

-актуальність, що потребує нагального втручання в цю сферу

-комплек­сний характер проблем (глобальні проблеми зазвичай взаємо­пов'язані).

Необхідність вивчення глобальних проблем привела до ство­рення глобалістики — науки, що вивчає причини й способи розв'язання глобальних проблем, а також макросоціоприррдні системи та їх динаміку

Особливе місце в розвитку глобалістики та вивченні глобаль­них проблем сучасності посідає Римський клуб.

Виходячи з доповідей «Римському клубу» можна дійти висно­вку, що до основних глобальних проблем сучасної цивілізації на­лежать:

1. Проблеми запобігання світовій термоядерній війні, гаран­тування безпеки життєдіяльності людей, усунення економічних диспропорцій (відставання) окремих держав, ліквідація голоду, бідності, неписемності.

2. Глобальні проблеми, що виникли внаслідок суперечливої взаємодії суспільства й природи, потребують безпрецедентних зусиль з метою запобігання забрудненню довкілля й збереження його якості, раціонального використання надр землі, пошуків но­вих енергетичних джерел, забезпечення людства сировиною та харчуванням, освоєння людиною океану, космосу тощо.

3. Гостро стоять проблеми, зумовлені ставленням людини до суспільства: виникла необхідність обмеження зростання насе­лення, прогнозування негативних наслідків науково-технічного прогресу, що призводять до біологічної деградації людини, бороть­би з поширенням алкоголізму, наркоманії, СНІДу, удосконалення охорони здоров'я та освіти людей тощо.

111.Роль народонаселення та природних умов у розвитку суспільства. Таким чином, людина, суспільство та культура водночас і протистоять природі, і органічно в неї входять. Така суперечність породжує різне розуміння взаємовідносин людини і природи, про що йтиме мова далі. Найзагальніше уявлення про взаємодію людини і природи дає нам поняття “навколишнє середовище”, або сучасне – “довкілля”. Це середовище звичайно поділяють на природне і штучне навколишнє середовище або на так звану першу, неолюднену природу, яка існує незалежно від людини та її діяльності, і ще не стала предметом практичного перетворення і є потенційним об’єктом пізнання та освоєння (інколи її називають “натуральною природою”), і другу, тобто природу, як вже охоплена практичною діяльністю людини, є її результатом, тобто середовищем культури. До природного середовища належать гео- та біосфера, тобто ті матеріальні системи, які виникли поза і незалежно від людини, але стали або ж можуть стати об’єктом її діяльності. Штучне середовище охоплює матеріальні та соціальні умови життєдіяльності людини, об’єкти естетичного і морального становлення людини до природи. Це матеріальні речі, створені людиною, які не існують у природі; рослини, тварини, виведені людиною завдяки природному добору чи генній інженерії; суспільні відносини, пов’язані з соціальною формою руху матерії і здійснювані через свідому діяльність людей, а також духовні, моральні, естетичні цінності тощо. Штучне середовище неминуче постійно наступає на природне, поглинаючи його. На сьогодні людство створило штучне середовище свого існування, яке в десятки й сотні разів продуктивніше за природне середовище. До цього слід додати також техногенний вплив людини, який призводить до змін геологічних структур, створення штучних водойм, змін атмосфери і навіть свічення Землі, тобто зміни її випромінювання під впливом штучних енергетичних процесів.