- •60.Проблема визначення предмету філософії.
- •61.Основні функції філософії.
- •62.Система філософії та її структурні складові.
- •63.Світогляд. Історичні типи світогляду.
- •64.Картина світу. Філософська картина світу.
- •65.Поняття "наука" (класифікація наук)
- •66.Форми наукового пізнання (ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія)
- •67.Сцієнтизм і антисцієнтизм.
- •68.Етичні проблеми науки.
- •69.Принцип плюралізму в історії філософії.
- •70.Буття та його основні форми
- •71.Матерія та її основні форми руху.
- •72.Простір і час (основні характеристики).
- •74.Проблема матеріальної єдності світу.
- •75Основні принципи та категорії діалектики.
- •76.Закон переходу кількісних змін у якісні.
- •77.Закон єдності та боротьби протилежностей.
- •78.Діалектичний закон заперечення заперечення.
- •79..Альтернативи діалектики.
- •81.Основні принципи гносеології.
- •82.Суб'єкт і об’єкт в процесі пізнання.
- •83.Чуттєве пізнання та його форми.
- •84.Раціональне пізнання та його форми.
- •87.Емпіричні методи пізнання.
- •88.Теоретичні методи пізнання.
- •89.Інтуіція у процесі пізнання.
- •90.Істина як процес.
- •91.Критерії істини.
- •92.Філософська герменевтика.
- •93.Філософська антропологія.
- •94.Сутність людини та сенс її життя.
- •95.Людина індивід,індивідуальність,особистість.
- •96. Проблема людської свободи та відповідальності.
- •97.Потреби й інтереси у структурі особистості.
- •98.Ціннісні орієнтації особистості.
- •99.Проблема свідомості у філософії.
- •100.Індивідуальна та суспільна свідомість.
- •101.Суспільна свідомість та її структура.
- •102.Політична свідомість.
- •103.Естетична свідомість.
- •104.Правова та моральна свідомість.
- •Види правової свідомості
- •105.Особистість і суспільство.
- •Взаємодія природи та суспільства.
- •107.Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •108.Мораль і політика.
- •109.Роль матеріального виробництва у житті суспільства.
- •112.Проблема історичного прогресу.
- •110.Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •113.Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу.
- •114.Цивілізаційні моделі розвитку суспільства.
- •115.Поняття соціально-історичної практики.
- •116Соціальне прогнозування: види,типи,методи.
- •117.Філософія культури.
- •116Соціальне прогнозування: види,типи,методи.
- •117.Філософія культури.
Взаємодія природи та суспільства.
Однією з найважливіших проблем соціальної філософії є суперечлива взаємодія суспільства й природи. Усебічна оцінка кризових явищ у взаємодії суспільства й природи, теоретичне обґрунтування заходів, необхідних для підтримки природи в здоровому стані, — одне з головних завдань соціальної філософії
У філософії поняття «природа» має три основні аспекти визначення:
-використовується для позначення походження предмета, його першопричини, сутності
-цим поняттям послуговуються для позначення форм існування матеріального світу, на противагу духовним явищам і феноменам культури
-природа є об'єктом дослідження природознавства
У контексті соціальної філософії категорія природи віддзеркалює сукупність природних умов існування людини та суспільства.
Взаємодія суспільства і природи має певну історію, позначену складністю, суперечливістю представлених учень, ідей, концепцій тощо
Розв'язання проблеми взаємодії природи й суспільства було запропоновано в добу античності. Античні філософи вважали, що сама природа як ідеал досконалості містить Логос — еталон організації життя, і тому сприймалась як найкраща форма життя.
У епоху Середньовіччя християнство вважало природу уособленням матеріального («гріховний низ», який протистоїть нематеріальному духу). Матеріальна природа не вічна, мінлива, над нею стоїть незмінний і вічний дух.
Сучасний світ потребував нових ціннісних настанов у вирішенні проблем суперечливої взаємодії суспільства й природи, яка стала наслідком безмежного розширення обсягів використання природи, вивчення природи з метою її прагматичного використання, інтенсифікації видобутку природних ресурсів, негативного впливу на структуру природного середовища, деструктивної трансформації процесів самовідновлення природи тощо.
107.Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
Поняття цінності зазвичай використовується для позначення процесів, явищ, предметів, які є позитивно значущі для людини й сприяють задоволенню Ті потреб та інтересів. Вивчення цінностей має давню історію. Філософську дисципліну, яка вивчає цінності, називають аксіологією
Лише з другої половини минулого століття аксіологія як окремий філософський напрям отримала новий поштовх у розвитку, конкретизуючи предмет свого наукового дослідження. Предметом аксіології вважають цінності всіх типів, зв'язок різноманітних цінностей із соціальними та культурними чинниками та структурою особи.
Цінність — це те, що цінують люди. До цінностей належать предмети, явища соціальної та природної дійсності, людські ідеї, учинки, дії, явища культури тощо. Як нормативна категорія цінність охоплює все, що може бути ідеалом, метою, предметом прагнення та інтересу.
Філософський аспект розуміння цінності передбачає таке:
-цінність за своєю сутністю має соціальний характер
-цінність виникає в процесі діяльності.
-поняття «цінність» відрізняється від поняття «значимість» (Цінність завжди має позитивне значення)
-цінність має дві важливі властивості:
-функціональне значення
-особистісний зміст цінності.
-цінності за своєю природою мають об 'єк-тивний характер і суб 'єктивну форму функціонування.