- •60.Проблема визначення предмету філософії.
- •61.Основні функції філософії.
- •62.Система філософії та її структурні складові.
- •63.Світогляд. Історичні типи світогляду.
- •64.Картина світу. Філософська картина світу.
- •65.Поняття "наука" (класифікація наук)
- •66.Форми наукового пізнання (ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія)
- •67.Сцієнтизм і антисцієнтизм.
- •68.Етичні проблеми науки.
- •69.Принцип плюралізму в історії філософії.
- •70.Буття та його основні форми
- •71.Матерія та її основні форми руху.
- •72.Простір і час (основні характеристики).
- •74.Проблема матеріальної єдності світу.
- •75Основні принципи та категорії діалектики.
- •76.Закон переходу кількісних змін у якісні.
- •77.Закон єдності та боротьби протилежностей.
- •78.Діалектичний закон заперечення заперечення.
- •79..Альтернативи діалектики.
- •81.Основні принципи гносеології.
- •82.Суб'єкт і об’єкт в процесі пізнання.
- •83.Чуттєве пізнання та його форми.
- •84.Раціональне пізнання та його форми.
- •87.Емпіричні методи пізнання.
- •88.Теоретичні методи пізнання.
- •89.Інтуіція у процесі пізнання.
- •90.Істина як процес.
- •91.Критерії істини.
- •92.Філософська герменевтика.
- •93.Філософська антропологія.
- •94.Сутність людини та сенс її життя.
- •95.Людина індивід,індивідуальність,особистість.
- •96. Проблема людської свободи та відповідальності.
- •97.Потреби й інтереси у структурі особистості.
- •98.Ціннісні орієнтації особистості.
- •99.Проблема свідомості у філософії.
- •100.Індивідуальна та суспільна свідомість.
- •101.Суспільна свідомість та її структура.
- •102.Політична свідомість.
- •103.Естетична свідомість.
- •104.Правова та моральна свідомість.
- •Види правової свідомості
- •105.Особистість і суспільство.
- •Взаємодія природи та суспільства.
- •107.Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •108.Мораль і політика.
- •109.Роль матеріального виробництва у житті суспільства.
- •112.Проблема історичного прогресу.
- •110.Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •113.Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу.
- •114.Цивілізаційні моделі розвитку суспільства.
- •115.Поняття соціально-історичної практики.
- •116Соціальне прогнозування: види,типи,методи.
- •117.Філософія культури.
- •116Соціальне прогнозування: види,типи,методи.
- •117.Філософія культури.
94.Сутність людини та сенс її життя.
Сенс життя, сенс буття — філософська та духовна проблема, що має відношення до визначення мети існування, призначення людства, людини як біологічного виду, одне з основних світоглядних понять, що має величезне значення для становлення духовно-морального обличчя? особистості.
Питання про сенс життя також може розумітися як суб'єктивна оцінка прожитого життя та відповідності досягнутих результатів початковим намірам, як розуміння людиною змісту та спрямованості свого життя, свого місця у світі, як проблема впливу людини на навколишню дійсність та постановки людиною цілей, що виходять за рамки його життя. У цьому випадку мається на увазі необхідність знайти відповідь на питання:
-«У чому полягають життєві цінності?»,
-«Що є метою життя?»
-«Навіщо (Для чого) мені жити?».
Питання про сенс життя - одна з традиційних проблем філософії, теології та художньої літератури, де вона розглядається переважно з точки зору визначення, у чому полягає найбільш гідний людини сенс життя.
Уявлення про сенс життя складаються в процесі діяльності людей і залежать від їх соціального становища, змісту розв'язуваних проблем, способу життя, світорозуміння, конкретної історичної ситуації. Питання про сенс життя люди ставили і ставлять до цих пір, висуваючи конкуруючі між собою гіпотези, філософські, теологічні та релігійні пояснення. Отримані відповіді на ці питання формували науку. У даний момент наука в змозі відповісти з певною часткою достовірності на конкретні запитання на кшталт «Як саме...?», «За яких умов...?», «Що буде, якщо...?». Ненауково поставлені запитання, типу «У чому (що є) мета (сенс) життя?», «Навіщо мені жити?» залишаються в рамках тільки філософії і теології.
95.Людина індивід,індивідуальність,особистість.
Найбільш узагальненим родовим є поняття "людина". Зазвичай, людину визначають як біосоціальну істоту, що є вищою ланкою розвитку живих організмів шляхом їх еволюції, а також передумовою й активним суб'єктом культурної еволюції. Зважаючи на багатоаспектність вияву сутності людини, науковці визначають її через найбільш властиві їй характеристики, зокрема: людина як природна, діяльна, предметна, свідома та суспільна істота. Поняття "індивід" характеризує людину як відособленого, поодинокого, конкретного представника людської спільності (конкретний учень, студент, викладач, бізнесмен). Поняття "індивідуальність" є похідним від поняття "індивід" і відтворює те неповторне, специфічне, унікальне, своєрідне, чим один індивід відрізняється від іншого. Ці відмінності можуть бути абсолютно різними, починаючи від природних рис, особливостей поведінки та закінчуючи манерою ходи чи специфікою одягу. Дещо ширше застосування в соціології має поняття "індивідуалізм", яке також є похідним від поняття "індивід".
Індивідуалізм - це тип світогляду, за яким індивідуальні інтереси протиставляються суспільним і переважають їх.
Поняття "особистість - це соціальна характеристика людини через комплекс ознак, яких вона набуває в суспільстві внаслідок залучення її до системи суспільних відносин.
До соціальних рис індивіда належать:
- соціальні статуси, соціальні ролі, що їх відіграє індивід у суспільстві;
- соціальні риси, зумовлені взаємодією з іншими;
- почуття, думки, переконання, сформовані під упливом середовища;
- соціально визначена мета діяльності;
- загальний рівень освіти та культури індивіда;
- професійні здатності й уміння;
- ідентифікація себе з групою.