116Соціальне прогнозування: види,типи,методи.

У широкому сенсі прогнозування — це розроблення прогнозів, у вузькому — спеціальне наукове досліджен­ня, предметом якого є перспективи розвитку будь-якого явища.

Прогноз — це особливе передбачення, яке має високий ступінь наукової обґрунтованості та об 'єктивності в дослідженні суспільних процесів.Окремим видом передбачення є прогнозування

За способом, глибиною та точністю передбачення майбутньо­го виокремлюють різновиди прогнозу

-Побутовий (віддзеркалює повсякденний досвід людини)

-Інтуїтив­ний (передбачення має в своїй осно­ві інтуїцію)

-Науковий (на відміну від побутового та інтуїтив­ного, реалізується в межах науки або з її допомогою)

Залежно від сфери діяльності людини виокремлюють:

-соціаль­не (займається передбаченням процесів, що від­буваються в суспільстві)

-економічне

-політичне

-інші види прогнозування

Безпереч­но, особливо важливим різновидом прогнозування є «соціальне прогнозування», яке займається передбаченням процесів, що від­буваються в суспільстві.

Учені виокрем­люють:

безпосереднє майбутнє (до ЗО років), у межах якого мож­на впевнено робити прогнози

найближче майбутнє (до 100 ро­ків) — можливі відносні прогнози

віддалене майбутнє (понад 100 років) — прогнози мають лише імовірний характер.

Є п'ять основних методів прогнозування:

-екстра­поліційні (поширення на майбутнє тенденцій, закономірностей, які в минулому й сучасному добре відомі)

-історична аналогія (пізнання через порівняння спи­рається на існування між явищами відмін­ностей і спільного)

-моделювання (ґрунтується не на самих об'єктах пізнання, а на їх моделях)

-експертні оцінки (полягає в проведенні експертами аналізу про­блем з наступною формалізованою обробкою результатів)

-сценарії майбутнього (об'єднує системний та історичний підходи до вивчення нескладних сис­тем)

За змістом і призначенням прогнози поділяють на:

-пошуко­вий (відповідає на запитання: «куди рухається об'єкт?»)

-нормативний (відповідь на запитання: «що слід зробити, щоб досягти поставлених завдань?»)

-аналітичний (мета визнати пізнавальну цінність різних методів і засобів вивчення майбутнього)

-прогноз-застереження (дає людині можливість уникнути майбутніх негараздів, сти­хій, катастроф).

117.Філософія культури.

Філософське розуміння культури є складовою частиною осмислення буття, світу й місця людини в ньому. У тлу­маченні феномена культури спеціалісти посідають різні, почасти протилежні позиції. Сьогодні, як стверджують культурологи, іс­нує більш як 500 визначень культури.

В античному світі Цицерон уперше використав слово «культура» в іншому сенсі — вкладаючи в його зміст можливість впливу на людський розум. Щодо визначення поняття «культура» дослідники не дійшли спіль­ної думки

Філософія культури виходить з наведених нижче положень.

1. Культура заснована на діяльності людей; через культуру й завдяки їй проходить об'єднання природного й соціального, ос­новою цього об'єднання є людина як суб'єкт діяльності, пізнання та спілкування.

2. Культура є результатом об'єктивізації, матеріалізації праг­нень, цілей та інтересів людини.

Для характеристики культури використовують поняття «артефакт»(це продукт діяльності людини). Тому культура може тлумачитися як світ ар­тефактів, що виникли в результаті матеріальної або духовної практики

Спробуємо класифікувати. Серед визначень культури досить чітко проглядаються три основних підходи. Емпіричний, описовий підхід, Аксеологічний, тобто оціночний підхід, Діяльнісний підхід розглядає культуру як специфічно людський спосіб діяльності.

Технократизм і гуманізм.

Як відомо, не тільки у самій філософії, а й у всій людській діяльності значну роль відіграє сцієнтично-технократична спрямованість. Вона нині є основною і в аналітичній філософії. Саме ця діяльність, яка спирається на досягнення природничо-технічних наук, передусім на так звані “точні”, призвела до великих успіхів науково-технічної революції, до кращого задоволення ряду людських потреб, головним чином, матеріально-економічних. Однак, у філософії ХХ століття все вагомішу роль почав відігравати протилежний напрям, який доводив, що саме панування сцієнтично-технократичних цінностей стало чи не головною причиною виникнення і загострення глобальних проблем; що пізнати сутність людини і вирішити її нагальні проблеми науковими методами взагалі неможливо. Аппель назвав такий напрямок “екзистенціалізмом в лапках” і це свідчить про те, що він його не зводить тільки до екзистенціалізму у вужчому (традиційному) понятті. Особливо важливо зазначити, що багато представників цього напрямку, на противагу сцієнтично-технократичному, виходять із пріоритету вищих духовних цінностей – естетичних, загальнолюдської моралі тощо – стосовно

------------------------------------

задоволення матеріальних інтересів. Саме цей принцип вони розглядають як найважливіший у розв’язанні найгостріших проблем людства. Але якщо серед філософів, теологів, низки інших мислителів цей принцип відіграє все вагомішу роль, то у практичному світосприйнятті більшості людей продовжують панувати матеріально-економічні інтереси, які й нині визначають вирішальну роль сцієнтично-технократичного напрямку в стратегії діяльності людства.