- •60.Проблема визначення предмету філософії.
- •61.Основні функції філософії.
- •62.Система філософії та її структурні складові.
- •63.Світогляд. Історичні типи світогляду.
- •64.Картина світу. Філософська картина світу.
- •65.Поняття "наука" (класифікація наук)
- •66.Форми наукового пізнання (ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія)
- •67.Сцієнтизм і антисцієнтизм.
- •68.Етичні проблеми науки.
- •69.Принцип плюралізму в історії філософії.
- •70.Буття та його основні форми
- •71.Матерія та її основні форми руху.
- •72.Простір і час (основні характеристики).
- •74.Проблема матеріальної єдності світу.
- •75Основні принципи та категорії діалектики.
- •76.Закон переходу кількісних змін у якісні.
- •77.Закон єдності та боротьби протилежностей.
- •78.Діалектичний закон заперечення заперечення.
- •79..Альтернативи діалектики.
- •81.Основні принципи гносеології.
- •82.Суб'єкт і об’єкт в процесі пізнання.
- •83.Чуттєве пізнання та його форми.
- •84.Раціональне пізнання та його форми.
- •87.Емпіричні методи пізнання.
- •88.Теоретичні методи пізнання.
- •89.Інтуіція у процесі пізнання.
- •90.Істина як процес.
- •91.Критерії істини.
- •92.Філософська герменевтика.
- •93.Філософська антропологія.
- •94.Сутність людини та сенс її життя.
- •95.Людина індивід,індивідуальність,особистість.
- •96. Проблема людської свободи та відповідальності.
- •97.Потреби й інтереси у структурі особистості.
- •98.Ціннісні орієнтації особистості.
- •99.Проблема свідомості у філософії.
- •100.Індивідуальна та суспільна свідомість.
- •101.Суспільна свідомість та її структура.
- •102.Політична свідомість.
- •103.Естетична свідомість.
- •104.Правова та моральна свідомість.
- •Види правової свідомості
- •105.Особистість і суспільство.
- •Взаємодія природи та суспільства.
- •107.Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •108.Мораль і політика.
- •109.Роль матеріального виробництва у житті суспільства.
- •112.Проблема історичного прогресу.
- •110.Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •113.Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу.
- •114.Цивілізаційні моделі розвитку суспільства.
- •115.Поняття соціально-історичної практики.
- •116Соціальне прогнозування: види,типи,методи.
- •117.Філософія культури.
- •116Соціальне прогнозування: види,типи,методи.
- •117.Філософія культури.
83.Чуттєве пізнання та його форми.
Чуттєве, пізнання містить в собі ті образи, які дають нам органи почуттів. Основні форми чуттєвого пізнання - відчуття, сприйняття, уявлення. У відчуттях кожний орган почуттів (зору, дотику, слуху, нюху, смаку) специфічним для нього способом відображає окремі властивості, сторони речей (колір, звук, запах, твердість). Сприйняття - це відображення властивостей предмета, взятих як ціле. Уявлення - це наочний цілісний образ речі, виникаючої на основі уяви і минулого чуттєвого досвіду, що зберігається і що відтворюється в пам'яті в узагальненій формі.
Чуттєві образи людини, на відміну від образів, які дають органи чуттів тварини, опосередковані соціальним досвідом і володіють внутрішньою активністю (являють собою саме живе споглядання). Базовою формою чуттєвого пізнання є відчуття. З гносеологічної точки зору вони представляють особливий інтерес. Відчуття забезпечують безпосередній зв'язок свідомості з об'єктивною реальністю, є єдиним зовнішнім каналом, по якому людина може отримати інформацію про світ. Сама початкова посилка матеріалізму включає в себе твердження про те, що у відчуттях людині дана об'єктивна реальність. Саме питання про природу відчуттів стало ареною непримиренної конфронтації між матеріалізмом, з одного боку, суб'єктивним ідеалізмом і агностицизмом - з іншого.
.Чуттєве і раціональне є нерозривно пов'язаними необхідними моментами цілісного процесу пізнання, формами отримання і переробки знання на всіх етапах пізнання.
84.Раціональне пізнання та його форми.
Раціональне пізнання. Людина отримує інформацію двояким шляхом: за допомогою природних сигналів, що йдуть від об'єктів, і за допомогою штучних сигналів, що передаються від об'єкта до суб'єкта і що функціонують в системі людської мови. (І.П. Павлов назвав це першою і другою сигнальною системами). Розвиток і вдосконалення мови тісню пов'язано з розвитком раціонального пізнання. Мова - найважливіший інформаційний посередник між суб'єктом і суспільством, в багатьох випадках інакше як через мову людина не може передати іншому свої знання, думки, образи. Без мови було б неможливим і саме оперування готовими знаннями.
Абстрактне (раціональне) мислення - це функціонування знань, існуючих в мові, пов'язаних з реальністю за допомогою чуттєвих образів і здатних відображати те, що недоступно органам почуттів. Елементарними формами раціонального мислення є думка, поняття і умовивід. У всіх цих формах виділяються і фіксуються в знаках мови предметні ознаки речей. Думка фіксує будь-які ознаки предметів: «троянда червона», «метафізика заперечує протиріччя як джерело розвитку» і т. д. Поняття відображає істотні ознаки речей такі, які необхідні і достатні для їх відмінності в певному відношенні. У понятті як би концентруються, підсумовуються накопичені знання (пригадаєте поняття матерії, свідомості і інш.). Умовивід являє собою таке скріплення в думці, на основі якого виходить нове знання без звернення до свідчення органів почуттів. Наприклад, вже в старовині був зроблений висновок про те, що Земля має форму кулі, за допомогою наступного умовиводу: тільки кулеподібні тіла відкидають тінь в формі диску. Земля в період місячних затьмарень відкидає тінь в формі диска. Отже, Земля має форму кулі.
Людське пізнання загалом є єдність чуттєвого і раціонального.Чуттєве пізнання, абсолютне незалежне від логічного, існує тільки на ранніх рівнях становлення людства і у дитини, що ще не опанувала мову. Як правило, люди ставлять задачі пізнання і тлумачать його результати на рівні раціонального мислення, а отримують необхідну інформацію за допомогою органів почуттів і приладів.
.85.Діалектика чуттєвого і раціонального в процесі пізнання.
Пізнання людиною об'єктивної реальності відбувається на двох якісно різних, хоча й взаємопов'язаних рівнях — чуттєвому (етреігіа — досвід) й раціональному (іКеогіа — розгляд). Філософський підхід до проблеми чуттєвого й раціонального полягає в тому, що вони розглядаються не просто як різні здатності суб'єкта, а й як відображення різних сторін об'єктивної дійсності. Чуттєве пізнання обумовлене прямим впливом об'єктів на органи чуття людини, тобто безпосереднім його контактом із зовнішнім світом. Предметом чуттєвого пізнання є чуттєво сприймальна сторона дійсності.... Оскільки чуттєве пізнання базується на без¬посередній взаємодії суб'єкта й об'єкта пізнання, тому і воно має конкретно обрану чуттєву форму вираження і дає знання явищ.Чуттєве пізнання — це початок, джерело, а тому й основа пізнавального процесу. Основними його формами, розташованими за ступенем складності й прояву активності суб'єкта, є відчуття, сприйняття та уявлення
Чуттєве і раціональне є нерозривно пов'язаними необхідними моментами цілісного процесу пізнання, формами отримання і переробки знання на всіх етапах пізнання. Елементарними формами раціонального мислення є думка, поняття і умовивід. Як правило, люди ставлять задачі пізнання і тлумачать його результати на рівні раціонального мислення, а отримують необхідну інформацію за допомогою органів почуттів і приладів.
.86.Практика у процесі пізнання.
Основною формою вияву життя людини є діяльність - чуттєво предметна, практична, і духовна, теоретична.
Практика - це матеріальна, почуттєво-предметна цілеспрямована діяльність людей, що має своїм змістом освоєння і перетворення природних і соціальних об'єктів, і складову загальну основу, рушійну силу розвитку людського суспільства і пізнання.
Отже, практика - це основа формування і розвитку пізнання на всіх його рівнях, джерело знання, критерій істинності результатів процесу пізнання і визначник зв'язку предмета з тим, що треба людині.
Основними видами практики є матеріально-виробнича діяльність людей і соціально-перетворююча діяльність маси (до неї відноситься діяльність людей в соціальній, політичній і духовній сферах суспільного життя). Природничонауковий і соціальний експерименти утворюють особливий вигляд наукової практики. Історія наукового пізнання свідчить про те, що вслід за практичним застосуванням якого-небудь відкриття починається бурхливий розвиток відповідної області теорії: розвиток техніки революціонізував науку. Природні і суспільні науки, виходячи на арену практичного застосування, створюють той механізм зворотного зв'язку між теорією і практикою, який стає таким, що визначається у виборі багатьох напрямів досліджень. Крім того, механізм зворотнього зв'язку дозволяє здійснювати таку взаємокоректировку теоретичної і практичної діяльності, яка і забезпечує практиці бути критерієм істини. Це особливо важливе для соціального пізнання і соціальної практики. Якщо вірно, що ідеї перетворюються в матеріальну силу, коли вони опановують масою, то вірним повинне бути і положення про необхідність дії механізму зворотного зв'язку в сфері соціальної діяльності і розвитку суспільних наук. Порушення цього механізму, що приводить до розпаду їх єдність, викликає у відомі історичні періоди застій в економічній, соціальній і духовно-етичній сферах суспільного життя.
У сучасній західній філософській думці часто далеко не адекватно трактується суть практики і її роль в пізнанні.