93. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи:

Особисті немайнові права мають на меті забезпечити фізичній особі соціальне буття, тобто гарантувати повноцінну участь у соціальному житті. До особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують їй соціальне буття, належать:

1) право на ім'я (можливість володіти, користуватись та розпоряджатися іменем, тобто можливість бути носієм імені (володіння), використовувати (платно чи безоплатно) своє ім'я у всіх сферах суспільних відносин, рівно як і розголошувати своє ім'я, давати дозвіл розголошувати своє ім'я чи заборонити розголошувати своє ім'я (користування), а також вирішувати фактичну долю свого імені, наприклад, передавати його дітям, змінювати із досягненням повноліття, одруження, розлучення тощо (розпорядження).)

2) право на гідність, честь і ділову репутацію (Права на гідність — це особисте немайнове право фізичної особи на власну цінність як особистості, право на усвідомлення цієї цінності та усвідомлення значимості себе як особи, що відіграє певну соціальну роль у суспільному житті.

Право на честь — це особисте немайнове право фізичної особи на об'єктивну, повну та своєчасну оцінку її та її діянь (поведінки) з дотримання морально-етичних та правових норм, з боку суспільства, певної соціальної групи та окремих громадян, а також право на формування цієї оцінки та користування нею.

Права на ділову репутацію — це право фізичної та юридичної особи на об'єктивну, повну та своєчасну оцінку її як фахівця та її діянь (поведінки) з боку суспільства, певної соціальної групи та окремих громадян, а також право на формування цієї оцінки та користування нею.)

3) право на індивідуальність (Під поняттям "індивідуальність" необхідно розуміти сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших індивідуумів. До структури індивідуальності належить ціла низка особливостей фізичної особи, що пов'язані з її національною, культурною, релігійною, мовною та іншою самобутністю.)

4) право на особисте життя ( -можливість мати особисте життя, тобто здатність фізичної особи бути носієм цього особистого немайнового блага,

- можливість визначати своє особисте життя,

- можливість ознайомлення інших осіб з обставинами особистого життя,

- можливість зберігати у таємниці обставини свого особистого життя,

- можливість вимагати захисту права на особисте життя

- право фізичної особи на особисті папери)

5) право на інформацію (Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.)

6) право на свободу творчості та вибір роду занять (Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.)

7) право на місце проживання та недоторканність життя ( - Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

- до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду)

8) право на свободу пересування (Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування. )

9) право на свободу об'єднань та мирні зібрання ( - Фізичні особи мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації.

- Фізичні особи мають право вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо )

94. речові права в системі цивільних прав. Ознаки речових прав.

Речовим правом визнається право особи на річ, за яким забезпечується задоволення її інтересів шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб.

Ознаки речових прав :

1) абсолютний характер речових прав

2) об’єктами цих прав є лише речі

3) наявність такої властивості як право слідування (право слідує за річчю)

4) вимоги, що випливають з речових прав, підлягають переважному задоволенню

5) захист речових прав здійснюється за допомогою особливих речово-правових способів захисту

95. Власність і право власності: співвідношення.

Власність – це економічна категорія, яка є проявом суспільних відносин з приводу привласнення матеріальних благ. Право власності – це правова категорія і сукупність правових норм, які регулюють відносини власності. Право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Зміст понять "власність" і "право власності" може мати різне значення залежно від мети його вживання. Перше визначає його економічний зміст, друге — юридичний. Іноді поняття "власність" застосовується в розумінні, ідентичному поняттям "право власності" або "майно", належне особі власникові. Проте чіткого розмежування цих понять законодавець досить часто не додержується.

Загальновідомо, що власність — це економічна категорія. Дана аксіома не піддавалася сумнівам ні в юридичній, ні в економічній літературі. Різні погляди висловлювалися, як правило, щодо кола суспільних відносин, які повинні включатися в поняття "власність", або щодо співвідношення власності і права власності. В одних випадках власність визначалася як суспільна форма привласнення засобів і продуктів виробництва, в інших — як суспільні відносини з володіння, користування і розпорядження засобами і продуктами виробництва'.

Право власності в об'єктивному розумінні — це сукупність правових норм, які встановлюють і охороняють належність матеріальних благ конкретним суб'єктам, у тому числі визначають підстави та умови виникнення і припинення у них такого права щодо цих благ. Такі правові норми у своїй сукупності утворюють відповідний інститут права власності. Оскільки ці норми мають переважно цивільно-правове походження, то це дає достатньо підстав для визнання інституту права власності інститутом цивільного права.