Стаття 416. Припинення права користування земельною ділянкою для забудови

1. Право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливу строку права користування;

3) відмови землекористувача від права користування;

4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

2. Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Стаття 417. Правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою

1. У разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення.

У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.

2. Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки культурної спадщини тощо) або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.

114.Цивільно – правові способи захисту права власності

Цивільно-правовий захист права власності — це сукупність пе редбачених цивільно-правовим законодавством засобів, застосовуваних у зв'язку з порушеннями проти цих прав і спрямованих на відновлення чи захист майнових інтересів власників. За юридичною природою зазначені засоби поділяються на кількасамостійних груп. У першу групу входять речово-правові засоби захисту права власності. Вони спрямовані безпосередньо на захист права власності як абсолютного суб'єктивного права, не пов'язані з конкретними зобов'язаннями і мають на мсті або відновити володіння, користування і розпорядження власника належної йому річчю, або усунути перешкоди чи сумніви у здійсненні цих повноважень. Речово-правовими є позови про витребування майна з чужого незаконного володіння, про усунення порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння, а також визнання права власності. Право власності як конкретне суб'єктивне право захищається лише за допомогою позовів цієї групи. До другої групи цивільно-правових засобів захисту належать зо-бов'язально-нравові. Наприклад, це позови про відшкодування заподіяної власнику шкоди, про повернення безпідставно отриманого чи збереженого майна, повернення речей, наданих у користування за договором. Для перелічених позовів характерно, що їх зміст випливає не безпосередньо з права власності, а грунтується на інших правових інститутах і відповідних їм суб'єктивних правах. Третя група засобів захисту права власності охоплює такі, що не належать ані до речово-правових, ані до зобов'язально-правових засобів, але випливають з різних інститутів цивільного права. У четверту, особливу групу входять цивільно-правові засоби, спрямовані на захист інтересів власника при припиненні права власності на підставах, передбачених законом.

Захист володіння є спрощеним засобом захисту дійсних чи передбачуваних прав і грунтується на очевидному факті, що речі, як правило, перебувають у володінні тих, хто має на них право. Справді, якщо юрнсдикційний орган стикається з порушенням володіння і зверненою до нього вимогою про його захист, то йому не потрібно кожного разу виявляти, на якому правовому титулі це володіння грунтується. Достатньо встановити, що володіння було порушено і негайно вжити заходів для його якнайшвидшого відновлення. І найчастіше буде захищений власник, володіння якого має правову підставу.