Президент України

Президент України є главою держави і виступає від її імені. При цьому він займає формально найвище місце в структурі державних органів та представляє державу у внутрішніх та зовнішніх відносинах. Гарантуючи державний суверенітет і територіальну цілісність, Президент України:

* забезпечення державної незалежності, національної безпеки та правонаступництво держави;

* діяльність Збройних сил України, оскільки він є їхнім Верховним Головнокомандувачем;

* представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

* звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

* вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;

* приймає рішення щодо прийняття до громадянства України та припинення громадянства України; Президент України підписує закони, прийняті Верховною Радою

Доречно зазначити, що Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину, в порядку визначеним законом.

Кабінет Міністрів України

Відповідно до Конституції України вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. При цьому він відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Прем'єр-міністр України призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України.

Що ж до повноважень членів Кабінету Міністрів України, то основні з них такі:

Так зокрема, Прем'єр-міністр України:

1) керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує діяльність Кабінету Міністрів України на забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави

2) координує діяльність членів Кабінету Міністрів України;

3) вносить на розгляд Верховної Ради України подання про призначення членів Кабінету Міністрів України (крім Міністра закордонних справ України та Міністра оборони України(ВРУ за под-м ПУ)), а також Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України;

4) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України:

пропозиції щодо кандидатур для призначення на посаду і звільнення з посади голів місцевих державних адміністрацій та щодо внесення Президенту України подань про призначення на посаду або звільнення з посади голів місцевих державних адміністрацій;

подання про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

Прем'єр-міністр України може здійснювати інші повноваження, передбачені Конституцією та Законом України «Про Кабінет Міністрів України» й іншими законами України.

Для здійснення Прем'єр-міністром України своїх повноважень у складі Секретаріату Кабінету Міністрів України утворюється патронатна служба апарат Прем'єр-міністра України, керівник якого призначається на посаду та звільняється з посади в установленому порядку Кабінетом Міністрів України.

Як суб’єкт адміністративного права Міністр України-член Кабінету Міністрів України має такі повноваження:

*забезпечує виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, формування та реалізацію державної політики у відповідній сфері;

*здійснює керівництво міністерством (крім міністра,який не очолює міністерство)тощо.

Державні службовці

Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. визначає державну службу в Україні як професійну діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Державна служба в Україні ґрунтується на таких основних принципах:

– служіння народу України;

– демократизму і законності;

– гуманізму і соціальної справедливості;

– пріоритету прав людини і громадянина, тощо.

Виходячи з цього, правом на державну службу користуються лише ті, хто втілює в собі взірець людини і громадянина, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Однак не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які: визнані у встановленому порядку недієздатними; мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади; у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їхніми близькими родичами чи свояками, та в інших випадках, установлених законами України.

Основними завданнями Головдержслужби є:

- участь у формуванні єдиної державної політики у сфері державної служби та забезпеченні її реалізації;

- забезпечення функціонального управління державною службою;

- розроблення заходів щодо підвищення ефективності державної служби, координація та здійснення контролю за їх виконанням;

- участь у проведенні адміністративної реформи;

При цьому Законом передбачено встановлення семи категорій посад державних службовців, в межах яких присвоюється 15 рангів державних службовців. Виходячи зі змісту ст. 25. Закону, можна констатувати відсутність повного класифікаційного переліку державних службовців, що викликає проблемність теоретичних та практичних питань державного управління.

Підприємства, установи й організації

Активними учасниками адміністративних правовідносин виступають різні за правовим статусом організації, різновидами яких є:

– підприємства як самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування чи іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським Кодексом України та іншими законами.

– установи, а саме організації, створені власником для здійснення управлінських, соціально-культурних або інших функцій некомерційного характеру, з частковим або повним фінансуванням їхнім власником (установи культури, охорони здоров’я, благодійний фонд тощо).

Залежно від організаційно-правових форм розрізняють:

– відкриті та закриті акціонерні товариства;

– товариства з обмеженою відповідальністю;

– товариства з додатковою відповідальністю;

– повні товариства;

– командитні товариства;

– державні (казенні) та муніципальні підприємства;

– виробничі підприємства та кооперативи;

– орендні підприємства.

Залежно від цілей діяльності підприємства можуть бути комерційними і некомерційними.