- •1. Адміністративне право як галузь права, галузь законодавства як галузь науки.
- •2. Управління в галузі освіти
- •3. Структура кУпАп
- •4. Предмет адміністративного права
- •5. Загальна характеристика адміністративного законодавства у соціально-культурній сфері.
- •6) Призначення і звільнення з посад голів місцевих державних адміністрацій
- •7. Метод адміністративного права.
- •8. Склад та компетенція Кабінету Міністрів України.
- •9. Юрисдикційні адміністративні провадження.
- •10. Поняття та зміст системи адміністративного права
- •15.Адміністративно-запобіжні заходи адміністративного примусу
- •16.Принципи адміністративного права
- •17.Адміністративно-правовий статус Національного банку України, рнбо України, цвк України
- •19.Поняття та структура адміністративно-правових норм
- •20. Організація управління державною службою.
- •21.Поняття та особливості адміністративного примусу.
- •22. Характеристика матеріальних та процесуальних адміністративно-правових норм (поділ за регулятивною спрямованістю).
- •23. Поняття та види методів державного управління.
- •24.Адміністративний примус. Заходи адміністративного примусу.
- •25.Види адміністративно-правових норм.
- •26. Зміст і види адміністративних стягнень.
- •27.Основні інститути адміністративного права та їх загальна характеристика
- •28. Види адміністративно-правових норм за юридичним змістом.
- •29. Вимоги до форми та змісту звернень громадян.
- •30. Порядок призначення голови місцевої державної адміністрації та формування її складу.
- •31.Поняття та основні форми систематизації адміністративного законодавства
- •32. Вимоги до правових актів управлінської діяльності
- •33. Методи державного управління та їх види.
- •34) Сучасний стан кодифікації амін. Зак-ва в Україні.
- •35) Проходження державної служби
- •36). Запобігання та припинення як заходи адмін. Примусу
- •37) Поняття та зміст адмін-прав. Відносин
- •38) Структура районної держ.Адміністрації
- •39 . Заходи адміністративного припинення
- •Поняття, система та класифікаційна характеристика суб’єктів адміністративного права
- •Громадяни України, іноземці та особи без громадянства
- •Об’єднання громадян
- •Органи виконавчої влади
- •Президент України
- •41. Функції місцевих державних адміністрацій
- •42. Адміністративно-правові режими
- •43. Види адміністративно-правових відносин та їх характеристика
- •44. Повноваження місцевих держаних адміністрацій у галузі бюджету та фінансів
- •45. Адміністративна реформа в Україні: шляхи реалізації
- •46. Система органів виконавчої влади та принципи її побудови
- •47. Види звернень громадян та строки їх розгляду
- •48. Ознаки адміністративного правопорушення (проступку).
- •49. Поняття адміністративної правоздатності та адміністративної дієздатності суб’єктів.
- •50. Президентський контроль у сфері виконавчої влади.
- •51. Види додаткових адміністративних стягнень.
- •57. Управління внутрішніми справами. Структура та повноваження органів.
- •58. Поняття та види органів виконавчої влади. (з конспекту)
- •59. Поняття та види державної служби.
- •60. Позбавлення спеціального права як вид адміністративного стягнення.
- •61. Порядок формування Кабінету Міністрів України.
- •67. Місцеві органи виконавчої влади, правова основа їх організації та діяльності
- •68. Державне регулювання у сфері економіки
- •69. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх
- •70. Взаємовідносини місцевих державних адміністрацій з органами місцевого самоврядування.
- •76. Президент України і система органів виконавчої влади.
- •77. Класифікація адміністративних правовідносин за станом підпорядкованості суб’єктів.
- •78. Заходи адміністративного примусу
- •79. Міністерство як центральний орган виконавчої влади.
- •81. Реформування центральних органів виконавчої влади: завдання, правова основа.
- •82. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.
- •83. Граничний вік перебування на державній службі.
- •84. Поняття та основні риси адміністративної відповідальності.
- •85. Поняття та форми реалізація адміністративно-правових норм.
- •86 Типи посад в державних органах
- •87. Поняття адміністративного процесу
- •88. Джерела адміністративного права
- •90. Повноваження і форми діяльності місцевих органів виконавчої влади
6) Призначення і звільнення з посад голів місцевих державних адміністрацій
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про місцеві державні адміністрації
Стаття 8. Голови місцевих державних адміністрацій
Місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій.
Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України на строк повноважень Президента України.
Кандидатури на посади голів районних державних адміністрацій Прем'єр-міністру України вносяться головами відповідних обласних державних адміністрацій. На кожну посаду вноситься одна кандидатура.
Президент України може доручити Прем'єр-міністру України внести подання про призначення головою місцевої державної адміністрації іншої кандидатури.
Голови місцевих державних адміністрацій набувають повноважень з моменту призначення.
Стаття 9. Припинення повноважень голів місцевих державних адміністрацій
Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі:
1)порушення ними Конституції України і законів України;
2) втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства;
3) визнання судом недієздатним;
4) виїзду на проживання в іншу країну;
5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду;
6) порушення вимог несумісності;
7) висловлення недовіри двома третинами від складу відповідної ради;
8) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.
Повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України у разі:
1) прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації;
2) висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради;
3) з ініціативи Президента України.
Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються також у разі їх смерті.
У разі обрання нового Президента України голови місцевих державних адміністрацій продовжують здійснювати свої повноваження до призначення в установленому порядку нових голів місцевих державних адміністрацій.
7. Метод адміністративного права.
Адміністративно-правовий метод — це органічна система прийомів, засобів і способів безперервного правового впливу на свідомість і поведінку учасників адміністративних відносин та характер взаємозв’язків між ними.
Для адміністративного права, як і для теорії права загалом, характерне використання трьох основних способів правового регулювання:
– припис — покладання прямого юридичного обов’язку вчиняти ті чи інші дії в рамках, передбачених правовою нормою;
– заборона — покладання прямого юридичного обов’язку не вчиняти ті чи інші дії;
– дозвіл — юридичний дозвіл вчиняти ті чи інші дії в умовах, передбачених правовою нормою, чи утриматися від їх здійснення за своїм розсудом.
Для методу адміністративного права найбільш характерним є використання приписів (розпоряджень), тобто прямих засобів розпорядницького характеру. Своє виявлення вони знаходять у тому, що одній стороні адміністративних відносин наданий визначений обсяг юридично владних повноважень, які адресовані іншій стороні.
Слід зауважити, що правове регулювання адміністративних відносин здійснюється не лише з допомогою приписів та заборон, але й дозволів у випадках рівноправності їх сторін.
Суть методів адміністративно-правового регулювання відносин у сфері публічного (державного та громадського) управління полягає у:
– встановленні певного порядку дій — припис до дії за відповідних умов і належним чином, передбаченими відповідною адміністративно-правовою нормою (ст.38 КпАП встановлює, що адміністративні стягнення можуть бути накладені не пізніше двох місяців з дня скоєння вчинку, а перевищення цього терміну не дозволяє притягувати винуватця до адміністративної відповідальності);
– забороні певних дій під страхом застосування відповідних юридичних засобів впливу (заборона направлення скарг громадян на розгляд тим посадовим особам, чиї дії є предметом скарги. За порушення даної заборони винні посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність);
– наданні можливості вибору одного з передбачених адміністративно-правовою нормою варіантів належної поведінки (надання посадовим особам можливості прояву самостійності при вирішенні питання про застосування до особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, того чи іншого заходу адміністративного стягнення або звільнення його від відповідальності);
– надання можливості чинити або не чинити дії, передбачені адміністративно-правовою нормою у визначених нею умовах (громадянин сам вирішує питання, чи варто оскаржити дії посадової особи, які він оцінює як протиправні).
Таким чином, метод адміністративно-правового регулювання засвідчує характер владності у сфері публічного (державного та громадського) управління, одностороннього й обов’язкового виконання приписів органів виконавчої влади держави та їх посадових осіб іншими учасниками, що породжує виникнення відносин влади й підпорядкування.