2. Процеси підготовки вторинних документів як напрямок інформаційної діяльності.

Вторинні документи, які готують інформаційні установи, орієнтовані на задоволення інформаційних потреб споживачів, які є користувачами конкретної інформаційної установи. В зв’ящку з цим обсяг і зміст роботи щодо підготовки вторинних документів залежить від типу конкретної установи і рівня її функціонування..

В межах конкретної інформаційної установи, роботою щодо підготовки вторинних документів можуть займатись різні відділи. З метою підвищення якості підготовки вторинних документів до роботи в даному напрямку можуть залучатись фахівці з певних галузей знань. Вони можуть виступати в ролі консультантів, рецензентів, авторів вступних статей.

Бібліографування – це процес підготовки бібліографічної інформації, яка завжди орієнтується на споживача інформації. Бібліографування є складовою частиною багатьох напрямків інформаційної роботи. Зокрема, цей процес має місце при організації пошукового апарату інформаційної установи в процесі інформаційного обслуговування користувачів.

Бібліографічна інформація – це інформація про документ, опублікований шляхом видання чи депонування, яка створюється з метою інформування споживачів про існування документа, його зовнішні ознаки, зміст та інші властивості.

Методика підготовки вторинних документів являє собою сукупність методичних прийомів, які використовуються інформаційною установою для створення різних вторинних документів. У цій методиці намічено 2 тенденції: 1) тенденція до стабілізації методичних прийомів підготовки вторинних документів; 2) тенденція до модифікації прийомів підготовки вторинних документів.

При підготовці вторинних документів працівник інф.установи повинні володіти загальною частковою та галузевою методикою підготовки вторинних документів.

Загальна методика підготовки вторинних документів – це сукупність методичних прийомів, які використовують при підготовці будь-якого вторинного документа.

Часткова методика – це сукупність специфічних методичних прийомів, що використовуються при створенні вторинних документів окремих видів та жанрів.

Методи, які застосовуються при створенні вторинних документів з певних галузей в своїй сукупності утворюють галузеву методику підготовки вторинних документів.

Реферування – це методика згортання вихідної інформації, яка передбачає виявлення ключових положень тексту і передачу їх споживачеві у більш сконцентрованій стислій формі. Результатом реферування є цілісний текст вторинного документа, в якому збережені логічні зв’язки між відібраними положеннями вихідного документа.

Бібліографічний посібник – документальна форма існування бібліографічної інформації, впорядкована множина бібліографічних записів. Бібліографічний посібник складається у декілька послідовних етапів: - підготовчий етап – відбір та попереднє вивчення теми бібл..посібника, виявлення літератури; аналітичний – загальний бібліографічний аналіз, уточнення бібліографічного опису, анотування чи реферування., індексування чи предметизація, оформлення бібліографічного запису; синтетичний – це остаточний бібліографічний відбір та групування документів; заключний – складання довідкового апарату до БП, редагування БП та його оформлення. В сучасних умовах існують електронні БП.

Білет №4.

1. Структура галузево-інформаційних ресурсів.

Інформаційні ресурси – це сукупність інформації на традиційних та машинописних носіях, що зберігаються в інформаційних установах. В структурі інф.ресурсів виділяють 2 елементи:

1) первинно-документні інформаційні ресурси;

2) вторинно-документні інформаційні ресурси.

Первинно-документний рівень функціонування інф.ресурсів з суспільствознавства формується за рахунок суспільно-політичної літератури (СПЛ).

СПЛ – це видання та неопубліковані документи, в яких відображаються результати розвитку наук про суспільство та мислення (крім філологічних наук та наук мистецтвознавчого комплексу).

Вся тематична сукупність СПЛ формує документ ний масив з суспільних знань. Частина документного потоку, яка постійно змінюється називається документ ним потоком з суспільствознавства.

Змістова структура первинних документів визначає існування бібліотично-бібліографічні та інші змістові класифікації. Відповідно до змістової класифікації в документному масиві з суспільствознавства виділяють документи з філософії, соціології, економіки, держави і права, політики, історії, педагогіки, психології, військової справи та інших наук.

Тематична структура визначає диференціацію СПЛ за тематикою в межах певної суспільної науки. Тематична структура дозволяє виділити стабільні та мобільні документні потоки. Для стабільних документ них потоків характерна відносна постійність. Тематична структура змінюється через 5-7 років, мобільна частина характерна оновленням тематики через 1-2 роки.

Видова структура визначається наявністю документів певних видів у документ них потоках та в док.масиві.

Видова структура базується на ДСТУ-301795 «Видання. Основні види. Терміни та визначення». В основному в док.масиві та док потоках з суспільствознавства представлені текстові видання за знаковою природою інформації. Є певна частка ідозграфічних видань (карти) та ізографічних видань.

За періодичністю виходу представлені як періодичними, так і неперіодичними виданнями. Представлені як на паперових, так і на машинописних носіях.