1. Методика огляду як процес узагальнення інформації.

Методики огляду — процес узагальнення інф-ції, що здійснюється шляхом виявлення в різних док-тах окремих фрагментів інф-ції. що розкривають тему запиту споживача, витягу цієї інф-ції з вихідних джерел з метою її подальшого узагальнення у новому тексті інф-ного док-та відповідно до структури теми і запиту. Інф-ний огляд є інф-ною моделлю проблеми, оскільки його мета — відобразити різні аспекти проблеми за допомогою вже існуючої первинної інф-ції. Огляд не повинен розкривати зміст опрацьованих док-тів, натомість в огляді систематизується інф-ція відібрана з опрацьованих первинних док-тів. Крім основної інф-ції в огляд може включатися так звана надлишкова інф-ція, яка пояснює або аргументує основу. Основні вимоги до підготовки оглядової інф-ції: 1)оволодіння темою огляду перед початком пошуку інф- ції з нею; 2)відповідність теми огляду інф-ним потребам споживача: 3)надання максимуму корисної інф-ції. Тема огляду має бути охарактеризована за всіма аспектами і при наявності різних підходів до її розв'язання, висвітлювати різні підходи та їх наслідки; 4)змістовність характеристики теми; 5)достовірність поданої інф-ції. Надання списку опрацьованих джерел при цитуванні фактів даних таблиць, схем обов'язково вказують джерело, з якого їх взято.

Структура оглядового док-ту складається з таких частин: вступ, основна частина, заключна частина, довідковий апарат. Вступ формує у користувача певне уявлення про зміст док-та та сприяє його розумінню. Вступ містить стислу характеристику теми огляду з таких позицій: характеристика новизни та актуальності теми огляду: характеристика джерел, що використані для підготовки огляду: обґрунтування структури основної частини оглядового док-ту: характеристика науково-практичного значення розробки теми огляду для споживача. Основна частина містить узагальнену, логічно опрацьовану інф-цію з первинних док-тів, що розкриває саму тему огляду. За окремими, але пов'язаними між собою блоками інформації, якщо огляд є великим за обсягом, окремі питання теми можуть виділятися назвами розділів або рубрик.

Основні способи розташування інф-ції: І )від загального до часткового: 2)за системою класифікації; 3)за хронологією подій; 4)від найважливішої до менш важливої інф- ції. Заключна частина містить підсумок найважливіших висновків, що розглядаються в основній частині. Для аналітичних док-тів розробляються рекомендації стосовно теми огляду або прогнози, щодо тенденції розвитку теми. Аналітичні огляди можуть містити так зване вивідне знання, тобто знання, яке безпосередньо не містилося, але було виведене з них шляхом логічного опрацювання вихідної інф-ції. Це оригінальні висновки, рекомендації, прогнози, розроблені укладачем огляду. Довідковий апарат складається з таких елементів: передмова, зміст, титульні елементи, список використаних джерел. Передмова складається в таких випадках: 1)не співпадають огляди замовника інф-ції та укладача огляду щодо розглянутої проблеми; 2)необхідність характеристики особливостей підготовленого огляду. Допоміжні покажчики складаються тільки для великих за обсягом оглядів з метою полегшення пошуку конкретних питань або конкретної інф-ції. Основні етапи створення огляду: 1)підготовка огляду починається з визначення теми (тема може бути визначена самими укладачем як актуальна для галузі, або визначена користувачем як тема запиту на інф-цію), укладач уточнює цільове призначення огляду, його тематичні межі; 2)розробка попереднього плану рубрики автора оглядової довідки; 3)визначення кола джерел виявленої інф-ції: 4)аналітико-си нтетичне опрацювання вихідних джерел; 5) оформлення тексту довідки.

2. Док-ний фонд в системі документальних комунікацій

Термін „комунікація" розглядається як обмін інф-цією між індивідами через посередництво. Документальна комунікація - сукупність процесів надання, обробки, передачі, отримання і пошуку інф-ції в суспільстві. Основними підсистемами ДФ є документовиробники (типографії, книжкові виробництва, фірми, студії, організації), розповсюджувачі (книжкові магазини, окремі фізичні особи), утримувачі документаої інф-ції (бібліотеки, архіви, музеї), користувачі документної інф-ції. Документний потік акумулюється у різних ДФ, який є підсистемою вищого порядку таких, як фондоутримувач, бібліотека, архів і т.д. та системи документальних комунікацій в цілому. ДФ має зв'язки із даними системами, також зв'язки із іншими підсистемами цих систем, тобто ДФ має зв'язки із документовиробником, розповсюджувачем, зберігачем Документної інф-ції.

На рівні системи документальних комунікацій ДФ має зв'язки з документовиробником, які забезпечують виробництво док-тів.

На рівні фондоутримувача ДФ має зв'язки з такими підсистемами як працівники, довідково-технічний апарат, матеріально-технічна база, користування фондоутримувачем.

ДФ має зв'язки з розповсюджувачем док-тів, які с джерелами документного постачання комплектування. ДФ має зв'язки з зберігачами. ДФ є їх підсистемою. ДФ значною мірою визначає тип і вид фондоутримувача, сприяє покладанню на нього завдань і функцій, складає документну базу, діяльності фондоутримувача. В системі документальних комунікацій ДФ має зв'язки з користувачами документної інф-ції, він повинен сприяти забезпеченню зв'язків між док-ми і користувачем, тому необхідно постійно вивчати ДФ та інф-ні потреби користувачів з метою забезпечення між ними необхідної відповідності.

ДФ має зв'язки з довідково-пошуковим апаратом (каталогами, картотеками), в яких відбивається якісний і кількісний склад ДФ.

ДФ має зв'язки з матеріально-технічною базою фондоутримувача - це стелажі, шафи, столи облікової документації, таблиці каталоги, картки. ДФ має зв'язки із користувачами. Склад, кількість інф-ної потреби користувачів визначають величину, структуру фонду, а ДФ в свою чергу визначає групи користувачів, формує у них інф-ні потреби.

БІЛЕТ №23.