- •1. Управлінська іформація, її властивості та класифікація за функціональним призначенням.
- •2. Процеси підготовки вторинних документів як напрямок інформаційної діяльності.
- •2. Інформаційно-прогнозні методики в системі інформаційно-аналітичної діяльності.
- •2. Управління документ ним фондом: завдання та основні етапи.
- •2. Часткова методика виконання довідок.
- •1. Сутність поняття документ
- •1) Наявність інф-ції; 2) стабільна речова форма, що забезпечує довготривале використання та зберігання док-та; 3) його функціональна призначеність для використання в соціальних комунікаційних каналах.
- •1. Поняття про основні види нсопублікованнх док-тів
- •1. Основні види магнітних документів: загальна характеристика.
- •2.Зміст та організація диференційного інформування споживачів.
- •2. Ьібліографічне видання як вид інф-ного видання
- •1. Правові основи інформаційних відносин.
- •2. Основні підходи до визначення поняття «Інформаційний менеджмент»
- •1. Документний потік як суспільне явище: сутність, поняття, властивості.
- •1. Управлінська діяльність як чинник формування інф-них потреб
- •2. Типи комунікацій, сутність поняття соціальна комунікація.
- •1 .Сутність поняття «матеріальна складова документа».
- •2. Облік та обробка документного фонду.
- •1. Методика огляду як процес узагальнення інформації.
- •1. Сутність явищ „старіння -актуалізації" та розсіювання-концентрації" публікацій у док-ному потоці
- •1. Реферування як процес згортання інф- ції
- •1. Методи інф-но-аналітичних досліджень.
- •2. Пошуковий апарат інф-них установ як засіб доступу до інф-них установ.
- •1. Внутрішня структура документа.
- •2.Інформаційно-аналтична діяльність провілних центрів України.
- •1. Канал документної комунікації: сутність, типи док-тів, комунікаційні бар'єри
- •2. Структура та основні напрямки створення і реалізації системи управління державними інф-ними ресурсами
- •1. Класифікація наукових видань за характером інф-ції
- •2. Інформування споживачів як вид інф-ного обслуговування: завдання, основні види і форми.
- •1. Документ, як системний об’єкт: властивості, ознаки та функції.
1. Управлінська діяльність як чинник формування інф-них потреб
У сфері ІАД основним користувачем інф-ції є управлінська сфера. Сфера управління будь-якою структурою потребує достатньої інф-ції на всіх етапах свого функціонування: організація та планування діяльності, координація та контроль діяльності, регулювання діяльності, облік діяльності. Управлінська сфера потребує регулярного одержання аналітично-обробленої інф-ції з усіх структурних підрозділів. В разі виникнення кризової ситуації управлінська сфера потребує інф-ното забезпечення, в якому представлений аналіз кризової ситуації та рекомендації щодо її подолання. Управлінська сфера потребує забезпечення в так званому попереджувальному режимі. Чим вищий рівень управління, тим більш узагальненою стає інф-ція, що надається. Основними групами користувачів ІА-продукції за місцем і роллю користувача інф-ції у структурі базової діяльності є керівник, спеціалісти, що організовують та здійснюють діяльність та виконавці діяльності. За характером діяльності користувачів інф-ції: представники владних структур, представники управлінської структури, представники наукових структур, навчальних структур, представники виробничих та бізнес структур. За галуззю та сферою діяльності користувачів інф-ції є представники сфери економіки, політики, представники соціальної сфери, сфери культури, освіти та ін. галузей. Головним чинником, що зумовлює необхідність різних видів інф. обслуговування є різноманітність інф. потреб користувачів інф-ції. Розрізняють інф. потреби зумовлені всім перебігом базової діяльності користувача інф-ції. Вони мають тривалий період і називаються постійно діючими чи тривалодіючими. Цей вид інф. потреб забезпечується інф-цією в режимі поточного інформування. Інший вид інф. потреб зумовлений можливістю виникнення на будь-якому етапі базової діяльності проблемних ситуацій. Такі ситуації породжують так звані ситуативні або разові інф. потреби. Ситуативні інф. потреби забезпечуються інформацією в режимі запит-відповідь. Поточне інформування може бути диференційованим чи недиференційованим.
2. Типи комунікацій, сутність поняття соціальна комунікація.
Комунікація - це різновид взаємодії між суб'єктами, який опосередкований об'єкту. Комунікація має такі відмінні ознаки: 1) в якості учасників комунікації виступає 2 суб'єкти, якими може бути окрема людина або група людей; 2) обов'язкова наявність об'єкта, який передається і може мати матеріальну форму; 3)комунікації властива доцільність або функціональність.
Доцільність проявляється в 3 формах: 1)переміщення матеріального об'єкта в геометричному просторі - транспортна комунікація; 2)метою суб'єктів є обмін повідомленнями, які мають смисл. Носіями смислу є мови, знаки, символи; 3)реалізація генетичного зв'язку засобами передачі генетичної інф-ції. Опосередкована доцільна взаємодія суб'єктів, яка реалізується в 3 різних формах називається комунікацією. Існує 3 типи комунікацій: просторова пошта, торгівля, мандри, електро та радіозв'язок; смислова або семантична - переклад з мови на мову, демонстрації, діалог культур; генетична - змішання рас, етносів, генетичне наслідування. Смислова або семантична комунікація поділяється на внутрішньо особисту (коли комунікант і реципієнт співпадають в одній особі) і зовнішня (коли адресантом є інша людина, група людей, суспільство). Соціальна комунікація - це рух смислу в соціальному часі і просторі. В залежності від учасників соціальна комунікація поділяється на мікро-соціальну, при якій учасники безпосередньо контактують один з одним на психологічному рівні. Міді-соціальна, де в ролі комунікантів і реципієнтів виступають соціальні групи в середині суспільства. Макросоціальна- де в якості суб'єктів комунікації діє суспільство в цілому або державні утворення або історично створені цивілізації.
Білет №19.