Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
derzh_ekzamen.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
564.22 Кб
Скачать

1. Правові основи інформаційних відносин.

У 1992 р. прийнятий ЗУ „Про інф-цію", який заклав правові основи інф-ної діяльності в країні. Основні принципи інф-них відносин: 1 )гарантованість права на інф-цію; 2)відкритість, доступність; 3 )об’єктивність, вірогідність інф-ції; 4)повнота і точність передачі інф-ції; 5) законність одержання і поширення інф-ції.

Закріплення права громадян на інф-цію закладає правові основи інф-ної діяльності, стверджує інф-ний суверенітет України і визначає правові форми міжнародного співробітництва в галузі інф-ції.

В 1993 ЗУ „Про науково-технічну інф-цію" визначає основні державні положення в галузі науково-технічної інф-ції, порядок її формування і реалізації в інтересах науково-технічної економіки і соціального прогресу країни. Метою закону є створення в Україні Правової бази для отримання та використання науково-технічиої інф-ції.

1994 р. ЗУ „Про захист інф-ції в автоматизованих системах". Метою створення є встановлення правових відносин щодо захисту інф-ції в автоматизованих системах за умови дотримання права власності громадян України і юридичних осіб на інф- цію та права власності на неї, права власника інф-ції на її захист, а також встановленого чинним законодавством обмеження доступу до інф-ції.

1995 р. ЗУ „Про інф-ні агентства". Цей закон відповідно до Конституції України закріплює основні правові основи діяльності в українських агентствах та їх міжнародного спі вробітництва.

Указ президента України „Про вдосконалення інф-но-аналітичного забезпечення президента та уряду" 2000 р.

Іпф-иа діяльність – це сукупність дій, спрямованих на задоволення інф-них потреб громадян, юридичних осіб і держави. Основними видами інф-ної діяльності є одержання, використання, поширення та зберігання інф-ції.

Основними видами інф-ції є: статистична, адміністративна, масова, правова, інф- ція про особу, соціологічна інф-ція.

Законодавство з інтелектуальної власності поділяють на загальне і спеціальне (ЗУ „Про інф-цію", „Про рекламу", „Про авторське право").

2. Інформаційні потреби як основи формування галузевих інф-них ресурсів

Інформаційні потреби в галузі сусп-ва виникають у всіх членів сусп-ва. Мотиви і цілі звертання до галузевої інформації різноманітні, оскільки вони формуються в процесі профес.дія-ті, навчання, виконання громадських обов'язків і самоосвіти. На формування професійних інф.потреб впливас базова діяльність користувача, непрофесійних - особиста зацікавленість певною галузевою проблемою.

Найбільш загальний підхід до диференціації споживачів галузевої інф-ції полягає у виділенні індивідуальних та групових користувачів цієї інформації. Груповими споживачами інформації є наступні категорії: органи державної влади та управління; науково-дослідні установи; навчальні заклали; громадські організації.

Індивідуальних споживачів СП інформації диференціюють за галузевою ознакою, виділяють істориків, економістів, психологів, юристів та інших. Крім даних ознак необхідно враховувати мету їх звертання до даного виду інформації. За цією ознакою виділяють наступні категорії споживачів інформації:

1. споживачі, що звертаються до СП інформації з метою професійної діяльності: а) наукові працівники, б) викладачі СПдисциплін у різних навчальних закладах, в) працівники органів державної влади та управління, г) підприємці.

2. інформаційні погреби, яких обумовлені навчальними цілями (студенти, учні шкіл);

3.потреби яких обумовлені громадською діяльністю (лекторати, пропагандисти);

4.потреби яких пов'язані із самоосвітою. Дана група споживачів потребує внутрішньої диференціації, оскільки вона неоднорідна за своїм складом.

Структура потреб у СП інформації обумовлена специфікою базової ді-ті споживачів. 1а) Найбільш стабільними є інф. потреби тих, хто здійснює наукову ді-ть в сфері сусп-ва. Дану групу спож-чів цікавить вичерпна інф-ція з теми, яку вони досліджують. Ця група споживачів звертається як до первинних , так і до вторин., док- в СП тематики, їх цікавить як поточна так і ретроспективна СП інф-ція.. 1б) На структуру інф. потреб викладачів СП дисциплін впливають такі чинники: стаж викладацької роботи, наявність вченого ступеня, участь у виховному процесі. Дана категорія надає перевагу поточним джерелам СП інф-ції, викор-ся в основному відомості як первинного так і вторинного ха-ру, що подаються на сторінках навчальної лі-ри та фахових періодичних видань. Викладачі вузів, крім навчальної лі-ри активно використовують і науково-дослідну лі-ру та ін.джерела.

1в) працівники органів державної влади та управління потребують в основному спеціально підготовленої за їхніми запитами вторин. інф-ції аналітичного чи оглядового ха-ру. 1г) Підприємці, які викор-ть СП інф-цію у виробничій сфері або у комерційній сфері потребують в основному снеціально-пі дготовленої аналітичної інформації.

2. Споживачі, інформаційні потреби яких обумовлені навчальними цілями мають відносно нестійкі інформаційні потреби, які обумовлені вивченням відповідних СП дисциплін у певний період. Ця група споживачів в основному використовую інформацію, що подається в різних жанрах навчальної літератури. У джерелах вторинної СП інформації, ці споживачі орієнтуються недостатньо. Рівень інформаційної культури у студентів, які займаються науково-дослідною роботою, більш високий ніж у інших споживачів даної групи.

3. Споживачі інформації, потреби яких обумовлені громадської діяльністю з метою пошуку необхідної СП інформації найчастіше звертаються до поточної інформації, яка розташована на сторінках спеціальних періодичних видань. Дана категорія використовує політичні та правові першоджерела, публіцистичну літературу. На структуру потреб даної групи користувачів впливає рівень їх освіти.

4. Споживачі інформації, потреби яких пов'язані із самоосвітою являють собою найбільшу групу користувачів СП інформації. Ця категорія найбільш неоднорідна за своїм складом. Вона потребує внутрішньої диференціації за рівнем освіти. Змістовна структура інформаційних потреб обумовлена інтересом до певної теми. В основному представники звертаються до відомостей, що подаються в періодичних виданнях СП тематики, звертаються до масових видань політичних і правових першоджерел та використовують публіцистичну лі-ру.

БІЛЕТ №16.

1. Форми комунікаційної діяльності суб'єктів комунікації.

Комунікаційна діяльність – це комунікаційні процеси, які цілеспрямовано здійснюються людьми. Форми комунікаційної діяльності визначаються в залежності від цільових установок учасників комунікації. Розрізняють такі форми комунікацій; 1)спілкування - тут учасники комунікаційної діяльності відносять один до одного як рівноправні партнери (суб'єкти) - це суб'єкт, суб'єктні відносини у вигляді діалогу рівноцінних особистостей. Ця форма носить назву спілкування і має творчий характер. Специфічною формою спілкування є обслуговування - тут реципієнт виступає в ролі клієнта, комуні кант – в ролі обслуговуючого персоналу. Цей вид має за мету задоволення комунікаційних потреб людей; 2)управління, в цій комунікації реципієнт виступає як об'єкт комунікативного впливу і засіб досягнення цілей комуніканта - це суб'єкт - об'єктні відносини, що властиві формі управління. Управляти людьми можна шляхом наказу навчання, гіпнозу; 3)наслідування - реципієнт цілеспрямовано добирає комуніканта і використовує його як взірець для наслідування - це суб'єкт-б'єктні відносини, де активним суб'єктом стає реципієнт. Особливим випадком наслідування є імітація в процесі соціалізації особистості, володіння майстерністю. Спілкування - різновид комунікаційної, діяльності, а комунікаційна діяльність - різновид людської діяльності, що має типову структуру: об'єкт, суб'єкт, мета, методи, засоби, операції, які ми виконуємо для досягнення цієї мети.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]