15) Образ Беранже у драмі Ежена Йонеско «Носороги» як узагальнення людства в його найкращих рисах

Беранже - протагоніст “Носорогів”, герой-одинак, який займається, за словами автора, “пошуками сенсу життя, пошуками головного у нашій дійсності”, герой, що страждає від “своєї відчуженості” та від “своїх вад”. Важливим є те, що, незважаючи на свою явну симпатію до Беранже, Йонеско не замислював його як образ ідеальної людини, борця, титанічної особистості, що здатна наодинці протистояти хворому на оносороження суспільству. Драматург зазначав, що його можна назвати позитивним, якщо “визнати, що людина має право замикатися у своїй самотності”, і в той самий час Беранже - образ негативний, “якщо вважати, що людина не має права своїй самотності піддаватися… Із впевненістю можна стверджувати одне - Беранже ненавидить тоталітарний режим”.

Беранже - звичайнісінька, певною мірою “маленька людина”. Але саме він виявляється єдиним, хто зберігає свою індивідуальність, у кого, за словами Йонеско, “алергія на стадне почуття”. Беранже - єдина жива людина у п’єсі. Він сам говорить у першій картині, що “мертві численніші від живих. їх усе більшає. А живих так мало”.

Для Йонеско було важливим і те, що Беранже не повинен протиставляти “свою ідеологічну систему іншим” (за що драматургу неодноразово дорікали). “Радше я мав просто продемонструвати марність цих жахливих систем, все те, до чого вони призводять, як розпалюють людину, отуплюють її, а потім поневолюють”. Цілком свідомо автор не примушує свого героя формулювати, в ім’я чого й якої ідеї він чинить опір масовому оносороженню. Адже, за глибоким переконанням Йонеско, драматург лише позначає проблему, а не роздає світові філософські рецепти: “Недосконале рішення, знайдене самою людиною, є безкінечно більш цінним, ніж рецепт, отриманий нею у готовому вигляді, що першкоджає мислити самостійно”.

Вся драма “Носороги” спрямована проти “готових рецептів”. Адже ті, хто перетворилися в носорогів, якраз є їх любителями, є носіями “готових ідей”. Йонеско писав, що репліки Ботара, Жана, Дудара - “ключові формули, наріжні гасла різних догматиків”. Так, друг Беранже Жан, за його ж визнанням, має “моральну силу”, але водночас “почуває себе легким”. Чи не тому, що його переповнюють численні легковажні гасла і сентенції, які мають суто резонерський або ж повчальний характер: “Життя - це боротьба, хто не бореться - боягуз”, - повчає він Беранже. Він, подібно до механічних героїв “Голомозої співачки”, проголошує готові заяложені штампи: закликає свого приятеля використати “власну силу волі”, проголошує, що “усі повинні робити”, пригадує народну мудрість” “чим більше п’єш, тим більше кортить” і т.п. Недарма Е.Йонеско пояснював, що носоріг - це й є “носій готових ідей”. І цілком закономірно, що Жан, декларуючи свої “готові ідеї” в першій картині, перетворюється на носорога на очах Беранже у третій. Причому у нього знаходяться такі ж готові виправдання своєї метаморфози: “Носороги, зрештою, такі ж, як і ми. І мають однакове з нами право на життя”. “Я господар своїм думкам, - кричить Жан, шкіра якого зеленішає, - і ніколи нікуди не збочую. Я йду прямо, завжди тільки прямо”. Зовнішня метаморфоза Жана, як і інших персонажів драми, є наслідком оносороження внутрішнього. (http://www.testsoch.net/zmist-romanu-ezhena-jonesko-nosorogi/)