40) Реалізація принципу відповідальності «я» за «інших» у романі Альбера Камю «Чума».

Роман «Чума» є вершинним досягненням творчості А. Камю. Він увійшов до історії літератури XX ст. як літературний пам'ятник борцям проти гітлерівської навали.

На поверхні сюжет твору виглядає як опис пошесті чуми в алжирському місті Орані. Крок за кроком автор розкриває динаміку розвитку епідемії: від перших сигналів лиха - загадкової хвороби щурів, що блискавично перекинулася на людей, - до народного свята, яким городяни відзначили перемогу над смертю, котра лютувала у їхньому місті. Широким планом змальовані в романі герої, що обрали шлях боротьби з чумою. Деякі з них полягли) жертвами хвороби. Врешті-решт, чума відступила.

Під поверхнею розлогого звіту про пошесть відкриваються пласти інакомовних значень. Насамперед - алегоричний зміст, на який вказує взятий за епіграф до роману вислів відомого англійського письменника Д. Дефо: «Якщо вільно зобразити ув'язнення через інше ув'язнення, то й вільно зобразити будь-який реально існуючий предмет через щось зовсім неіснуюче».

Слова Дефо містять зачин теми ув'язнення, що поєднує вигаданий сюжет про блокаду зачумленого Орана з реальною історичною ситуацією в Європі, ураженій бацилами «коричневої чуми» (ця метафора була поширеним у тогочасній пресі визначенням гітлерівської пошесті, отож сама назва роману Камю сприймалася його сучасниками як натяк на нацистську окупацію).

У тексті книжки розсипані численні думки оповідача та його друзів, що постійно нагадують про таке «подвійне бачення» речей. До реалій німецької окупації відсилають і деякі подробиці пошесті. Наприклад, ізоляція хворих на чуму у лікарні асоціюється з гестапівськими в'язницями; стадіони, заповнені людьми, взятими на карантинний облік, - з концтаборами; процедура захоронення померлих - з масовими розстрілами невинних людей тощо. Сам Камю зазначав, що головним змістом його роману є боротьба європейського опору проти нацизму. «Доказом цього є те, що ворог, не названий у романі прямо, був впізнаний всіма і у всіх країнах Європи... "Чума" є дещо більше за хроніку опору...»

Варто, проте, у цьому поясненні звернути увагу на визначення: «дещо більше за хроніку». Очевидно, письменник мав на увазі ті символічні значення сюжету «Чуми», що виходять за межі тлумачення роману лише як алегорії Другої світової війни. Адже розповідь про оранську пошесть може бути прочитана як символічне узагальнення численних катастроф новітньої історії - таких, як тоталітарні режими у СРСР, Угорщині чи Китаї і так далі, аж до сучасних політичних диктатур, локальних воєн, міжнаціональних конфліктів тощо. Та й в історії минулого можна знайти безліч прикладів подібних ексцесів політичної влади. Не випадково Камю зашифровує ситуацію «колективного лиха» саме в образі чуми - хвороби, що здобула чорну славу давнього супутника людства. Чума виростає у творі у символ метафізичного Зла, страшної руйнівної сили, що загрожує людському життю, а проблематика роману повертається під кутом головних екзистенційних питань - переживання особистістю «межової ситуації», пошуків духовної Пори в абсурдному світі, морального вибору тощо. ; Багатошарова побудова сюжету зумовила своєрідність жан-ру твору. З одного боку, роман написаний у формі «хроніки», від особи безпосереднього учасника подій. Саме так визначає гін'і нотатки в романі оповідач; з позначенням «хроніка» роман шеякий час виходив і на батьківщині письменника. У творі читач постійно натрапляє на статистичні дані, які з фактографічною точністю відбивають динаміку перебігу пошесті, що Віакож надає оповіді документального забарвлення.

А з другого боку, роман побудований як притча, що в інакомовній формі порушує одвічні проблеми людського буття й насичена найширшими філософсько-моральними узагальненнями та складною символікою. Дослідники ставлять «Чуму» В один ряд з найвидатнішими романами-притчами XX ст. -«Процесом» і «Замком» Ф. Кафки, «Котлованом» А. Платоціта та ін.

«Фактографічна» та «символічна» проекції в романі постійно накладаються одна на одну. Завдяки цьому, наприклад, Оран, не втрачаючи рис конкретного міста, позначеного на карті Алжиру, і водночас відтворюючи дух Європи, «ув'язненої» в тенетах нацистської окупації, стає «універсальною моделлю Міста». Відтак письменник підводить читача до усвідомлення того, що випробування, через які пройшли його герої, могли б трапитися деінде на земній кулі.