22) Формування літератури нонконформізму. Образ вчителя Колдуелла в повісті Джона Апдайка «Кентавр» як заперечення людини-споживача.

Нонконформізм – готовність, не дивлячись ні на які обставини, діяти наперекір позиціям і думкам більшості, відстоювати протилежну точку зору; здатність людини чинити опір тиску групи, думати і вчиняти по-своєму. Нонконформізм виник на противагу конформізму. Конформізм, у свою чергу, - це пристосуванство, пасивне сприйняття існуючого порядку, відсутність власної позиції, некритичне ставлення і наслідування будь-яких зразків.

Конформізм і нонконформізм нерозривно пов’язані з явищем «середини століття», технологічним прогресом, суспільством споживання, де існує абсолютна рівність між членами суспільства, бо всі є споживачами без поділу на класи.

Головний герой твору Джордж Колдуелл – вчитель, добрий і чуйний дивак, ранимий і невпевнений в собі, проте надзвичайний знавець свого предмета, закоханий у науку. Він страждає через черствість та несправедливість начальства, безсердечність учнів, повсякденні негаразди, що його спіткають. Так, на уроці з біології один з учнів наносить йому важке поранення: вціляє сталевою стрілою в ногу.

Син Пітер, учень тієї ж гімназії, водночас соромиться і жаліє свого батька. Його дратує і чудернацький зовнішній вигляд, і невміння постояти за себе, і навіть безмежна батькова щирість, бо нею користуються ниці люди. Тільки згодом він зрозуміє, що жив поряд з особливою людиною, здатною до самопожертви і сповненою безмежної любові до людей.

Апдайк проводить паралелі між міфом і реальністю. Так він порівнює Колдуелла з кентавром Хіроном. Міф допомагає звеличити героя, вивести його у широкий світ, нерозривно зв’язати з людством, виявити в ньому все краще, чого не можна побачити у сірій безбарвній повсякденності. Словом, міф допомагає виявити романтичну сутність героя і показати, що в тій розбіжності між людиною і суспільством, через яку життя таке трагічне, винне суспільство, а не людина.

Колдуелл і в ідеальному уявленні про себе, в своїй мрії бачить себе вчителем, тому що холодний хаос знань, який зберігається в ньому дає йому радість лише тоді, коли учні нетерпляче всотують мудрість його. Тобто, Колдуеллу в житті важливо не брати, а давати, всім своїм єством він прагне принести себе у жертву заради інших і цим дуже виділяється.

Мотив – жертовності, яка зближує Колдуелла з Хіроном, підкріплюється хворобою Джорджа, що викликає у нього почуття приреченості, передчуття смерті, бажання підвести підсумки. Проте головна подібність між Колдуеллом та Хіроном не в цьому. “Йому здавалося, що верхня його половина підіймається до зоряної тверді і пливе між одвічних сутностей, між співучих юних голосів, а нижня все глибше в’язне у багні, яке кінець кінцем його поглине”. Ось ця роздвоєність між небом і землею, між мрією і дійсністю, між безмежною добротою до людини і ненавистю до “тварин з трагічною долею… ім’я якої людина” і робить Колдуелла кентавром.

Мета героя книги зрозуміла, - прокласти шлях до здійснення ідеалів всепримиряючого добра і мудрості ціною щогодинного жертвоприношення.

Міфи беруть участь в романі в різних функціях: іноді підкреслюють контраст, їх призначення - сатирично загострити думку або "пробитися" крізь матеріальний світ, відокремити його від світу ідеального, щоб ще краще відтінити відчуженість Колдуелла від цього матеріального світу.

Чим би був Джордж Колдуелл, якби часом не з'являвся перед нами в образі богоподібного кентавра? Провінційним недотепою, дивною, нескладною, безхарактерною людиною. Поганим вчителем, доброта і м'якість якого не можуть заповнити "педагогічні промахи": невміння встановити контакт з класом, примусити учнів слухати себе. Таким його і бачить Зевс-директор, і взагалі більшість його оточення. Такий він і насправді. Однак він такий лише на поверхні свого єства. І за цю "поверхню" часом буває соромно його сину Пітеру. У цю "поверхню" мечуть свої "сталеві стріли" жорстокі вихованці Колдуелла. Але це не весь Колдуелл. У ньому є ще "кентавр Хірон". І його присутність відчувають усі.

Майже всі відчувають, що Колдуелл - людина надзвичайна, можливо, навіть "велика".

Вплив колдуеллівскої "величі", вплив "кентавра Хірона" часом позначається не одразу. Але зрештою він обов'язково позначиться. І тоді самий недбайливий і жорстокий з учнів обере професію вчителя. Тому що його вчителем був "кентавр" Колдуелл. "Кентавр Хірон" це мудрість, сила, краса душі. Те істинно людське в Колдуеллі, що глибоко заховано в ньому, але складає його "природню сутність".