1. Обґрунтувати структуру екології як науки.

1.1Термін "екологія" запропонований у 1866 році німецьким

зоологом

Ернстом Геккелем, що розумів під цим поняттям науку про відносини

рослинних і тваринних організмів з навколишнім середовищем (Рад.

Енциклопедичний словник.1994).

В історії знань не так вже й часто якесь явище і

його поняття, розширюється до глобальних масштабів, охоплюючи всі

сторони життя людини, фізичний і духовний світ його перебування.

Це відбулося з поняттям екологія. Воно сьогодні зі строго

біологічної науки перетворилося у величезний цикл знань, увібравши

в себе географію, геологію, хімію, фізику, соціологію, культуру,

економіку, тобто по суті майже усі відомі наукові дисципліни.

Однак, дотепер його намагаються втискувати в рамки біології, хоча

екологія давно по своїй сутності, суспільній значимості

переступила її рамки.

Будь-яка наука - виконує соціальне замовлення, а вже потім

виникає навчання про цю науку, її структуру і функції. Важливість

і актуальність екологічних проблем настільки велика, показова і

наочна, що ніхто не задумується про відсутність сьогодні

фундаментального екологічного знання. Тому всі стали називати себе

"екологами". Так, фахівці різних галузей знань намагаються

перетягнути екологію в сферу свого наукового знання, а до

дисциплін додати екологічну приставку: екобіологія, геоекологія,

екологічна географія, архітектурна екологія, хімічна і фізична

екологія, історична й еволюційна екологія, екологія культури і

духовна екологія, медична екологія, інженерна і

сільськогосподарська екологія й ін.

Кожну з цих "екологій" можна, у свою чергу, розділити на

більш дрібні таксони. Наприклад, екологічну географію можна

представити у виді екології суші і моря, екології прісних і

солоних континентальних озер, можна сушу поділити по типах ґрунтів

чи по різновидах ландшафтів, а далі по урочищах і так до самих

дрібних підрозділів.

Найбільш перспективною галуззю екологічної науки є соціальна

екологія. Це комплекс наук, що вивчають взаємини між суспільством

і природою і принципи організації, що досліджує, людську

діяльність з урахуванням об'єктивних вимог екологічних законів.

Склад дисциплін, що формують "Соціальну екологію" -

cenknc3, географія, біологія, архітектура, медицина, філософія,

юриспруденція, економіка.

1.2Сьогодні, коли на всій планеті під впливом людини відбулися помітні зміни як живої, так і неживої природи, дедалі більшого значення набуває гармонійна взаємодія суспільства і природного довкілля, оскільки людина отримує від природи все необхідне для життя: енергію, продукти харчування, матеріали, черпає в ній емоційну й естетичну наснагу. Тому вкрай необхідна не лише чітка стратегія охорони природного середовища та посилення контролю за природокористуванням, але й добре продумана система екологічної освіти й виховання населення.

Екологія - відносно молода наука, ще не так давно нею цікавилося невелике коло спеціалістів. Останніми десятиріччями вона почала швидко розвиватись. Цьому сприяла необхідність вирішення таких важливих проблем сучасності, як раціональне використання природних ресурсів, профілактика забруднення середовища промисловими відходами та транспортом, запобігання знищенню природних угруповань, збереження генофонду рослинного і тваринного світу. Екологія дає уяв­лення про те, яким чином досягти симбіозу техніки, виробництва і природи.

Для сучасної людини знання основ екології не менш важливе, ніж основ фізики, хімії, математики. Екологізація виробництва - один з провідних напрямів науково-технічного прогресу, покликаної не тільки забезпечити узгоджене функціонування природних і технічних систем, а й значно підвищити ефективність останніх. Таким чином, екологія все більше набуває особливостей прикладної науки.

Екологія має багато визначень. Найчастіше тлумачать її як науку про взаємозв’язок живих організмів та середовища існування. Всередині XIX сторіччя, стало остаточно зрозумілим, що неможливо вивчати живі організми окремо від їхнього середовища існування. Саме поняття «екологія» (“наука про баланс”) у 1866 році ввів видатний німецький біолог Ернст Геккель і описав екологію як “науку про відносини організму з навколишнім зовнішнім світом, куди ми в широкому розумінні можемо включити всі умови існування”.

Після Геккеля в поняття екологія вносились різні по змісту визначення, які розширювали предмет цієї галузі знань.

Сьогодніекологія,в широкому значенні, визначається як комплексна інтегральна наука, яка досліджує навколишнє середовище (екосферу планети), його вплив на суспільство та зворотну реакцію природи на діяльність людства.

Екологія – це міждисциплінарна наука, яка базується, крім біологічних основ, на основах географічних, технічних, економічних та соціальних наук.