21.1 Обґрунтувати роль температури навколишнього середовища як фактору впливу на організм. (не сказано, що точно на людину)

Температура є надзвичайно важливим екологічним фактором, і в першу чергу, через її вплив на швидкість хімічних реакцій у широкому розумінні цього слова.

Більшість термофільних рослин в умовах тропічного і субтропічного клімату здатні перенести дуже високу температуру. Окремі частини рослини можуть нагріватися до +60…+65°С (інколи протягом тривалого періоду), наприклад, наскальні лишайники. Найвища температура, при якій знайдено живі синьо-зелені водорості в термальних водах, +85 °C, бактерії +88 °C. Вищі рослини в термальних водах відсутні. В природі ж уже при 40 °C більшість видів виявляють ознаки пригніченості.

Рослини здатні витримувати і гранично низькі температури до −80 °C (водорості в товщі льоду в Антарктиді), в районах, де живуть вищі рослини, відмічена температура −65 °C (Якутія) — модринові ліси.

Для тваринних організмів температурний фактор визначає швидкість протікання біохімічних реакцій та активності ферментів, а відповідно й активності усього організму, особливо в пойкілотермних видів. Температура тіла останніх залежить від температури середовища і чим вища температура середовища, тим активнішими будуть пойкілотермні організми. Проте, зростання температури середовища може призвести до перегріву організму й навіть загибелі, тому нас цікавитимуть три основні аспекти температури як екологічного фактору: загрозливо низькі температури, загрозливо високі та проміжні. Якщо перші два інтервали температур, здебільшого, спричинюють смерть, то проміжне між ними значення вміщує зону оптимуму (закон оптимуму або толерантності). Окрім того температура може виступати як імпульсний або стимулюючий фактор — в розвитку багатьох видів комах помірної або полярної кліматичних зон, змінна температура спричинює прискорення розвитку ембріону, личинки чи німфи, тоді як постійна спричинює сповільнення цих процесів.

21.2Проаналізувати поняття «генетичний поліморфізм».

ГЕНЕТИЧНИЙ ПОЛІМОРФІЗМ - співіснування в межах популяції двох або кількох генетично відмінних форм, що перебувають у динамічній рівновазі протягом кількох і навіть багатьох поколінь. Г. п. зумовлений одночасним існуванням у популяції кількох генетичних факторів (алелів або послідовностей генів) з дискретним (не пов'язаним поступовими переходами) фенотипним (див. Фенотип) ефектом. Прикладами Г. п. можуть бути червоне й жовте забарвлення надкрил у сонечок, наявність різних груп крові тощо. Розрізняють різні форми Г. п., аналіз яких дає змогу визначити дію добору природного.

21.3 Охарактеризувати закон еволюційно-біфуркаційного розвитку.

Закон еволюційно-біфуркаційного розвитку: Еволюційний процес розвитку системи обмежено критичними параметрами, які відповідають стану біфуркації (невизначеності); подальший процес розвитку непередбачений.

Аналізуючи розвиток біосфери, деякі вчені стверджують, що нові організми виникають не внаслідок еволюційного добору, а в результаті одномоментних скачкоподібних змін. Велике значення в цьому процесі відіграє таке явище, як мутація.

Напружений суспільний стан в державі вдається компенсувати різними заходами до певної межі. При переході межі відбувається бунт (революція, контрреволюція), наслідки якого передбачити неможливо: хто прийде до влади і якою буде держава - невідомо.

Кожен новий напрямок, врешті-решт, вичерпує свої можливості і змінюється іншим. Наприклад, в енергетиці парова машина, незважаючи на значне покращення показників за вікову історію існування, в середині XX ст. була замінена турбінами. Зараз вдосконалення йде шляхом створення комбінованих установок. Про наступний крок в енергетиці сьогодні можна лише полемізувати.