5. ПоложенНя

про моніторинг земель

1. Моніторинг земель - це система спостереження за станом

земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення

та ліквідації наслідків негативних процесів.

Об'єктом моніторингу є всі землі незалежно від форми

власності на них.

Складовою частиною моніторингу земель є моніторинг ґрунтів.

Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського

призначення проводиться Держземагентством відповідно до

затвердженого ним положення. { Абзац четвертий пункту 1 із

змінами, внесеними згідно з Постановою КМ

2. Залежно від мети спостережень та ступеня охоплення

територій проводиться такий моніторинг земель:

національний - на всіх землях у межах території України;

регіональний - на територіях, що характеризуються єдністю

фізико-географічних, екологічних та економічних умов;

локальний - на окремих земельних ділянках та в окремих

частинах (елементарних структурах) ландшафтно-екологічних

комплексів.

3. Моніторинг земель складається із систематичних

спостережень за станом земель (агрохімічна паспортизація земельних

ділянок, зйомка, обстеження і вишукування), виявлення у ньому

змін, а також проведення оцінки: ( Абзац перший пункту 3 в

редакції Постанови КМ

стану використання земельних ділянок; ( Абзац другий пункту 3

в редакції Постанови КМ

процесів, пов'язаних із змінами родючості грунтів (розвиток

водної і вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури

грунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських

угідь, забруднення земель пестицидами,важкими металами,

радіонуклідами та іншими токсичними речовинами;

стану берегових ліній річок, морів, озер, заток,водосховищ,

лиманів, гідротехнічних споруд;

процесів, пов'язаних з утворенням ярів, зсувів, сельовими

потоками, землетрусами, карстовими, кріогенними та іншими явищами;

стану земель населених пунктів, територій, зайнятих

нафтогазодобувними об'єктами, очисними спорудами, гноєсховищами,

складами паливно-мастильних матеріалів, добрив, стоянками

автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів і

радіоактивних матеріалів, а також іншими промисловими об'єктами.

Спостереження за станом земель залежно від терміну та

періодичності їх проведення поділяються на:

базові (вихідні, що фіксують стан об'єкта спостережень на

момент початку ведення моніторингу земель);

періодичні (через рік і більше);

оперативні (фіксують поточні зміни).

3-1. Проведення моніторингу земель здійснюється у такому

порядку:

виконання спеціальних зйомок і обстежень земель;

виявлення негативних факторів, вплив яких потребує здійснення

контролю;

оцінка, прогноз, запобігання впливу негативних процесів.

На локальному рівні моніторинг земель проводять районні,

міські відділи, управління земельних ресурсів, на регіональному -

Рескомзем Автономної Республіки Крим, обласні, Київське,

Севастопольське міські головні управління земельних ресурсів, на

національному - Держземагентство. { Абзац п'ятий пункту 3-1 із

змінами, внесеними згідно з Постановою КМ

4. Стан земельного фонду оцінюється шляхом аналізу ряду

послідовних спостережень і порівнянь одержаних показників.

5. Інформаційне забезпечення моніторингу земель складається з

даних, які мають необхідну повноту для об'єктивної оцінки

ситуації, її моделювання та прогнозування.

6. Ведення моніторингу земель здійснює Держземагентство за

участю Мінприроди, Мінагрополітики, Національної академії аграрних

наук та ДКА.

7. Основою технічного забезпечення моніторингу є

автоматизована інформаційна система.

8. Інформація, одержана під час спостережень за станом

земель, узагальнюється по районах, містах, областях, Автономній

Республіці Крим, а також по окремих природних комплексах і

передається в пункти збору автоматизованої інформаційної системи

обласних, Київського і Севастопольського міських головних

управлінь земельних ресурсів та Рескомзему Автономної Республіки

Крим.

Форма та порядок надання інформації з моніторингу земель

затверджується Мінагрополітики. { Абзац другий пункту 8 із

змінами, внесеними згідно з Постановою КМ

доЗа результатами оцінки стану земель складаються звіти,

прогнози та рекомендації, що подаються до місцевих органів

виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та

Держземагентства для вжиття заходів до запобігання і ліквідації

наслідків негативних процесів. { Абзац третій пункту 8 із змінами,

внесеними згідно з Постановою КМ

№18

1. Середа проживання. Частина природи (сукупність конкретних абіотичних і біотичних умов), безпосередньо навколишнє живі організми і надає прямий або опосередкований вплив на їх стан, ріст, розвиток, розмноження, виживання і т. п., - це і є середа проживання. На нашій планеті організми освоїли чотири основні середовища проживання: водну, наземну (повітряну), грунтову й тіло іншого організму, що використовується паразитами і статтю паразитами.

Від поняття «середу проживання» слід відрізняти поняття «умови існування» - сукупність життєво необхідних чинників середовища, без яких живі організми не можуть існувати (світло, тепло, волога, повітря, грунт). На відміну від них інші фактори середовища хоча й істотно впливають на організми, але не є для них життєво необхідними (наприклад, вітер, природне і штучне іонізуюче випромінювання, атмосферний електрику та ін.)

Екологічні фактори. Елементи навколишнього середовища, які викликають у живих організмів і їх спільнот пристосувальні реакції (адаптації), називаються екологічними факторами.

За походженням і характером дії екологічні фактори поділяються на абіотичні (елементи неорганічної, або неживої, природи), біотичні (форми впливу живих істот один на одного) і антропогенні (всі форми діяльності людини, мають вплив на живу природу).

Абіотичні фактори ділять на фізичні, або кліматичні (світло, температура повітря та води, вологість повітря і грунту, вітер), едафіческіе, або грунтово-грунтові (механічний склад грунтів, їх хімічні та фізичні властивості), топографічні, або орографічні (особливості рельєфу місцевості ), хімічні (солоність води, газовий склад води і повітря, рН грунту і води та ін.)

Біотичні фактори - різноманітні форми впливу одних організмів на життєдіяльність інших. При цьому одні організми можуть служити їжею для інших (наприклад, рослини-для тварин, жертва - для хижака), бути середовищем існування (наприклад, господар-для паразита), сприяти розмноженню і розселенню (наприклад, птахи та комахи-запилювачі - для квіткових рослин), надавати механічні, хімічні та інші дії.

Антропогенні (антропічні) фактори - це всі форми діяльності людського суспільства, змінюють природу як середовище існування живих організмів або безпосередньо впливають на їхнє життя. Виділення антропогенних факторів в окрему групу зумовлено тим, що в даний час доля рослинного покриву Землі і всіх нині існуючих видів організмів практично знаходиться в руках людського суспільства.

Більшість екологічних факторів-температура, вологість, вітер, наявність їжі, хижаки, паразити, конкуренти і т. д. - відрізняються значною мінливістю в часі і просторі. Ступінь мінливості кожного з цих факторів залежить від особливостей середовища проживання. Наприклад, температура сильно варіює на поверхні суші, але майже постійна на дні океану або в глибині печер. Паразити ссавців живуть в умовах надлишку їжі, тоді як для більшості хижаків її запаси змінюються відповідно до зміни чисельності жертв. Зміна чинників середовища спостерігається протягом року і доби, залежно від припливів і відливів в океані, при бурях, зливах, обвалах, при похолоданні або потеплінні клімату, заростанні водойм, постійному випасі худоби на одному і тому ж ділянці і т. д.

Один і той же фактор середовища має різне значення в житті спільно мешкають організмів. Наприклад, сольовий режим грунту грає першорядну роль при мінеральному живленні рослин, але байдужий для більшості наземних тварин. Інтенсивність освітлення і спектральний склад світла виключно важливі в житті фототрофних рослин, а в житті гетеротрофних організмів (грибів та водних тварин) світло не робить помітного впливу на їх життєдіяльність.

Екологічні фактори діють на організми по-різному. Вони можуть виступати як подразники, що викликають пристосувальні зміни фізіологічних функцій; як обмежувачі, що зумовлюють неможливість існування тих чи інших організмів в даних умовах; як модифікатори, що визначають морфологічні та анатомічні зміни організмів.

2)Продуце́нти — організми, які продукують органічні речовини із неорганічних сполук. Організми, які здатні до фото- або хемосинтезу.

Вони є автотрофами, тобто організмами, які здатні синтезувати з неорганічної речовини необхідні їм для життя органічні речовини. Це вищі рослини (крім паразитних та сапрофітних), водорості, деякі бактерії (залізобактерії, сіркобактерії) та ін.

До них належать:

• автотрофи (вищі рослини, водорості, деякі бактерії), які синтезують із неорганічних речовин органічні в процесі фотосинтезу;

• хемотрофні організми (мікроорганізми), які синтезують органічну речовину із неорганічної за рахунок енергії окислення аміаку, сірководню і інших речовин

3)Закон константності (сформульований В.І. Вернадським): кількість живої речовини біосфери, утвореної за певний геологічний час, є величиною постійною.Цей закон тісно пов'язаний із законом внутрішньої динамічної рівноваги. За законом константності будь-яка зміна кількості живої речовини в одному з регіонів біосфери неминуче призводить до такої ж за обсягом зміни речовини в іншому регіоні, тільки зі зворотним знаком. Наслідком цього закону є правило обов'язкового заповнення екологічних ніш.

4)Екологічна освіта і культура виховує населення Землі в усвідомленні та турботі про все довкілля і взаємопов'язаних питань; таким, що має знання, навички, ставлення, мотивацію і обов'язок окремо та спільно працювати над вирішенням поточних проблем та запобіганням появі нових . Культура не дозволяэ людині бути байдужою, а знання дають можливість діяти найбільш ефективно.

5) моніторинг – система спостережень, збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан об’єкта, прогнозування його змін та розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень.

18. 5 Система моніторингу в місті

Моніторинг довкілля

Система моніторингу довкілля — це система спостережень, збирання, обробки, передачі, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розробка науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень для запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Система екологічного моніторингу міста створюється як інформаційно-аналітична система, призначена для забезпечення сучасного науково-технічного рівня збору, обробки та передачі необхідних даних для оперативного управління екологічною ситуацією.

Головними завданнями моніторингу є:

- оцінка екологічної ситуації (значень параметрів і концентрації] і тенденції до змін;

- оцінка масових потоків (навантажень на довкілля);

- перевірка відповідності стану природного середовища вимогам діючих стандартів;

- попередження та виявлення забруднень;

- аналітична обробка даних спостережень, передача до інформаційно-аналітичного центру управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради для підготовки управлінських рішень щодо запобігання негативних явищ у навколишньому середовищі міста.

Основною метою створення єдиної інформаційної системи є прогнозування створення сприятливих умов для збереження здоров'я та добробуту населення.

Система повинна задовольняти всі (відповідно до регламенту доступу) органи міської влади, а також засоби масової інформації, ділові кола та населення.

Варіант 19.

1. Разом із законом Лібіхаоб'єднується в принцип лімітуючих факторів. Лімітуючим може бути будь-який екологічний фактор (наприклад, кількість місць, придатних для будівництва гнізда), але найважливішими найчастіше виявляються температура, вода, їжа (для рослин — наявність біогенних елементів у ґрунті). Запропоновано низку положень, які доповнюють закон: діапазони толерантності до окремих факторів та їх комбінацій різні; організми з широкими діапазонами толерантності (еврибіонти) широко розповсюджені; якщо рівень одного з факторів виходить за межі толерантності, звужується діапазон витривалості до інших факторів, і т. д.

2. Консументи, або гетеротрофи,— організми, що отримують життєву енергію, харчуючись рослинами чи іншими тваринами. Це травоїдні тварини, хижаки, паразити, хижі рослини (такі, як росянка) та гриби. Таких організмів на Землі найбільше — близько 1,5 млн видів.

Консументи (гетеротрофи) - це організми, що одержують енергію за рахунок харчування автотрофами чи іншими консументами. Вони залежать від автотрофів, оскільки для живлення потребують багатих на енергію речовин, щоб із них будува¬ти субстанцію свого тіла(зоомаса). Гетеротрофи використовують енергію хімічних зв'язків органічних речовин, яка була акумульована автотрофами. Части¬на енергії втрачається через дихання. Консументи розрізняють за порядками:

• консументи 1-го порядку - це росли¬ноїдні тварини, наприклад рослиноїдні комахи.

• консументи 2-го порядку – поїдають консументів 1-го порядку (хижаки), наприклад ящірки, жаби, комахоїдні птахи тощо.

• консументи 3-го порядку – можуть живитися консументами 2-го порядку. Часто ними є хижі звірі, птахи.

3. З аксіомою емерджентності пов"язані наступні екологічні принипи.

Принцип (закон) необхідної різноманітності, який твердить що жодна система не може сформуватися з абсолютно ідентичних елементів. Для утворення стійкої, саморегульованої системи потрібна певна відмінність елементів один від одного. Тобто, їх різноманітність. Але якою мірою, наскільки елементи мають бути різноманітними?На це питання відповідає правило повноти складових. Воно визначає міру різноманітності елементів, необхідну для утворення стійкої екосистеми таким чином: елементи мають бути настільки різноманітними, наскільки це необхідно для утворення системи.Крім того, екологічні системи підкоряються закону надмірності системних елементів при мінімумі варіантів організації. Більш того, надмірність системних елементів часто є умовою існування системи. Наприклад, прагнуть надмірності демографічні і економічні процеси і їх наслідки, скажімо, урбанізація.

4. Усе життя на Землі залежить від енергії Сонця. Ця енергія поступає у вигляді різного випромінювання. Переважно це видимі хвилі, а також інфрачервоні і ультрафіолетові. На висоті 20 - 50 км. повітря утримує збільшену кількість озону (03). Прошарок озону тонкий (2-3 мм.), але він надійно захищає все живе від дії ультрафіолетових променів. Основною причиною виснаження озонового прошарку є застосування людьми хлорфторвуглеводнів (фреонів), широко використовуваних у виробництві і побуті в якості холодо-реагентів, піностворювачів, розчинників, аерозолів. Фреони інтенсивно руйнують озон. Самі ж вони руйнуються дуже повільно, протягом 50-200 років. У1990 р. у світі вироблялося більш 1300 тис. т. речовин, які руйнують озон.