4. Проаналізувати самоочисну спроможність природного середовища.

знаю что речки очищают себя течением, там где сильные пороги она насыщается кислородом поэтому горные реки быстрее востанавливаются после влияния человека.у нас почти не осталось таких порогов поэтому река очень загрязнена. Так же такое свойство имеет воздух(через фотосинтез, думаю такое расскажите) и почва( с помощью растений и микроорганизмов)

5. Оцінити структурне різноманіття в екосистемі поля.

Поле — терен, на якому серед флори домінують трави та інші трав'янисті рослини (різнотрав'я). Поля зустрічаються в природі на всіх континентах, окрім Антарктиди. В помірних широтах, наприклад, північний захід Європи, на полях переважають багаторічні види, у той час як в більш теплому кліматі переважають однорічні види. Рослинність полів може змінюватися за висотою від дуже низькорослої на крейдяних грунтах до 30 см до високорослої, як у випадку північноамериканських високотравних прерій,південноамериканських полів і африканських саван. Чагарники або дерева можуть також рости на деяких полях, утворюючи савани, чагарникові поля або напівлісисті поля, на кшталт африканських саван. Такі поля іноді називають лісопасовищами або лісами. Післяльодовикових періодів  поля розвинулися в гарячому, сухому кліматі і стали домінуючим біомом землі.

Природні поля головним чином існують в регіонах, які отримують від 500 до 900 мм опадів на рік, у порівнянні з пустелями, які отримують менше 250 мм і тропічними лісами, які отримують понад 2000 мм. Антропогенні поля часто зустрічаються на більш зволожених теренах до 2000 мм опадів на рік. Поля можуть існувати природно в районах з більшою кількістю опадів, коли інші чинники заважають росту лісів, на кшталт Серпентінового Степу, де мінерали в грунті перешкоджають розвитку більшості рослин.

Середньодобова температура повітря коливається від -20 до +30 ° C[4]. Поля помірного поясу мають холодну зиму і тепле літо.

Варіант № 10

1. Обґрунтувати різноманітність кругообігів у природі.

Кількість речовини, що втягується в біосферні процеси залишається постійною протягом тривалого часу (цілих геологічних періодів) і таким чином в межах біосфери відбувається багатократний кругообіг речовин. Розрізняють два головних типи кругообігу: великий (геологічний) і малий (біологічний). Геологічний кругообіг відбувається повільно і живі організми тут відіграють другорядну роль.

В біологічному кругообігу речовини живі організми відіграють основну роль. До головних біогеохімічних циклів відносять цикли: С, О ,Н2О, N, P, S.

Кругообіг вуглецю. Основним елементом живих організмів Землі є вуглець, який входить до складу органічних сполук – білків, жирів, вуглеводів. Захоплений рослинами СО2 в процесі фотосинтезу перетворюється в цукри, а іншими процесами біосинтезу в протеїди, ліпіди, та ін. Ці речовини служать вуглецевим живленням тваринам і рослинам. З іншої сторони всі організми в процесі дихання виділяють в атмосферу вуглець з СО2. В певних умовах нагромаджуються відмерлі рослинні і тваринні рештки, що сповільнюють кругообіг вуглецю.

Повний гіпотетичний кругообіг атмосферного вуглецю (СО2) може відбутись всього за 300 років.

Кругообіг азоту. У повітрі міститься 78% азоту . Крім, того електричні розряди синтезують із атмосферного азоту і кисню окисли азоту, а останні, попадаючи в грунт з дощовими водами, нагромаджують у формі селітри або HNO3 .Однак найбільша кількість цього елементу поступає в екологічну систему завдяки діяльності мікроорганізмів —фіксаторів N2. Цю функцію виконують бактерії (аеробні та анаеробні), які фіксують атмосферний азот. При їх відмиранні грунт збагачується.Великий ефект дають бактерії, що живуть в симбіозі з бобовими рослинами в бульбочках на коренях цих рослин.

Нітрати, що при цьому утворюються, дифундують в ризосферу (грунт, прилеглий до кореневої системи), крім того азот проникає в наземні органи рослини-хазяїна. Завдяки цьому бобові дуже багаті протеїдами і дуже поживні для травоїдних тварин. Річний запас N2 досягає в конюшині і люцерні 150-400 кг/га.

Азот може вийти з кругообігу, попавши в глибоководні океанічні осадки. Але перш ніж туди попасти, частина N2 буде захоплена організмами морського фітопланктону, в той же час він, як і фосфор ввійде в цикл живлення м'ясоїдних, що закінчується рибами, які служать поживою птахам і ссавцям. Ця частина N2 попадає із екскрементами птахів і ссавців на поверхню материків (гуано), хоча даний процес має значення в умовах сухого клімату. Вирішальне значення для обміну речовин мають сірка і фосфор.

Кругообіг фосфору. Запаси фосфору, що доступні живим організ­мам повністю зосереджені в літосфері. Найбільше фосфору в апати­тах і фосфоритах. Неорганічний фосфор з порід земної кори втягує­ться в циркуляції вилуговуванням і розчиненням і таким чином попа­дає в екосистеми, поглинається рослинами, що синтезують за його участю різні органічні сполуки. Під час відмирання органіки фосфати разом з відходами повертаються в землю, де знову зазнають впливу мікроорганізмів і перетворюються в мінеральні ортофосфати, готови­ми до споживання зеленими рослинами та іншими автотрофами.

У водні басейни фосфор приноситься текучими водами, що сприяють розвитку фітопланктону та інших організмів. У всіх водних екосистемах, як і на суші, фосфор трапляється у чотирьох формах, відповідно нерозчинних і розчинних: органічні фосфати, головним чином з мертвої органіки, органічні фосфати, мінеральні ортофосфати, органічні фосфати біомаси. Кругообіг фосфору в біосфері не замикається . Якщо розглядати кругообіг фосфору за короткий період, то спостерігається, що він повністю не замкнутий. Відбувається часткове повернення фосфору на сушу, переважно з допомогою морських птахів, що живляться рибою. Перуанські поклади гуано свідчать про значний масштаб цього явища в деяких районах. Завдяки рибальству на сушу також поступає невелика кількість фосфору. Людина вносить в грунт фосфор у вигляді добрив.

Від стану кругообігу фосфору залежить кількість нітратів у воді і О2 в атмосфері.

Кругообіг сірки. Переважна частина кругообігу відбувається у грунті і воді. Основним джерелом для живих організмів є сульфіди і сульфати та продукти розкладу органіки рослин. Більшість сульфатів добре розчиняється у воді і це полегшує доступ S в екосистеми. Поглинаючи сульфати з грунту, рослини виробляють сірковмісні амінокислоти .Відмираючи, органіка розкладається гетеротрофними бактеріями, які в кінці кінців виробляють H2S і з сульфопротеїнів, що містяться в грунті. З іншої сторони є бактерії, які здатні знову окисляти H2S до сульфатів, що збільшує запас S, доступної продуцентам. Таким чином, сірка знову повертається в грунт. Крім S органічного походження, рослини можуть вводити в цикл значну кількість S, що переноситься повітряними течіями і дощовою водою з промислових районів (дими).

Остання фаза кругообігу сірки повністю осадова, тобто вона випадає в осадок в анаеробних умовах при наявності Fe. Таким чином, процес закінчується повільним і поступовим накопиченням сірки в осадових породах. Утворення сполук S із Fe в літосфері супроводжується виділенням розчинних форм Р.

Кругообіг води. Великий кругообіг води на поверхні земної кулі добре відомий: випаровування – атмосферна волога – опади – стік і т.д.

Рослинність виконує екрануючу функцію, перехоплюючи частину опадів ще до того, як вони досягнуть грунту і випаровує її в атмосферу. Вода, що проникає крізь крони дерев і стікає по стеблах, досягаючи грунту, просочується в нього або стікає. Частина інфільтраційної води затримується в грунті, причому тим сильніше, чим значніший грунтовий колоїдальний комплекс. Частина води, що промиває грунт на глибину 20-30 см може знову піднятись по капілярах на поверхню і випаруватись. Вода, всмоктана коренями рослин, транспірується в атмосферу листям.

Вода проходить через екосистему майже без втрат, лише 1% води, що випадає у вигляді опадів, йде на формування біомаси.