Тема 5. Період стабілізації в Європі та Північній Америці (1924–1929 рр.) 211

призначено професора К. Бартеля. Сам же Пілсудський абсолют-

ною більшістю голосів депутатів сейму і сенату був обраний прези-

дентом, але демонстративно відмовився прийняти цей вибір, обі-

йнявши посади військового міністра й головного інспектора армії.

На вимогу Пілсудського президентом став професор Львівського

політехнічного інституту Ігнаций Мосцицький.

Успіх перевороту був зумовлений масовою підтримкою офіцер-

ства, робітників, лівих сил. Вельми невизначене гасло «санації»

(«оздоровлення»), проголошене Пілсудським, його минуле соціа-

ліста давали підстави сподіватися на те, що прихід до влади остан-

нього призведе до повного оздоровлення політичного й економічно-

го життя. ППС висунула гасло: «Демократія з Пілсудським.

Пілсудський з демократією». Проте Пілсудський, здобувши пере-

могу за підтримки лівих сил, не мав наміру боротися за їх підтрим-

ку й надалі.

Прийшовши до влади, він наголосив, що не належить до жодної

партії, яка стоїть над класами і партіями. Він не приховував своєї

зневаги до парламентської демократії та, зберігши парламент, сут-

тєво обмежив його можливості контролювати діяльність уряду.

Фактично він здійснював контроль за внутрішньою й зовнішньою

політикою держави. Недарма його називали «начальником дер-

жави».

Прихід Пілсудського до влади збігся з частковою стабілізацією

польської економіки. Цього вдалось досягти не в останню чергу за

допомогою іноземного капіталу. Польща 1927 р. отримала великі

позики від англійських та американських банкірів. У польських

підприємствах і банках значно зросла частка іноземного капіталу:

в 1928 р. вона становила 33 % від загального капіталу акціонерних

компаній у Польщі. У 1926–1929 рр. було створено 105 нових кар-

телів. Підвищення рівня промислового виробництва призвело до

відчутного скорочення безробіття, сприяло послабленню соціаль-

них конфліктів. Проте репресії санаційного режиму проти лівих

сил, вбивство декількох супротивників Пілсудського спричинили

невдоволення в країні. Напередодні виборів до сейму й сенату, при-

значених на березень 1928 р., Пілсудський створив Безпартійний

блок співробітництва з урядовців. Його підтримали і магнати поль-

ського капіталу, і католицька церква. Це було спроба об’єднати

прибічників навколо свого «вождя», «начальника» на основі со-

ціальної солідарності всього народу. Проте Безпартійний блок

отримав 25 % голосів виборців до сейму і 31,7 % до сенату. Ліві пар-

тії здобули таку саму кількість голосів. Новий парламент виявився

212 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

неспроможним у боротьбі проти уряду і змушений був надати йому

можливість здійснювати політику, визначену Пілсудським.

Проте вже 1926 р. у Польщі почали з’являтися перші ознаки

кризи, яка тяжко вразила економіку 1928 р.

Утворення чехословаччини

2-а група

До 1918 р. Чеські землі та Словаччина входили до складу бага-

тонаціональної Австро-Угорської монархії, в якій панувала динас-

тія Габсбургів. Упродовж декількох століть чехи і словаки не мали

національної самостійності й перебували під чужоземним гнітом…

Перша світова війна спричинила в Чеських землях і Словаччи-

ні активний антивоєнний рух і посилення боротьби проти імперії…

Всередині країни посилився саботаж, почастішали страйки, зріс

опір австрійським чиновникам.

У перебігу війни серед чеської та словацької буржуазії сфор-

мувалося два крила. Певна її частина… орієнтувалася на перемогу

німецько-австрійського бло ку. Інша частина, на чолі якої стояли

Т. Масарик і Е. Бенеш, прагнучи суверенітету й незалежності, орі-

єнтувалася на перемогу країн Антанти. Саме ці патріотичні сили

очолили національно-виз вольний рух у Чехії та Словаччині. Пер-

шим його великим про явом став загальний страйк у січні 1918 р.

У Чехії він проходив під гаслами «Право націй на самовизначен-

ня!», «Національна та державна самостійність Чехословаччини!»

У липні 1918 р. усі чеські політичні партії створили Націо-

нальний комітет, пов’язаний з Чехословацькою національною ра-

дою в Парижі, що його очолив знаний політичний діяч Томаш Ма-

сарик.

28 жовтня 1918 р., коли стало відомо, що австро-угорський

уряд погодився прийняти запропоновані президентом Вільсоном

умови миру, Національний комітет проголосив створення Чехосло-

вацької держави. 30 жовтня Словацька національна рада заявила

про відокремлення Словаччини від Угорщини та приєднання її до

Чеських земель… 14 листопада 1918 р. Національні збори, що сфор-

мувалися через розширення складу Національного комітету, про-

голосили Чехословаччину республікою та обрали президентом То-

маша Масарика.

Запитання

1. Що стало поштовхом для чеського і словацького народів у до-

сягненні незалежності?