Тема 4. Період повоєнної кризи та революцій (1919–1923 рр.) 131

9 листопада повстання перемогло в Берліні. На мітингу озброє-

них робітників і солдатів К. Лібкнехт проголосив «вільну Німець-

ку Соціалістичну республіку». Кайзер Вільгельм утік до Голландії.

Німецька імперія припинила існування.

За таких умов влада перейшла до рук соціал-демократичного

уряду на чолі з Фрідріхом Ебертом. 10 листопада 1918 р. збори де-

легатів від солдатів і робітників Берліна обрали виконавчий комі-

тет Берлінської Ради робітничих і солдатських депутатів і затвер-

дили уряд Еберта, визнавши його «суто соціалістичним урядом».

Отримавши санкцію Берлінської ради, уряд Еберта почав називати

себе Радою Народних Уповноважених (РНУ). Новий уряд видає де-

кларацію, яка не йшла далі буржуазно-демократичних реформ,

і розпочинає боротьбу проти Рад робітничих і солдатських депута-

тів, вимагаючи скликання Установчих зборів.

16–21 грудня 1918 р. відбувся перший Загальнонімецький з’їзд

Рад, більшість делегатів якого була представлена соціал-

демократами і незалежними соціал-демократами. З’їзд прийняв

рішення про скликання Установчих зборів та про передачу всієї за-

конодавчої і виконавчої влади Раді народних уповноважених. Ли-

ше після цього 30 грудня 1918 р. в Берліні відбувся Установчий

з’їзд комуністичної партії. Уряд Еберта відкрито перейшов у на-

ступ проти революційних сил. Спровокувавши передчасний виступ

берлінських робітників, уряд кинув на Берлін «ударні загони»,

«залізні батальйони» під командуванням соціал-демократа Г. Нос-

ке, який увійшов в історію як «кривавий собака».

11 січня 1919 р. загони Носке увірвалися до Берліна, 15 січня

були вбиті К. Лібкнехт і Р. Люксембург. 19 січня відбулися вибори

до Установчих (Націльних) зборів. Буржуазні партії одержали

54,5 % голосів, СДПН і НСДПН — 45,5 %. Було створено коаліцій-

ний уряд на чолі з Ф. Шейдеманом.

Революція в листопаді 1918 р. у Німеччині не вийшла за

буржуазно-демократичні рамки, попри те, що її головною рушій-

ною силою був пролетаріат. Вона покінчила з Другою імперією

1871–1918 рр., утвердила буржуазно-парламентську республіку,

запровадила 8-годинний робочий день, загальне виборче право,

проголосила демократичні права і свободи. Створювалися сприят-

ливі перспективи для демократичного розвитку Німеччини.

Завдання

1. Які політичні сили відіграли провідну роль у подіях Листопадо-

вої революції в Німеччині?

132 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

2. Складіть хронологічний ланцюжок подій.

3. Якими були завоювання революції?

Революція в Угорщині

2-а група

Угорщина як складова Австро-Угорської імперії брала активну

участь у Першій світовій війні. Але глибока криза, що охопила

країну в останній рік війни, призвела до загострення політичного

та економічного становища в країні, до піднесення антивоєнного

руху. Вагому роль у цьому русі відігравав угорський граф М. Карої,

який у роки війни створив партію незалежності. Угорці вимагали

негайного укладення сепаратного миру, розриву з Німеччиною,

проголошення незалежної Угорщини в її історичних кордонах.

За ініціативи Карої було утворено Національну раду, до якої

увійшли партія незалежності та Соціал-демократична партія Угор-

щини (СДПУ). 26 жовтня Національна рада виступила з маніфес-

том до народу, в якому було викладено програму соціально-

політичних змін і реформи, проголошувалася рівність усіх націй

у рамках єдиної і неподільної Угорщини.

Проте уряд відмовився розпочати реформи. У ніч проти 31 жовт-

ня 1918 р. в Австро-Угорщині розпочалася революція. У ній взяли

участь широкі народні маси. На хвилі революційного піднесення

Карої за участі соціал-демократів сформував коаліційний уряд,

який заявив про проведення реформ.

13 листопада М. Карої виступив з програмою уряду з цього пи-

тання, а 16 листопада Національна рада проголосила Угорщину

республікою.

Поряд із владними структурами після революції створювалися

громадсько-політичні органи — ради, які контролювали роботу

фаб рик, заводів, конфіскацію поміщицьких земель або навіть бра-

ли владу до своїх рук.

Основним досягненням національної революції 1918 р. було по-

валення монархії Габсбургів та відокремлення Угорщини від Ав-

стрії, що започаткувало створення незалежної держави.

Запитання і завдання до документа

1. Які політичні сили відіграли провідну роль у революційних по-

діях 1918 р.?

2. Які вимоги висувала партія графа Карої?

3. Складіть хронологічний ланцюжок подій.

4. Якими були завоювання революції?