Тема 1. Світ на початку хх ст. 21

Франція

4-а група

Франція відставала від США, Німеччини та Великої Британії не

лише за темпами розвитку, а й за структурною перебудовою промис-

ловості. Так, за 1884–1909 pp. загальна продукція промисловості

зросла на 75 %, а за 1909–1914 pp. — лише на 25 %. Це можна пояс-

нити втратами у франко-прусській війні, переважаючим розвитком

легкої промисловості, низьким технічним рівнем виробництва. Не-

гативно впливали на економічний розвиток парцелярний характер

землеробства, його низький технічний рівень, зменшення сільськогос-

подарського виробництва внаслідок завезення дешевого хліба з-за

океану. Послаблення економіки Франції зумовив експорт капіталів,

що становив 30 % світових інвестицій. За даними 1908 p., у французь-

ку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд фр., в облігації та

закордонні цінності — 104,4 млрд фр. Франція вивозила капітал у фор-

мі позикового, що призвело до зростання чисельності рантьє. На по-

чатку XX ст. їх налічувалося 2 млн при населенні 40 млн. Для екс-

порту товарів і капіталів Франція створила колоніальну імперію,

територія якої в 21 раз перевищувала її власну. Метрополія вивозила

до своїх колоній 10 % експортного капіталу, 13 % товарів.

Інтенсивно розвивалося транспортне машинобудування, зокре-

ма виробництво автомобілів, суднобудування. За темпами будівни-

цтва залізниць Франція поступалася лише США, їх протяжність

у 1911 p. досягла 50,2 тис. км. У легкій промисловості зберігалося

значення виробництва предметів розкоші, текстилю, галантереї.

Перед Першою світовою війною відставання французької про-

мисловості від американської, німецької, англійської досягло від-

повідно: в металургії — 6,3 і 2 рази; за видобутком вугілля — 12,4;

6 і 7 разів; за виробництвом чавуну — 6,6; 3,9 і 1,6 раза; за виробни-

цтвом сталі — 6,3; 7 і 1,9 раза.

На початку XX ст. відносно швидкими темпами почало розви-

ватися господарство Японії. Буржуазна революція і реформи «Мей-

дзі» (освіченого правління) сприяли становленню індустріального

суспільства. Було ліквідовано політичну роздробленість країни,

декларовано уніфікацію законів, рівність усіх підданих, свободу

вибору професій і діяльності, торгівлі, імміграції населення, за-

проваджено єдині грошову та податкову системи, скасовано цехи

та гільдії. Дозволялися іноземні інвестиції, впроваджувалися до-

сягнення науки та техніки. Аграрна реформа санкціонувала при-

ватну власність на землю, її купівлю-продаж.

Виступи груп.

22 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

Російська імперія на початку ХХ ст.

У ч и т е л ь. Розвиток капіталістичного способу виробництва

в Росії мав свої особливості, порівняно з країнами Європи: тут про-

мисловий сектор повністю перебував під контролем держави, роз-

вивався нерівномірно, виходячи зі стратегічних завдань і планів

російського уряду. Прагнення самодержавства вивести економіку

країни на рівень розвинених країн Західної Європи вимагало

розв’язання двох основних завдань:

1) зміцнення внутрішнього ринку й підвищення купівельної спро-

можності населення;

2) стабілізація фінансової та банківської систем.

З цією метою протягом 1892–1901 р. за ініціативою міністра фі-

нансів С. Вітте було проведено реалізацію економічних реформ за

такими напрямками:

1) використання жорсткої податкової політики (у тому числі дер-

жавної монополії на винокуріння);

2) запровадження політики протекціонізму щодо вітчизняної про-

мисловості;

3) здійснення фінансової реформи, яка б забезпечувала стабіль-

ність і платоспроможність російського рубля, його конвертацію

(перетворення на одну зі стабільних валют в Європі);

4) сприяння припливу іноземного капіталу у промисловість Ро-

сії.

Реалізація економічної програми С. Вітте мала своїм результа-

том значний економічний підйом, сприяла процесові накопичення

капіталу, призвела до зростання міст та їх населення, збільшення

нових соціальних верств населення, які не відповідали структурі

самодержавного суспільства.

Основною суперечністю розвитку економіки країни був розрив

між швидкими темпами розвитку вітчизняної промисловості та ар-

хаїчними засобами виробництва, що існували у сільському госпо-

дарстві.

Особливості сільського господарства. На початку XX ст. Росія

залишалась аграрною країною: на долю аграрного сектору припа-

дало 2/3 вартості валової продукції країни. В аграрному секторі

продовжували існувати пережитки феодально-кріпосницької сис-

теми господарювання (поміщицьке землеволодіння, селянське ма-

лоземелля, безправність селянства, община з її круговою порукою,

викупні платежі).