Тема 5. Період стабілізації в Європі та Північній Америці (1924–1929 рр.) 215

Промислове виробництво Чехословаччини неухильно зростало

і в 1927–1929 рр. перевищило довоєнний рівень на 20 %. Чехо-

Словаччина за вивозом взуття, бавовняних тканин посіла друге

місце серед європейських країн, а за експортом цукру — перше.

У розв’язанні політичних питань велику роль відігравала «група

Града», що дістала свою назву від резиденції президента у Празі.

Президент Чехословаччини Т. Масарик був досвідченим політи-

ком, мав великий авторитет у країні, підтримував тісні зв’язки

з банками, корпораціями як у себе в країні, так і за кордоном. З Ма-

сариком тісно співпрацював один з ідеологів національно-

соціалістичної партії, який в усіх урядах обіймав посаду міністра

закордонних справ, — Е. Бенеш. «Град» впливав на розв’язання

найважливіших питань внутрішньої та зовнішньої політики через

«п’ятірку» — лідерів чеських партій, включно з соціал-демо-

кратією, хоча між ними виникали розбіжності й конфлікти через

прагнення «п’ятірки» бути незалежною від «Града».

Угорщина

3-я група

Угорщина як важлива частина Австро-Угорщини брала актив-

ну участь у Першій світовій війні. Але глибока криза, що охопила

країну в останній рік війни, призвела… до піднесення антивоєнно-

го руху. Вагому роль у цьому русі відігравав угорський граф М. Ка-

рої, який у роки війни створив Партію незалежності. Угорці вима-

гали негайного укладення сепаратного миру, розриву з Німеччиною,

проголошення незалежної Угорщини в її історичних кордонах.

За ініціативою Карої було утворено Національну раду, до якої

ввійшли партія незалежності та Соціал-демократична партія Угор-

щини (СДПУ). 26 жовтня Національна рада виступила з маніфес-

том до народу, в якому було викладено програму соціально-

політичних змін і реформи, проголошувалася рівноправність усіх

націй у рамках єдиної та неподільної Угорщини.

Однак уряд відмовився розпочати реформи. У ніч проти 31 жовт-

ня 1918 р. в Австро-Угорщині почалася революція. У ній взяли

участь широкі народні маси. На хвилі революційного піднесення

Карої за участі соціал-демократів сформував коаліційний уряд,

який заявив про проведення реформ. 13 листопада М. Карої висту-

пив із програмою уряду з цього питання, а 16 листопада Національ-

на рада проголосила Угорщи ну республікою.

Поряд із владними структурами після революції створювали ся

громадсько-політичні органи, які контролювали роботу фаб рик,

216 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

заводів, конфісковували поміщицькі землі або навіть брали владу

до своїх рук. Ці органи називалися радами.

Основним досягненням національної революції 1918 р. було по-

валення монархії Габсбургів та відокремлення Угорщини від Ав-

стрії, що започаткувало створення незалежної держави.

Запитання

1. Що стало поштовхом для угорців у досягненні незалежності?

2. Які сили очолили угорський народ в антивоєнному русі?

3. Назвіть основні події національної революції, що призвели до

створення Угорської республіки.

4. Що стало основним досягненням національної революції 1918 р.?

У ч и т е л ь. Ситуація в країні погіршилася, коли країни Ан-

танти в березні 1919 р. висунули Угорщині ультиматум, зажадав-

ши передачі майже 2/3 її території сусіднім державам: Румунії,

Чехо-Словаччині та майбутній Югославії. Уряд Карої виявився не-

спроможним дати відсіч цим територіальним зазіханням і пішов

у відставку. Новий уряд було запропоновано сформувати соціал-

демократам. Проте їх лідери вирішили домовитись про спільні дії

з комуністами. Вони уклали угоду та об’єдналися в єдину Соціаліс-

тичну партію Угорщини.

На основі цієї угоди в ніч проти 21 березня 1919 р. було сформо-

вано Революційну урядову раду, до якої перейшла вся влада в кра-

їні, проголошеній Угорською радянською республікою (УРР). Го-

ловою уряду було обрано соціал-демократа Шандора Гарбая. Бела

Кун став його заступником і комісаром іноземних справ. Угорські

революціонери намагалися створити «збройний союз» із радян-

ською Росією.

Першими кроками уряду стали створення Червоної армії, на-

ціоналізація промислових підприємств, банків, транспорт, земель-

них володінь, що перевищували 57 га введення монопольного пра-

ва держави на зовнішню торгівлю. Влітку 1919 р. на з’їзді рад було

прийнято нову конституцію, за якою вся влада переходила до рад.

Політика революційного уряду наразилася на опір заможних

верств населення, а спроба створити колективні сільськогосподар-

ські товариства викликала гостре невдоволення селянства. Міське

населення аж ніяк не влаштовувала націоналізація дрібних під-

приємств. Отже, соціальна база нової влади звузилася, її підтриму-

вала незначна меншість населення.

Основну силу опору революційному урядові становила Націо-

нальна армія, сформована за допомогою країн Антанти адміралом