6.4.Методи боротьби з мишеподібними гризунами

Ці методи називаються дератизацією.

Комплекс заходів по боротьбі з гризунами включає також запобіжні та винищувальні методи.

Запобіжні заходи, які перешкоджають проникненню пацюків та мишей на території та безпосередньо в місця зберігання зерна, це:

- підтримувати в належному стані фундаменти сховищ,

- оббивати нижні частини дверей листовим залізом,

- щільно зачиняти двері,

- утримувати в належному стані місця вводу електроприводів,

- підтримувати чистоту в приміщенні, не допускати накопичування сміття,

- захищати металевою сіткою вентиляційні канали,

- зробити недоступною для гризунів воду.

Виконання цих заходів перешкоджає проникненню пацюків та мишей на територію підприємств в жовтні - листопаді та березні - квітні, дає змогу запобігти їх розмноженню на території підприємства.

Винищувальні заходи застосовуються, якщо попередні заходи виконувались недостатньо ретельно і на підприємство все ж - таки проникнули гризуни. Є такі винищувальні заходи:

- відловлення гризунів - це самий старий метод. Для цього використовують різного роду пастки та капкани,

- хімічна дератизація має три види:

- травлення парами отруйних речовин,

- застосування отруйних приманок,

- обпилення об’єктів отруйними речовинами.

- використання природних ворогів гризунів ( кішок),

- біологічний метод - використання мікробів - збудників деяких хвороб гризунів.

Головне, слід пам’ятати про правила безпеки та суворо їх дотримуватись, особливо під час проведення хімічної дератизації.

Запитання для самоконтролю.

1. Як поділяються шкідники хлібних запасів?

2. Які методи боротьби з безхребетними шкідниками ви знаєте?

3. Методи боротьби з гризунами?

4. Що таке фумігація?

5. Що таке винищувальні методи боротьби з шкідниками?

6. Що таке запобіжні методи боротьби з шкідниками?

7. З якою метою проводять дезинсекцію?

Література:[3] ст. 61 – 87, [5] ст. 191 – 236, [7] ст. 103 – 105.

Тема 7. Режими та засоби зберігання зернових мас

7.1. Режими зберігання зерна

7.2. Контроль за якістю зерна

7.3. Контроль за санітарним станом зерна

7.4. Кількісно-якісний облік зерна

7.1. Режими зберігання зерна

Зерно добре зберігається тільки в тому випадку, якщо всі процеси, що в ньому протікають уповільнені. Найбільший вплив на інтенсифікацію процесів в зерновій масі мають вологість, температура і запебезпеченість киснем.

Відомі три режими зберігання зерна: в сухому стані, в охолодженому стані та без доступу повітря або в регульованому газовому стані.

Крім того, зерно перед закладанням на зберігання необхідно очистити, знезаразити, і по можливості, забезпечити умови для протікання післязбирального дозрівання (сушіння, активне вентилювання сухим повітрям і т.д.).

Режим зберігання зерна в сухому стані полягає в тому, що інтенсивність дихання сухої зернової маси вкрай низька. Численні шкідники та всі кліщі, не можуть пошкоджувати сухе зерно і дожувати з їжею достатню кількість вологи. Мікроорганізми припиняють розмноження і поступово відмирають.

Режим зберігання в охолодженому стані полягає в тому, що вже при температурі 10 º С інтенсивність дихання зернової маси знижується, шкідники стають малорухомі і перестають розмножуватись. Подальше охолодження приводить до того, що всі шкідники припиняють розмножуватись і через деякий час відмирають. При знижених температурах припиняється розвиток мікроорганізмів, Али відмирання їх не відбувається. Цей режим дає добрі результати для збереження якості зерна при нетривалому зберіганні. Для тривалого зберігання зернову масу слід сушити. Тому, сукупність двох названих режимів дають добрий результат. Слід відмітити, що при проморожуванні зерна ( охолодження до від’ємних температур) може привести до втрат насіннєвих властивостей.

Режим зберігання зерна без доступу повітря оснований на тому, що в герметичному приміщенні (місткості), внаслідок дихання зернової маси, витрачається кисень, а накопичується вуглекислий газ. В результаті цього відбувається відмирання шкідників хлібних запасів і аеробної мікрофлори. Анаеробна мікрофлора, кількість якої значно менше 1 % від всієї мікрофлори зерна, не може причинити значної шкоди зерновій масі, що зберігається. Встановлено, що величина критичної вологи зерна при анаеробному зберіганні на 1-2 % вище, як при аеробному ( у зернових – близько 16 %).

Анаеробні умови зберігання можуть бути створені введенням інертних газів ( вуглекислого газу, азоту) в зернову масу.

Зберігання зерна без доступу повітря не найшло застосування, так, як важко створити герметичні умови в сучасних приміщеннях для зберігання. Крім того, при герметичному зберіганні повністю втрачаються насіннєві властивості зерна.