- •Тема 1 загальна характеристика зернової маси і окремих її компонентів
- •1.1. З історії зберігання зерна та продуктів його переробки
- •1.2. Виробництво зерна і завдання по його зберіганню
- •1.3. Загальна характеристика зернової маси
- •1.4. Фактори, які визначають якість зерна, що надходить в систему зберігання
- •1.5. Головні задачі в галузі зберігання зерна та продуктів його переробки
- •1.6. Принципи та методи визначення якості зерна, яке надходить на зберігання
- •1.7. Основні технологічні заходи, які виконують з зерном в системі хлібопродуктів
- •Тема 2. Фізичні властивості зерна та продуктів його переробки
- •2.2. Фізичні властивості зернової маси
- •2.3. Гігроскопічні властивості зернової маси
- •2.4. Теплофізичні та масообміні властивості зернової маси
- •2.5. Фізичні властивості борошна, крупи та комбікормів
- •Тема 3. Фізіологічні процеси, що протікають в зерні та насінні під час його зберігання
- •3.2. Післязбиральне дозрівання зерна
- •3.3. Довговічність зерна та насіння
- •3.4. Проростання зерна під час зберігання
- •Тема 4. Самозігрівання зерна
- •4.2. Види та стадії самозігрівання
- •4.3.Самозігрівання свіжозібраного зерна
- •4.4. Зміна якості зерна при самозігрівання
- •4.5. Міри боротьби з самозігріванням
- •4.6. Злежування зерна, борошна, крупи
- •Тема 5. Мікроорганізми зернової маси
- •5.2. Умови, які впливають на життєдіяльність мікроорганізмів
- •5.3. Зміна складу мікрофлори зернової маси під час зберігання
- •Тема 6. Шкідники хлібних запасів
- •6.2.Запобіжні методи боротьби з шкідниками хлібних запасів
- •6.3.Винищуючі заходи боротьби з шкідниками хлібних запасів
- •6.4.Методи боротьби з мишеподібними гризунами
- •Тема 7. Режими та засоби зберігання зернових мас
- •7.2. Контроль за якістю зерна
- •7.3. Контроль за санітарним станом зерна
- •7.4. Кількісно-якісний облік зерна
- •Список літературних джерел
4.2. Види та стадії самозігрівання
Розрізняють такі види самозігрівання зернової маси:
Гніздове - може утворитись в будь-якій частині зернової маси, причинами її утворення може бути:
- зволоження окремих ділянок (дірявий дах, погана гідроізоляція підлоги),
- засипка зерна з явно різною вологою,
- накопичування комах та кліщів в тому чи іншому місці.
Такий вид самозігрівання виникає в зерносховищах досить рідко, тільки, якщо при порушенні основні правила розміщення та догляду за зерном.
Пластове виникає в зерносховищах, елеваторах та бунтах у вигляді пластів. В залежності від розміщення цих пластів розрізняють :
Верхове - виникає на глибині 0,7-1,5 м від поверхні зернової маси. Основна причина - рідкий перепад температури. Найчастіше має місце навесні та пізньою осінню, коли утворюється конденсаційна волога. Може виникнути навіть в вагонах під час транспортування зерна.
Низове - виникає в шарі на відстані 20-50 см від підлоги. Це найбільш небезпечний вид самозігрівання, тому що дуже швидко може розповсюджуватись вгору та сторони зернової маси. Головна причина виникнення - завантаження теплого зерна на холодну підлогу або недостатня її гідроізоляція.
Вертикально - пластове характерне для силосного зберігання зерна. Причина - нерівномірний обігрів (охолодження) стін сховища та накопичення біля стін легкого сміття , пилу, насіння сміттєвих домішок, які є сприятливим середовищем для розвитку мікроорганізмів та шкідників, розвиток яких призводить до підвищення температури саме в цих шарах.
Суцільне - проявляється зразу в усій масі зерна з високою вологістю та великою кількістю домішок. Це дуже небезпечний вид самозігрівання ,тому ще розвивається дуже швидко. Тут потрібно вживати термінових заходів.
Взагалі будь-яке самозігрівання потребує негайного вживання заходів по його усуненню, що вимагає великих енерго - та працевтрат, тому краще не допускати виникнення процесу самозігрівання, ретельно стежити за найменшими змінами температури у всіх шарах зернової маси.
Розрізняють чотири стадії самозігрівання зернової маси:
Температура насипу підвищується до 24-30 С. Колір зерна не змінюється , якість зберігається. Може виникнути солодовий запах. Зерно можна використовувати за призначенням.
Температура за 3-7 діб підвищується до 34-40С. Зерно “запотіває”, зменшується його сипкість, виникає солодовий запах, зерно темніє, виникають колонії плісені. Знижується схожість, зменшується кількість клейковини, підвищується кислотність. Таке зерно можна використовувати на кормові цілі.
Температура зернової маси досягає 50С і перевищує її. Зерно набуває різкого гнилісного запаху, вкривається плісенню, набуває коричневого або темно-зеленого кольору. В такому зерні втрачається сипкість, схожість. Починаються гнильні процеси. Зерно можна використовувати тільки на технічні цілі.
Температура досягає 65-70С, проходить подальше розкладання зерна. Воно повністю втрачає сипкість. Утворюються грудки. Зерно непридатне для використання.