- •1. Україна на початку хх століття.
- •1.Україна у складі Росії та Австро-Угорщини.
- •2.Господарство і соціальний склад населення. Господарство:
- •Соціальний склад населення:
- •3. Події російської революції 1905-1907 рр. В Україні
- •4.Земельна реформа п.Столипіна та її вплив на с/г в Україні.
- •5. Культура на початку 20 століття
- •Література і мистецтво
- •2. Результати виборів до Верховної Ради урср у 1990 році. Декларація про Державний суверенітет України.
- •1.Активізація суспільно-політичного руху, виникнення громадських та політичних організацій.
- •2.Живий ланцюг 21 січня 1990р.
- •3. Формування опозиції у Верховній Раді України, і. Юхновський, в. Чорновіл.
- •4. Послаблення впливу кпрс у суспільстві, Верховній раді.
- •План відповіді
- •План відповіді
- •2.Формування українських громадських та політичних організацій в Галичині. Їх про австрійська позиція.
- •Воєнні дії на території України у 1915-1917рр. Життя на фронті і у тилу.
- •1.Політика російської імперії в окупованій Східній Галичині та Південній Буковині.
- •2.Наступ австро-німецьких військ влітку 1915 року. Відступ російської армії.
- •3.»Брусиловський прорив»
- •Спроби реформування економіки у другій половині 60-х років та її наслідки для України.
- •1.Ідея та мета реформ Голови Ради Міністрів срср о.Косигіна
- •2.Спроби впровадження реформ в Україні. Результати і причини їх згортання.
- •Питання:
- •1.Перемога Лютневої революції в Росії, її вплив на революційні процеси в Україні.
- •3. Роль м.Грушевського в діяльності цр.
- •2 Питання:Освіта. Стан науки: здобутки та проблеми. Розвиток літератури у 70-х – 80-х рр.. Хх ст.
- •1. Умови розвитку культури. Політичний курс на «злиття націй».
- •2. Розвиток освіти і науки.
- •3. Літературний процес.
- •4. Мистецтво.
- •І та іі Універсали Центральної Ради . Їх історичне значення.
- •Прихід до влади м.С. Горбачова. Розгортання національно-демократичного руху в Україні.
- •Іv Універсал. Проголошення незалежності унр.
- •Україна на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни.
- •1.Гетьманський переворот. П.Скоропадський. Внутрішня та зовнішня політика Української держави.
- •2.Проголошення державної незалежності України.
- •1.Варшавська угода. Радянсько-польська війна і Україна. Ризький мир та його умови.
- •2.Опозиційний рух в Україні (1965-1985).
- •1.)Україна в 1919-1920рр. «Воєнний комунізм».
- •1.Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Злука унр і зунр.
- •2.Стан господарства України після розпаду срср. Спроби реформування економіки.
- •1.Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр. С. Петлюра.
- •2.Наш край у роки Другої світової та Великої Вітчизняної воєн.
- •Внутрішня політика
- •Зовнішня політика
- •2.Наш край у роки Другої світової та Великої Вітчизняної воєн.
- •1.Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр. С. Петлюра.
- •2.Наш край у роки Другої світової та Великої Вітчизняної воєн.
- •Внутрішня політика
- •Зовнішня політика
- •2.Наш край у роки Другої світової та Великої Вітчизняної воєн.
- •1.Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917-1920рр.
- •1.Потлітика влади більшовиків у царині культури. Українізація(коренізація),її наслідки.
- •У практичному здійсненні "українізації" в Україні можна виділити такі наслідки:
- •2.Формування багатопартійності в Україні наприкінці 80-х на початку 90-х років.
- •1.Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні.
- •2.Визволення України від нацистських загарбників. Героїзм українського народу.
- •1.Oсобливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні
- •2.Визволення України від нацистських загарбників. Героїзм українського народу.
- •1.Адміністрвтивно-територіальні зміни після Великої Вітчизняної війни. Відновлення політики радянізації у західних областях України.
- •Етапи депортаційних заходів:
- •Радянізація на західноукраїнських землях у 1944—1950-х pp.
- •2.Повсякденне життя українців у 1964-1985 рр.
- •1.Причини проведення суцільного кооперування сільського господарства в кінці 20 -поч.30х р.Р.
- •3.Наслідки колективізації в Україні
- •1.Наслідки Великої Вітчизняної війни у Запоріжжі та Запорізькій області
- •2.Труднощі у відбудові промисловості та сільського господарства.
- •3.Темпи та результати відбудови Запорізького краю
- •1.Література та мистецтво у 30-ті роки. «Розстріляне відродження».
- •2.Кроки України на шляху до європейської інтеграції.
- •3) Вклад українського народу в перемогу над фашистами
1.Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр. С. Петлюра.
План відповіді:
1.Утворення Директорії та її прихід до влади.
2.Військово-політична ситуація в Україні наприкінці 1918 – 1919 років.
3.Внутрішня та зовнішня політика уряду Директорії. Суперечності всередині Директорії. Отаманщина та її руйнівні наслідки для України. Причини поразки Директорії.
4.С.Петлюра.
Основні дати: 14 листопада 1918 року – утворення Директорії (управління, керівництво); 14 грудня 1918 року – зречення влади гетьманом П.Скоропадським, прихід до влади уряду Директорії; листопад 1920 року – Директорія припинила своє існування.
Особистість в історії: В.Винниченко, П. Скоропадський, С.Петлюра.
2.Наш край у роки Другої світової та Великої Вітчизняної воєн.
План відповіді:
1.Німецька окупація Запорізької області. «Новий порядок».
2.Рух опору. Підпільні групи.
3.Визволення нашого краю.
Основні дати:
Серпень-вересень 1941 року – оборонні бої на правому березі Дніпра, захоплено західну частину Запоріжжя, на острові Хортиця; 4 жовтня 1941 року – окупація фашистськими військами міста Запоріжжя; 24 березня 1942р. за містом (нині – район Космосу) фашисти розстріляли 3700 дітей і дорослих, 08 вересня 1943р. – до Запоріжжя прилітав А.Гітлер, 5 – 13 жовтня 1943 року – бої на лівому березі Дніпра, прорив німецької лінії оборони, форсування Дніпра, від 08.09. 1941 по 08.02.1944р. в області загинуло 66795 мирних жителів (за період окупації) та 15915 військовополонених, 10 жовтня 1943р. – початок штурму, а 14 жовтня 1943року – визволення лівобережної частини міста Запоріжжя ( за правобережну частину міста бої тривали ще 2,5 місяці).
Особистість в історії: підпільна група « Ревком» Б.Міронова та Л. Ачкасова й гурти М.Гончара (Запоріжжя), О.Костенка (Мелітополь), Г.Беркута (Великий Токмак), листопад 1942р. – школярі з села Балабине під проводом 16-річної Майї Самсики зруйнували залізничну колію, «Юні Чапаївці», Р.Я.Малиновський (генерал армії) – командував штурмом м. Запоріжжя, В.О.Судец
1.Утворення Директорії та її прихід до влади.
Директорія УНР - найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року.
Обрання Директорії. У серпні 1918 р. замість Українського національно-державного союзу, створеного у травні 1918 р. опозиційними гетьманату українськими соціалістичними партіями, було утворено Український національний союз (УНС). До його складу ввійшли: українські есери, українські соціал-демократи, українські соціалісти-федералісти, низка дрібних громадсько-політичних організацій. На переговорах з представниками гетьманату керівники УНС поставили такі вимоги: проведення аграрної реформи з метою ліквідації великого землеволодіння і забезпечення землею трудового селянства; встановлення демократичних свобод; підготовка демократичного виборчого закону.
14 листопада 1918 р. Павло Скоропадський видав грамоту про федерацію України з Росією (він мав на увазі Росію без влади більшовиків). Відреченням від державної самостійності гетьман розраховував як не на допомогу, то хоча б на прихильність з боку дипломатів Антанти. П. Скоропадський призначив новий уряд Української держави. у якому переважали політики проросійської орієнтації. Ці події прискорили початок антигетьманського повстання.
Уночі проти 14 листопада 1918 р. в Києві відбулося таємне засідання Українського національного союзу, де розглядалося питання про збройний виступ проти режиму П. Скоропадського. Присутні відхилили ідею негайного відновлення Української Центральної Ради. На цьому засіданні було обрано тимчасовий верховний орган Української Народної Республіки - Директорію у складі Володимир Винниченко (голова), Симон Петлюра, Ф. Швеця, А. Макаренка та П. Андрієвського. Директорія створювалася з конкретною метою - для ліквідації гетьманського режиму. Після здійснення цієї мети и передбачалося по-новому визначити форму державної організації УНP.
Перемога антигетьманського повстання. 15-Листопада Директорія переїхала до Білої Церкви, поблизу якої дислокувалися загони січових стрільців. Цього ж дня було розповсюджено звернення Директорії до громадян України, яке закликало до антигетьманського повстання. Від свого імені С. Петлюра звернувся до народу з універсалом, де закликав підтримати повстання проти гетьманського режиму. Ці заклики знайшли підтримку, і незабаром петлюрівські загони розрослися у велику повстанську армію.
16 листопада 1918 р. загони січових стрільців зайняли Білу Церкву та Фастів і виступили в напрямку Києва. Уже в першому бою, що відбувся 18 листопада 1918 р. під Мотовилівкою (30 км від Києва), повстанці завдали поразки гетьманським військам у складі полку сердюків і офіцерської дружини. На бік Директорії перейшли елітні, але нечисленні гетьманські збройні сили - Запорізька та Сірожупанна дивізії. 14 грудня 1918р. війська Директорії після дводенного загального штурму оволоділи Києвом. Цього ж дня П. Скоропадський підписав грамоту про зречення від влади і під охороною німецьких військ виїхав до Німеччини.
Приходу Директорії до влади сприяли: народна підтримка, швидке формування численної армії, авторитетні та впливові лідери, вдало обраний момент для антигетьманського повстання.
2. .Військово-політична ситуація в Україні наприкінці 1918 – 1919 років.
Наприкінці 1918 - початку 1919 pp. в регіонах владу контролювали військові. Цьому процесові значною мірою сприяла й військово-політична ситуація, що склалася в України після успіху протигетьманського перевороту на чолі з Директорією та з Січовими стрільцями в авангарді, який чи не одразу переріс у всенародне і, чим далі, не контрольоване повстання. Максимальне ж посилення впливів військовиків почало спостерігатися від часу поглиблення війни з більшовиками. Роль армії, її головнокомандуючого - головного отамана С.Петлюри, невпинно зростала в 1919-1920 pp. Події з грудня 1918 р. вказують на те, що отамани ставали безпосередніми провідниками та інтерпретаторами ідеології Директорії, тобто намагалися поєднати військові та політико-ідеологічні функції, що мало цілий ряд негативних наслідків, насамперед створювало гостру опозицію новій владі в містах. На заклик Директорії в армію УНР вливалися сотні повстанських загонів зі слабкою дисципліною та небажанням виконувати накази командування. Мали місце непокора армійських командирів, спроби різних отаманських переворотів тощо. У війську поглиблювалася деморалізація та анархія.
3. Внутрішня та зовнішня політика уряду Директорії. Суперечності всередині Директорії. Отаманщина та її руйнівні наслідки для України. Причини поразки Директорії.