2. Прихід до влади м.С. Горбачова. Розгортання національно-демократичного руху в Україні.

Основні дати:

1985-1991рр. – перебудова в СРСР;

1987 – проголошення політики гласності;

Вересень 1989р. – утворення Народного руху України за перебудову.

1989р. – шахтарський страйк; прийняття Верховною Радою УРСР закону «Про мови»; «живий ланцюг» від Львова до Києва.

16 липня 1990року – прийняття Декларації про державний суверенітет.

План відповіді:

1.Прихід до влади М. Горбачова. Початок перебудови.

2.Активізація суспільно-політичного життя, його особливості в Україні.

3.Розгортання національно-визвольного руху у 1987-1991рр.

Перебудова - це сукупність державно-правових, політичних і соціальних явищ і процесів, пов"язаних з реформами і руйнуванням державно- правових й суспільно-політичних інститутів СРСР, що відбувалися в період 1985-1991 років.

Що стосується меж, то їх пояснити дуже легко: 1985 рік - прихід до влади Горбачова й початок реформування ( й руйнування ); 1991 рік - путч, який прискорив процес розпаду СРСР, тобто це та дата , коли СРСР перестав фактично існувати.

Після смерті 12 березня 1985 року Черненка новим Генеральним секретарем ЦК КПРС стає Михайло Сергійович Горбачов. Йому всього 54 роки,і у порiвняннi з попереднiми генсеками вiн виглядає досить молодо. Народ пiсля приходу Горбачова до влади очiкує змiн...

М.С.Горбачов ( народився 1931р.).Президент СРСР в 1990-91 рр.

Генеральний секретар ЦК КПРС в 1985-91 рр. 1966-68 рр.

1-й секретар Ставропольского міськкому КПРС . 1968-70 рр.

2-й секретар, з квітня 1970- 1-й секретар крайкому КПРС .

1978-85 рр.- секретар ЦК КПРС .

Голова Президіуму Верховної Ради СРСР в 1989-90 рр. Член політбюро ЦК КПРС в 1980-91 (кандидат з1979). З грудня 1991- президент Між-народного фонду соціально-економічних і політичних досліджень ("Горбачов-фонд"). Нобелівська премія світу(1990). Виступив ініціатором перебудови. Квiтень 1985 року поклав початок повiльним , обережним реформам, спрямованим на часткове оновлення iснуючої системи. Отож новий Генеральний секретар М. С. Горбачов спочатку лише вiдроджував часи хрущовської " відлиги ". Мова йшла зовсім не про те, щоб змiнити систему - iснуюча цiлком задовільняла керуючу верхівку. Систему цю прагнули лише пристосувати до нових - передусiм мiжнародних умов. В першому проектi перебудови в основу ставилася технологiя, а не людина ,якій вiдводилася незрозумiла роль " людського чинника ".

Радикальна активізація суспільно-політичних рухів в Україні

Економічна криза в державі доповнювалася кризою ідеології. Заїжджені гасла, звична агітація і пропаганда втратили свою мотиваційну роль. Нове покоління не мало ні революційного ентузіазму перших п'ятирічок, ні віри у світле комуністичне майбутнє. Реформаторські сили на чолі з М. Горбачовим відчули, що їм не вистачає підтримки громадськості, що соціально-економічні перетворення не відбудуться без суспільно-політичних змін. їм потрібно було також ослабити протидію противників реформ у КПРС, що неможливо зробити без демократизації суспільства. Сама логіка перебудови вела їх до політичних реформ.

Велику роль у демократизації суспільно-політичного життя відіграла гласність. Вона відкрила можливість сказати через засоби масової інформації, літературу, кіно правду про існуючий тоталітарний режим, його численні злочини (сталінщину, голодомори, жах колективізації, ціну індустріалізації, правду про війну, огидність "застійного" періоду тощо). Завдяки гласності були зруйновані ідеологічні міфи радянської доби, розвінчані теоретичні догми марксизму-ленінізму, з'ясована утопічність комуністичної ідеї, безплідність соціалістичного експерименту в СРСР. Як наслідок, відбувся обвальний крах ідей, які протягом всього радянського періоду вважалися безпомилковими і незаперечними. Крах комуністичної ідеології у свідомості людей робив неминучим крах радянської політичної системи, що базувалася на цих ідеях. Події, започатковані реформами М. Горбачова, почали розвиватися за своїми внутрішніми законами, не підвладними директивам компартійних верхів.

Перебудова значно активізувала суспільно-політичну активність мас, все більше людей позбувалося страху перед можливістю репресивних дій, вимагаючи докорінних змін. Але їх енергія й активність наштовхувались на консерватизм місцевих адміністрацій, небажання партноменклатури "поступитися принципами", що призводило до загострення політичної ситуації.

Розгортання національно-визвольного руху в Україні

1988 і початок 1989 року ознаменувалися активізацією політичного життя в країні. Перебудова, яка до цього була справою партійно-державних верхів, викликала рух «знизу», активні дії широких народних мас. Каталізатором цього руху стала гласність. Союзні, а за ними й республіканські ЗМІ почали публікувати і транслювати інформацію, що раніше була недоступною широкому загалу. Це, зокрема, стосувалося «білих плям» української історії, матеріалів про масові репресії З0–50‑х рр., голодомор, антинародну політику тоталітарної держави. Надбанням історії знову стали імена В. Винниченка, С Петлюри, М Грушевського, Я Курбаса, М. Хвильового. С.Єфремова та багатьох інших.

У республіці стали поширюватися «самвидавські» газети і журнали. Частина з них друкувалася за межами України і віддзеркалювала загальносоюзні проблеми, інші готувалися в республіці. В’ячеслав Чорновіл ще в 1987 р. відновив видання «Українського вісника». Прагнучи легалізувати журнал, В. Чорновіл звернувся за дозволом в ЦК КПРС, вважаючи, що консервативне парткерівництво України нізащо не погодиться на появу опозиційного видання, «ліберальний» центр не матиме нічого проти. Але офіційна Москва відповіла мовчанням. Що ж стосується властей України, то вони продовжували «розносити» непокірних дисидентів і після проголошення політики гласності.

Відбувалася швидка політизація суспільної свідомості. Почали виникати незалежні від владних структур і КПРС громадські об’єднання, які відбивали настрої й інтереси різних соціальних верств, так звані неформальні групи й об’єднання.

Вже через кілька днів після закінчення ХІХ партконференції (початок червня 1988 р.) у Львові пройшла серія багатотисячних мітингів, у яких взяли участь представники творчих спілок, національно-культурних об’єднань, міськкому комсомолу, УГС та ін. Провідною темою виступів на мітингах були питання демократизації суспільства та національного відродження.

Не випадково, що саме в Західній Україні партійно-державне керівництво вперше спробувало силовими методами придушити наростання народної активності. 4 серпня 1988 р. загін міліції особливого призначення розігнав несанкціонований мітинг у Львові, десятки людей були побиті. Серед жертв розправи виявився і член ініціативного комітету мітингу, комуніст Ярослав Путько. Було очевидно, що розправа була викликана страхом влади перед неконтрольованою активністю народу і прагненням стримати її.

Але бажаного результату власті не досягли. Зі Львова мітингова хвиля покотилася на Схід. Так, у Києві 13 листопада 1988 р. відбувся 20-тисячний мітинг, присвячений екологічним проблемам. Було порушено питання про притягнення до відповідальності посадових осіб за приховування справжніх наслідків чорнобильської катастрофи. Екологічні мітинги пройшли в багатьох містах України. Як і в усіх попередніх випадках, влада не наважилася заборонити їх.

Шахтарський страйк 1989 року

Невдале реформування економіки, непослідовність у лібералізації суспільно-політичного життя призвели до наростання соціальної напруженості. Новим явищем суспільного життя стали страйки шахтарів, що розпочалися влітку 1989 р. Вони Засвідчили про початок відродження робітничого руху, але в новій якості. Головною причиною страйків була невирішеність багатьох економічних і соціальних питань. У зв’язку з здійсненою в народному господарстві республіки в 50-ті рр. переорієнтацією промисловості з вугілля на газ змінилася і структура капіталовкладень. Протягом двох десятиліть 250 з 400 шахт Донбасу працювали без реконструкції, технічна оснащеність їх була надто низькою. Частка ручної праці шахтарів складала 53%, високою була смертність від нещасних випадків. Постійно зростав робочий день. Замість офіційних 6 годин він іноді становив 10–11. Страйк розпочався 15 липня 1989 р. на шахті «Ясинуватська-Глибока». Через кілька днів страйкувало вже 193 шахти. У деяких місцях поряд з економічними (підвищення зарплати і поліпшення умов праці) висувалися й політичні вимоги. 22 липня було підписано угоду між шахтарями та урядом СРСР, який пообіцяв виконати вимоги страйкуючих.

Висновок

1985–1990 рр. були останнім існуванням СРСР.

Цей період відкрився приходом до влади в СРСР М. Горбачова, з ініціативи якого почалася перебудова, що офіційною партійною пропагандою зображувалося як оновлення, модернізація всіх сфер життя, «очищення» соціалізму від негативних нашарувань минулого, надання йому нового «дихання» і гуманного, демократичного характеру. За своєю суттю перебудова була спробою партійно-державної верхівки СРСР вивести країну з гострої кризи, що охопила всі сфери суспільства і набула всеохоплюючого, системного характеру.

Деякий час вище радянське керівництво в Москві, а особливо його представники в Україні не усвідомлювали ні глибини цієї кризи, ні її розмаху. Свідченням цього була цілком утопічна, нічим не обґрунтована політика «прискорення», яка передбачала без суттєвих змін у системі виробничих відносин. У керівництві країною зростало побоювання, що в СРСР назріває стихійний соціальний вибух з непередбаченими наслідками.

Але досить швидко стала цілком очевидною неспроможність політики «прискорення». Замість очікуваного наростання темпів економічного розвитку тривало неминуче їх зниження. Замість ослаблення продовольчої, житлової і товарної криз відбулося їх подальше загострення. Врешті-решт, у 1990 р. вперше за багато років почалося скорочення обсягів суспільного виробництва. Таким чином, усі спроби перебудови системи управління економікою, введення різних моделей госпрозрахунку, як і зрештою прийняті Верховною Радою СРСР у 1990 р. заходи, виявились абсолютно безплідними.

Загострення економічної кризи пришвидшувало реформи в політичній системі. Існуючі державні інститути були вже неспроможні уберегти країну від занепаду. Ця істина оволоділа свідомістю ініціаторів перебудови й підштовхувала їх до пошуків виходу, який вбачався в демократизації суспільного життя, відмові так званої керівної ролі КПРС у суспільстві.

Білет № 7.

І. Проголошення Української Народної Республіки. ІІІ Універсал Центральної Ради.

1. Соціалістична революція в Росії та події в Україні.

25 жовтня (7 листопада) 1917року – революція в Росії, прихід до влади більшовиків. Внаслідок чого було повалено Тимчасовий уряд.

ІІ Всеросійський з’їзд проголосив Росію Республікою робітничих, солдатських і селянських депутатів.

Збройне повстання привело до влади більшовицьку партію ( мета – перебудувати соціально-економічне життя країни на комуністичних засадах)

На виборах до Всеросійських Установчих зборів в Петрограді – 4 частина виборці, в Україні 10%. За таких умов нав’язати свою владу можна було лише шляхом насильства.

Заходи більшовиків:

• Декрет про землю: - в основі – принцип зрівняльного землекористування

- поміщицькі маєтки підлягали поділу між селянами

- спиняли есерівську аграрну програму, відмовившись від власної (тимчасово)

• Соціально політична база більшовизму:

  • Перемога збройного повстання а Петрограді поклала початок кривавій боротьбі більшовиків за контроль над усією імперією, її національними регіонами (найб. – Україна)

  • Прагнули встановити контроль над Україною як найшвидше

  • Українців серед більшовиків було мало – тому установлення більшовицької влади можливе було лише збройним шляхом

• Наступ ліворадикальних сил в Україні:

  • Утвердження більшовицької влади почалось зразу після перевороту в Петрограді

  • Боротьба ускладнювалась близкістю козацького Дону

  • Соціальна база більшовиків була слабкою, авторитет незначний, власними силами не могли досягти

  • Влада перейшла до рук ЦP

2. Проголошення ІІІ Універсалу ЦР та Української Народної Республіки.

7 листопада 1917 року - проголошення Української Народної Республіки, ІІІ Універсалу ЦР.

Причини проголошення:

Загальнонаціональна криза:

• Нездатність Тимчасового уряду вирішувати нагальні проблеми

• Спроба встановлення військової диктатури

• Погіршення економічного становища країни

• Посилення соціальної напруги

• Загострення політичної боротьби

• Нехтування російськими демократичними силами українських національних інтересів.

• Збройне повстання більшовиків у Петрограді 25 жовт. 1917р.

• Повалення влади Тимчасового уряду

• Спроба встановлення радянської влади в Україні

• 29-30 жовтня 1917р – збройне повстання більшовиків у Києві.

Основні положення:

• УНР у складі федеративної Росії

• УЦР – вищий законодавчий орган, ГС – вищий виконавчий органи УНР до скликання Установчих зборів України

• Включення до УНР земель, де більшість населення українці8-ми годинний робочий день

• Встановлення державного контролю над виробництвом

• Скасування смертної кари, надання амністії політв’язням

• Розширення прав органів місцевого самоврядування

• Проголошення демократичних свобод: свободи слова, друку, віросповідань, зібрань, союзів, страйків, недоторканності особи й помешкання.

• Підтримка переговорів для швидкого закінчення війни

• Визнання права національних меншин на національно-територіальну автономію

Результати та наслідки:

• Закладено основи демократичного устрою Української держави

• Положення універсалу викликали неоднозначне ставлення різних політичних сил до проголошення в універсалі заходів

• Утворення суперечливого становища: з одного боку, УНР – складова частина Росії, з іншого – УНР не визнавала Раднарком легітимним урядом Росії.

УНР – Українська Національна Республіка

Революція - Докорінний переворот у житті суспільства, який приводить до ліквідації віджилого суспільного ладу і утвердження нового, прогресивного

Універсал – Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів

Автономія – 1) Самоврядування певної частини держави.

2) Право установи, підприємства, організації самостійно розв'язувати певні питання.

Федерація - Союзна держава, що складається з ряду держав або державних утворень.

ІІ. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.

1. Чорнобильська катастрофа.

Чорно́бильська катастро́фа — екологічно-соціальна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території України (у той час —Української РСР).

• Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин.

• Відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросім

• стала однією з причин розвалу СРСР.

• вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики до вибуху на АЕС «Фукусіма-1», як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.

• Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США.

• Приблизно 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі.

• Близько 200 000 чоловік були евакуйовані із зон забруднення.

• стала подією великого суспільно-політичного значення для СРСР і світу.

• Спершу керівництво УРСР та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень з Швеції, де на Фоксмаркській АЕС були знайдені радіоактивні частинки, які були принесені з східної частини СРСР та оцінки масштабів зараження

• розпочаласяевакуація близько 130 000 мешканців Київської області із забруднених районів.

• Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи.

• Навколо ЧАЕС створена 30-кілометрова зона відчуження.

26. вітня 1986 року – вибух на Чорнобильській АЕС. Це була найбільша техногенна катастрофа ХХ ст.

2. Наслідки катастрофи. Заходи щодо усунення наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Наслідки:

• Загибель 7 тис. ліквідаторів наслідків аварії, понад 60 тис стали інвалідами

• Радіоактивне забруднення території України; погіршення здоров’я населення

• Економічні збитки

• Пожвавлення суспільно-політичного руху в республіці (масовий мітинг протесту в Києві в лист. 1988р., присвячений екологічним проблемам;

• Критика посадових осіб, винних у катастрофі.

Постава Верховної Ради УРСР в серпні 1990 р. «Про невідкладні заходи по Захисту від наслідків Чорнобильської катастрофи» (оголошення України зоною екологічного лиха; вимога припинити експлуатацію ЧАЕС; доручення уряду звернутися до міжнародних організацій про надання допомоги і ліквідації наслідків аварії.

15 грудня 2000 – закриття ЧАЕС.

Техногенна катастрофа - Раптове лихо, подія з тяжкими трагічними наслідками, породжений, створений технікою, промисловістю

Екологія – 1.Наука, що вивчає закономірності формування і функціонування біологічних систем та їх взаємодію з навколишнім середовищем.

2. Зв'язок між організмом і довкіллям.

ЧАЕС – Чорнобильська Атомна Електростанція.

Білет №8