71.Розкр причини, хід, харак і наслід насильницького впровадж колгоспного ладу в Укр

Основні причини насильницької колективізації.

По-перше, це теоретична установка більшовиків, що рано чи пізно колективне господарство має замінити дрібні селянські господарства

По-друге, це проведення індустріалізації, для забезпечення якої були необхідні чималі кошти. Щоб отримати їх, закордон почали продавати хліб, який селяни дуже неохоче віддавали державі за безцінь. Сталін вважав, що колективізація допоможе встановити повний контроль над селянами і забезпечить належний рівень поставок хліба.

У кінці 20-х років була здійснена підміна кооперування колективізацією. Форсованими темпами почав створюватись колгоспний лад.

Курс на "суцільну колективізацію" офіційно проголосив листопадовий (1929 р.) пленум ЦК ВКП(б). Усуспільнення власності селян здійснювалося не добровільно, а насильно, під загрозою репресій і неминучої ліквідації господарств.

Суцільна колективізація в Україні почалася в кінці 1929 р. Вона передбачала створення як колективних господарств з максимальним рівнем Усуспільнення, тобто комун, так і артілей. Одночасно проводилось Розкуркулення, хоча не було навіть чітко визначено, кого вважати куркулем. До куркулів відносили не лише тих, хто використовував найману працю, а й хто просто жив більш заможно, ніж сусіди по селу. Куркулі були розділені на три категорії: 1-а - учасники антирадянських виступів; 2-а-ті, що чинили так званий "пасивний опір"; 3-я -ті, що не чинили ніякої протидії розкуркуленню.

Перша категорія підлягала найсуворішій розправі - ув'язненню або розстрілу, друга - виселенню на північ, третя - розміщенню у так званих "висілках" - спеціально створених ізольованих поселеннях на землях гіршої якості. Не гарантувалась безпека й незаможним. Тих, хто не погоджувався на колективізацію, оголошували "підкуркульниками" і також репресували. Всього за роки суцільної колективізації в Україні було експропрійовано до 200 тис. селянських господарств. Загалом же під час колективізації в Україні знищено майже вдвічі більше селянських господарств

Насильницьке запровадження колгоспного ладу викликало велике невдоволення селян. З осені 1929-го по квітень 1930 р. в Україні прокотилася хвиля селянських виступів та збройних повстань. У Тульчинському, Вінницькому, Могилів-Подільському округах бунтами були охоплені 343 села, в яких ДПУ зареєструвало 81 збройний виступ. Однією з форм селянського опору був масовий забій худоби, щоб вона не потрапила до колгоспу. В результаті загальне поголів'я худоби скоротилося на той час у два рази.

На кінець 1932 р. в УСРР було колективізовано майже 70 відсотків селянських господарств, що становило понад 80 відсотків посівних площ.

Колективізація призвела до деградації сільськогосподарського виробництва. Його рівень падав. Продуктивність праці "колективізованих" селян була невисокою. Матеріальна зацікавленість у кращій праці була відсутня, оскільки майже весь урожай вилучала держава.

Найстрашнішим наслідком колективізації був голод 1932-1933 рр. Кожного року на колгоспи накладався непомірний план хлібозаготівель, а його невиконання розглядалось як "саботаж". У селян вилучалися всі їстівні припаси, і вони масово гинули від голоду. Безумовно, сталінське керівництво свідомо організувало "голодний терор" для того, щоб назавжди ліквідувати в У країні будь-який опір хлібозаготівлям. Втрати від голодомору становили для України, як вважають більшість істориків, до 7 млн. чоловік. У 1933 p., зважаючи на наслідки, тиск на селянство дещо послабився. Продрозкладка в черговий раз була замінена продподатком. До 1940 р. майже всі селяни України перебували у колгоспах і налічувалося їх 28 тисяч.

Колективізація і голод 1933 р. настільки підірвали сільське господарство України, що потрібно було не одне десятиліття, щоб залікувати рани. Внаслідок цієї трагедії знищено стан найбільш здібних селян-господарів, селяни тратили почуття власника на своїй землі і знову опинились у становищі напівкріпаків, Колгоспний лад став однією з основних підвалин командної економіки і тоталітарного режиму.