48.Опишіть становище західноукр земель під владою Австрії(кін18-пер пол. 19)

З 1844 р. по 1847 р. на Правобережжя проводилося упорядкування «інвентарів» - опис поміщицьких маєтків із чіткою фіксацією розмірів земельних наділів селян і виконуваних ними повинностей. Інвентарні правила були складені грубо і топорно, іноді призводили до погіршення положення селянств. Необхідність цієї міри пояснювалася політичними розуміннями: поміщики тут в основному були поляки, що знаходилися в опозиції до російського уряду, останнє ринулося заручатися підтримкою укр. селянства.Ця подія стала одним із найважливіших рішень парламенту, затверджене імператором 7 вересня 1848 р. Закон надав селянам право власності на землю і цивільні права(обирати і бути обраним, самостійно вибирати місце проживання)відміняв панщину, але установив величезний викуп за землю, через що у Феодалів залишилася велика частина землі, ліси і пасовищ, за користування якими селяни змушені були відпрацьовувати (як на панщині) або вносить велику плату ; самий же викуп продовжувався до початку XX сторіччя. Основні результати революції сполучили в собі як прогресивні досягнення, так і феодальні пережитки: а) прогресивне: скасування кріпосного права; уведення конституційного правління, вперше українці західних територій саме висловилися як нація зі своїми інтересами і були подані в парламенті; призначено початок політичній боротьбі населення цих земель за своє національне і соціальне звільнення; б) негативне: зберігання монархії; розпуск парламенту; криваве придушення повстань; величезні выкупные платежі і панування феодального землеволодіння, ; розчленовування західно-укр. земель по новій австрійській конституції: Західна і Східна Галичина так і залишилися об'єднаними і були віддані під владу Польщі; Буковину віддали румунським поміщикам. Українці в першому парламенті Австро-Угорщини. У липні 1848 р. почалися засідання Рейхстагу в Бігу, на яких у ході червневих двохступінчатих виборів було избрано 25 українців (15 селян, 8 священиків, 2 представника міської інтелігенції) і 75 поляків на 100 місць, наданих Галичини. Українці в парламенті відстоювали: 1) поділ Галичини на Західну (із центром у Кракові) і Східну (із центром у Львові); 2) антифеодальные вимоги: ліквідація крепостного-права (не тільки в Галичині, але і на іншій території), скасування выкупных платежів феодалам за землю, ліквідацію монополії феодалів на володіння млинами, зниження державних податків, дозвіл селянам вільно користуватися соляними залежами й ін. У підтримку цих вимог депутатами-українцями было собрано 200 тис. підписів, але Рейхстаг лише частково їх прийняло.У грудні 1848 р. новий 18-літній імператор Франц-Иосиф, зібравши контрреволюційні сили, розпустив парламент. Так, революція, що почалася «знизу», завершилася реформами «поверх», що носили половинчатий характер

24.Розкрийте суть боротьби запор козак проти турків і татар в сер16-перш чверті 17ст.Дайте оцінку діяльності п.Сагайдачного

З розвитком Запорозької Січі активного наступального характеру набирає боротьба проти турецько-татарської агресії. Козаки не тільки давали відсіч навалам татарських орд і турецьких військ в Україну, але й самі наприкінці 16 ст. розгорнули наступ на володіння султанської Туреччини та її васала -Кримського ханства..

Проти, туреччини яка загрожувала всьому європейському розвиткові експансією, а українському народові - геноцидом, цілковитого фізичним знищенням, козаки розгорнули справжню війну. Стратегію цієї війни розробив Петро Сагайдачний.

Однак, перед тим він провів велику роботу щодо кількісного зростання, зміцнення удосконалення збройних сил України - козацького війська.Будучи талановим військовим організатором, Сагайдачний особливо дбав про забезпечення козацького війська зброєю, передусім рушницями, прагнув, щоб кожний козак, у тому числі й піхотинець, мав свого коня. Спрямовуючи козацтво до найактивнішої наступальної боротьби проти Турецької імперії, в чому пріорітетну, найважливішу роль відігравали чорноморські козацькі походи, Петро Сагайдачний організував і особисто керував суходільними і морськими походами на володіння султанської Туреччини і Кримського ханства.

Головна концепція стратегії морських походів, розроблених Сагайдачним, полягала в тому, щоб воювати з ворогом на його території. Основним напрямком козацького наступу були береги Малої Азії. Мета - підірвати економічну і військову могутність Туреччини.Головним завданням було визволення з турецько-татарської неволі полонених-бранців.

Козаки атакували кілька фортець одночасно, але основний удар завдавався найбільшому центру, наприклад турецькій столиці - Стамбулу. Знищувався турецький флот у портах та на морі.

Петро Сагайдачний розробив та вдосконалив також і тактику морського бою, що було значним внеском у розвиток українського воєнного мистецтва.

1613 року козаки, керовані Сагайдачним, перемогли турецькі віцська під Гезлевом у Криму, а татар - у Подніпров'ї . 1615р.козаки Сагайдачного випалили околиці Константинополя і налякали самого падишаха. Повертаючись додому, козаки погромили під Очаковим турецькі війська.

Найзначнішою подією 1616 року у війні козацтва, керованого Петром Сагайдачним, проти султанської Туреччини був морський похід, спрямований на Кафу (тепер Феодосія,) - головного невільницького ринку в Криму. Козаки штурмом оволоділи могутньою фортецею, знищили 14-тисячний турецький гарнізон, звільнили масу полонених-бранців.

Та не тільки військовими справами опікувався Сагайдачний. Року 1620 він здійснив політичну і громадсько-культурну акцію - відновлення православної ієархії. Та акція мала велике значення для захисту української духовності і церкви, крім того, вона недвозначно була спрямована проти Речі Посполитої.

Проте козакам Сагайдачного 1621 року довелося воювати разом з польським військом проти могутнього ворога як Польщі, так і України -Османської імперії. До козаків звернувся польський король із проханням приєднатися до польського війська, яке після цецорського розгрому турецькою армією в 1620 р. опинилося в безвихідному становищі. Султанська Туреччина, вирішивши завоювати Польщу, почала збирати чималі сили.

Упродовж усієї Хотинської війни козаки приймали на себе основний тягар турецьких атак

Цілковитий розгром турецької армії змусив султана погодитися на переговори й укладання миру з Польщею. Могутня турецька армія зазнала нищівної поразки.Спроба Османа II поставити на коліна Польщу, ліквідувати козацтво й завоювати Україну провалилася. Хотинська війна - це був вінець полководницької діяльності Петра Конашевич-Сагайдачного, зростання його авторитету в Європі, визнання воєнного генія українського козацького гетьмана.