Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Istoria_ekzamen_dlya.doc
Скачиваний:
23
Добавлен:
28.08.2019
Размер:
798.21 Кб
Скачать

77.Розкрийте хыд вигнання з укр. Земель фашист загарб(1943-1944рр)

Перемога радянських військ під Сталінградом підготувала передумови для звільнення України від окупантів. 18-19 грудня 1942 р. війська Південно-Західного фронту вступили на територію України, звільнивши декілька сіл Міловського району Ворошиловградської області. Масове звільнення України розпочалося після перемог на Курській дузі у липні-вересні 1943 р. Восени того ж року Червона армія пройшла територією Лівобережної України. 6 листопада звільнено Київ. Наприкінці грудня силами 1-го Білоруського та чотирьох Українських фронтів розпочався широкий наступ від Полісся до Чорного моря. При форсуванні Дніпра загинуло кілька сот тисяч червоноармійців.

Комуністи почаливідверту гру на патріотичних почуттях українців. У партійній термінології та пресі все частіше застосовувалися вирази “національна суверенна українська держава у формі Української РСР”. У жовтні 1943 р. засновано орден Богдана Хмельницького. Фронти, що вели бої на території України, перейменовувалися на Українські. Вони і за суттю були такими, оскільки їх склад поповнювався українцями, мобілізованими на Україні саме тоді. Створювалися республіканські міністерства оборони і закордонних справ.

У 1944 р. було здійснено 4 стратегічні операції проти фашистських військ: Дніпровсько-Карпатську (грудень 1943 - квітень 1944 рр.); Кримську (квітень – травень); Львівсько-Сандомирську (липень – серпень); Східно-Карпатську (вересень – жовтень). 28 жовтня 1944 р. вважається датою звільнення останнього населеного пункту від німців. Наприкінці жовтня Червона армія опанувала Закарпаття, яке до Другої світової війни належало Чехо-Словацькій Республіці. Приєднання цієї української етнічної території відбувалося за сценарієм, випробуваним у Західній Україні у вересні-жовтні 1939 р. У листопаді того самого року за сприяння радянських військових відбувся з’їзд народних комітетів, на якому було прийнято рішення про вихід зі складу ЧСР і входження до складу СРСР і УРСР. Згодом це питання буде юридично оформлено чехословацько-радянським договором 1945 р.

Нині на сторінках преси, наукових видань і підручників з історії дискутується питання про те, чим вважати події 1944 р. – вигнанням чи визволенням України. У червні 1945 р. Сталін, говорячи про перемогу у війні, відзначив виключну роль російського народу. Зауважимо, що втрати СРСР у Другій світовій війні перевищували 40% сукупних втрат воюючих сторін. Питома вага втрат України у загальносоюзних втратах досягає 40%. Вона зазнала більших втрат, ніж Російська Федерація, Німеччина, Франція і Польща. За нинішніми даними офіційні втрати України у війні становлять близько 10 млн. осіб. Людські втрати СРСР у війні за президентства М.Горбачова визначалися у 27 млн. чоловік. А за сучасними підрахунками, Радянський Союз у 1941-1945 рр. втратив 32 млн. осіб. Це були представники різних народів, проте третина з них – українці. Незважаючи на це, Сталін завжди підкреслював виключну роль лише росіян. Українцям закидали те, що вони перебували під німецькою окупацією (до речі, в такому становищі було населення Бєлгородської, Брянської, Воронезької, Калузької, Курської, Новгородської, Орловської, Псковської, Ростовської, Смоленської Тульської областей, Кубанського краю Російської Федерації), з 1944 до 1951 рр. чинили опір на західноукраїнських землях радянській владі, український інтелектуал Олександр Довженко у кіноповісті “Україна в огні” (1944 р.) “викривляв” ленінську національну політику комуністів. Його звинувачували в тому, що він показав боротьбу українського народу за свою землю, а треба було показати керівну роль партії і російського народу у перемозі над фашизмом. А це вже було підставою для відновлення антиукраїнської кампанії, репресій, що вирували в Україні у 30-х роках.

Українці були гарними воїнами. У роки війни 2,5 млн. жителів України стали орденоносцями із загальної кількості 7 млн. Частка українців серед Героїв Радянського Союзу становила 18,2%. Із 115 двічі Героїв Радянського Союзу 35 були українцями або уродженцями України. Серед трьох тричі Героїв Радянського Союзу Іван Кожедуб був українцем, уродженцем Сумщини. Крім того, чимало українців воювали у складі армій країн антигітлерівської коаліції (Канада, США, Франція, Польща, Чехословаччина та інші), партизанських загонах Югославії, Італії. Незначною була цифра українців, що воювали на боці Німеччини – 250 тис. чоловік.

У 1944 р. визволення не відбулося, а відбулося вигнання німців з території України. Та й війна (тепер вже силами НКВС) з українським національно-визвольним рухом тривала на західних землях і після завершення Другої світової війни. Сталін і радянське керівництво з підозрою ставилося до українців, пам’ятаючи про те, що вони неодноразово чинили опір встановленню радянської влади. І не дивно, що за керівництваСталіна Комуністичну Партію (більшовиків) України очолювали представники різних національностей (Квірінг – німець, Косіор – поляк, Каганович – єврей, Хрущов - росіянин), але не українці.

Парадоксом історії України в роки Другої світової війни є те, що найбільш проукраїнською силою виявилася Москва. По-перше, Червона армія врятувала українців від колоніальних планів Гітлера, по-друге, завдяки зусиллям Сталіна Україна вийшли з війни з іншим статусом. Майже усі українські етнічні території опинилися у складі УРСР. З’явилися власні міністерства оборони і закордонних справ. Україна стала засновницею ООН. Проте Москва в першу чергу дбала про утримання свого контролю над українським населенням та територією. Але підвищення українського питання обернулося для Москви новою загрозою – загрозою, яку вона на межі 1980-1990-х років так і не змогла вирішити.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]