13.Охарак основні напрямки держ діяльн Данила Галицького

У середині XIII ст. Галицько-Волинське князівство відроджується під владою Данила Романовича. З 1221 р. він князював на Волині, в 1238 р. утвердився і в Галичині. Данилу відразу довелося протистояти наступу із заходу Тевтонського ордену. У 1238 р. він розгромив війська хрестоносців під Дорогочином. Одночасно на сході йому довелося вести боротьбу з монголо-татарами. У 1239 р. монголо-татари руйнують Переяслав і Чернігів. За такої ситуації Данило направляє до Києва свого воєводу Дмитра, і той у 1240 р. мужньо захищає місто від головних татарських сил на чолі з Батиєм. Незважаючи на героїчний опір, місто було захоплено. Після навали кочовиків Данило інтенсивно взявся за відбудову своїх земель. Споруджуються перші муровані фортеці, потужні замки, розбудовується нова столиця – Холм..Активна діяльність князя викликала занепокоєння в Золотій Орді. Не бажаючи дратувати ординців, Данило був змушений поїхати на переговори в столицю Золотої Орди – Сарай і стати васалом Батия. У 50-х роках XIII ст. Данило зробив спробу визволитися від татарської залежності і звернувся за допомогою до католицьких країн. Сподіваючись на сприяння папи римського, він дав згоду на унію з католицькою церквою і був коронований у 1253 р. в Дорогочині королем. Але хрестовий похід, до якого закликав папа римський, так і не відбувся. Каральні походи монголо-татар примусили Данила знову визнати зверхність Золотої Орди і зруйнувати захисні споруди, фортеці. Вів боротьбу з феодальними уособицями, викликаними прагненнями галицької боярської верхівки та чернігово-сіверського і київського князів не допустити зміцнення влади Данила і його брата Василька в Галицько-Волинському князівстві. Опирався на підтримку дрібних і середніх служивих феодалів та міщан, зацікавлених у зміцненні княжої влади.Винятково здібний правитель, Данило I Галицький об'єднав на певний час західноукраїнські землі. Реформував військо, створивши важко озброєну піхоту з селян, приборкав боярство.Проводив активну прозахідну політику. Під його владою поширювалися західноєвропейські культурні впливи, прищеплювалися відповідні державні адміністративні форми, зокрема в житті міст. Для зміцнення міжнародного авторитету держави 1246 року заснував у Галичі церковну митрополію, що перебрала на себе функції загальноруської. Митрополитом було призначено одного з подвижників князя — печатника Кирила.1264 — Данило Галицький занедужав і помер у Холмі, де й похований у церкві святої Богородиці, яку сам і збудував. Зміцнення великокняжої влади у Волинсько-Галицкому князівстві за часів Данила було тимчасовим явищем. За правління його наступників відновилися тенденції до феодальної раздрібленості, які провокувала боярська верхівка. У 1264 р. після майже 60 років політичної діяльності Данило помер. В українській історіографії його вважають найвидатнішим з усіх правителів західних князівств. На тлі тих складних обставин, в яких йому доводилося діяти, його досягнення були справді видатними. Водночас із відновленням і розширенням володінь батька Данило Галицький стримував польську та угорську експансію. Подолавши могут­ність бояр, він добився піднесення соціально-економічного і культурного рівня своїх володінь до одного з найвищих у Східній Європі. Проте не всі його плани вінчалися успіхом. Данилові не вдалося утримати Київ, як і не вдалося йому здійснити свою найважливішу мету — позбутися монголо-татарського іга. І все ж він спромігся звести тиск монголо-татар до мінімуму. Намагаючись відгородитися від впливів зі Сходу, Данило звернувся на Захід, тим самим подавши західним українцям приклад, який вони наслідуватимуть в усі наступні століття.