38.Проан політ рос уряду щодо Укр у пер пол. 18 ст

Наступ на автономні права Гетьманщини. Перехід І. Мазепи на бік шведів Петро І використав як привід для розгортання терору і репресій. Спеціальна слідча комісія, створена за наказом царя у місті Лебедині, розглядала справи прибічників гетьмана. Сотні українців було репресовано і страчено, а їхнє майно конфісковано. Переслідувань зазнали родичі козаків, що разом із П. Орликом опинилися в еміграції. Заохочувалися доноси. Одночасно з цим відбувався форсований наступ на українську автономію. Петро І відхилив прохання Скоропадського про те, щоб козаки перебували під командуванням наказного гетьмана, а не російських генералів.Перед гетьманським урядом була поставлена вимога звітувати про податки і доходи Військового скарбу.

Поступово звужувалася влада гетьмана. Воєводи отримали право втручатися у внутрішні справи козацької України. До гетьмана був приставлений для нагляду царський міністррезидент.У Глухові — новій гетьманській резиденції — було розміщено два полки російської армії.. Гетьманщина, а з 1719 р. і Слобожанщина входили до Київської губернії, яка поділялася на провінції. У 1715 р. царський указ установив новий порядок виборів полкової старшини, згідно з яким основну роль у цьому процесі відігравав царський представник. У старшину почали обирати іноземців, яких поступово стала більшість. А згодом Петро І сам наказав призначити свого соратника П. Толстого ніжинським полковником, а А. Ганського — київським, тим самим присвоївши право призначати старшину і порушивши виборний принцип формування влади в Гетьманщині. До того ж росіянам стали надаватися великі землеволодіння в Україні, що спричинило виникнення великих територій, непідконтрольних гетьману. 1720 р. Петро І обмежив функції генерального суду.

Посилилося втручання російського уряду в економічне життя: українські товари дозволялося вивозити за кордон лише через російські прибалтійські порти і до того ж не українськими купцями. Водночас заборонялося ввозити певні товари в Гетьманщину із Західної, а купувати замість них продукцію російських фабрик. Запроваджувалося особливе мито для російської казн.Дедалі частіше козаків стали використовувати за межами Гетьманщини: на буді та на інших роботах. У той же час господарства козаків на батьківщині занепадали.Відбувалися утиски і в культурній сфері. заборонялося друкувати в Україні будь-які книги, крім церковних. Цим самим цар розпочав наступ на українську мову, сприяв насильницькій русифікації і духовному поневоленню українського народу.

Етапи колоніальної політики Російської імперії щодо України у ХVІІІ ст. 1708—1728Форсований наступ на українську автономію.1728—1734Часткове відновлення прав і вольностей України-Гетьманщини.1734—1750Посилення імперського тиску на українську автономію.1750-1764Тимчасове уповільнення імперської експансії. «Золота осінь» української автономії .1764—1783Остаточна ліквідація української автономії

39.Розк причини і суть відновл Гетьманщини у сер 18ст. Дайте оцінку діяльн к.Розумовського

Ocтaннє вiдновлення гeтьмaнcтвa. Кирило Розумовський .у 1750 р. царський уряд, зважаючи на різні обставини, відновив гетьманство. Новим гетьманом України було призначено Кирила Розумовського (1750-1764). У Глухові проведено формальне його обрання, яке викликало патріотичне піднесення й сподівання української громадськості на відродження автономії України. Ставши гетьманом, Розумовський тільки в липні 1751 р. прибув в Укpaїнy, зробив з глyxiвської та батуринської резиденцій мініатюрну копію петербурзького царського двору й приступив до управління Гетьманщиною.вища влада перейшла до ради старшини на чолi з гетьманом. До її складу входили члени Генеральної військової канцелярії та Генерального вiйськовогo суду. У роботі ради брали участь також полковники та представники полкової й сотенної aдмiнicтрацiй. Загальнокозацькі ради вже не збиралися. Діставши у рангове володіння значні маєтності, Розумовський пороздавав старшині чимало сіл i навіть сотенних містечок. У 1760 р. вiн же видав універсал про заборону залежним селянам переходити від одного пана до іншого. Заборонялося заарештовувати українцiв, кpiм карних злочинців, без спеціального на те гетьманського дозволу. Царський уряд у 1754 р. заблокував спробу гетьмана призначати полковників на власний розсуд, взяв під невсипний нагляд фінансову політику, підтвердив заборону дипломатичних зовнiшнix зносин з урядами зарубіжних країн i призначив до нього свого радника Григорія Теплова.Протягом 1760- 1763 рр. гетьманське управління здійснило судову реформу. Її суть полягала в поверненні до старої судової системи, що існувала до революції 1648 р. Територія Гетьманщини поділялась на 20 судових повітів. У кожному полку створювалися по два земськi, два підкоморськi суди й по одному гродському. Вищою судовою інстанцією ставав не російський монарх, а Генеральний вiйськовий суд на чолi з двома суддями. Таким чином, за гетьманування Розумовського було вiдновлено й удосконалено головнi атрибути автономної Української держави. Але її дальший розвиток був неможливим в умовах централiстських устремлiнь Росiйської iмперiї.Відновлення гетьманства спричинило неабиякий спротив правлячих кiл Росії. Хоч Розумовський i брав участь у двiрцевому перевороті 1762 р. i зведеннi на престол Катерини ІІ, але конфлікт з фаворитом нової цариці Григорієм Орловим скінчився для нього відлученням від царського двору. Одночасно змінилося ставлення уряду до державного статусу України.Повернувшись у 1763 р. до Глухова, Розумовський розпочав добиватися для України спадковості гетьманства, що гарантувало б їй дальше збереження державності, а Розумовським - фактично монархічну владу.. Царський представник при гетьмані Григорій Теплов надіслав у Петербург записку про рiзнi непорядки в Укpaїн.Викликаного до Петербурга Розумовського змусили в жовтні 1764 р. подати прохання про відставку. Україна втрачала державність i перетворювалась на одну з oкpaїн Російської імперії. Але ідея автономії України не вмерла, вона продовжувала зберігатись у свідомості як простого народу, такi частини знатi. Бiльшicть козацької старшини відступає від національної справи й переймається тільки економічними інтересами.