12.З»ясуйте обстав утвор Гал-Вол князів.Дайте оцінку діяльн князя Романа Мстиславовича

Об’єднання Галичини і Волині в одне князівство вперше здійснилось за правління волинського князя Романа Мстиславича. Початок діяльності Романа був пов’язаний з Новгородом, де короткий час (1168 — 1170) він був князем . Повернувшись після смерті батька на Волинь, як старший, одержав Володимир. Деяку славу дав йому успішний похід на ятвягів, литовське плем’я, яке своїми набігами непокоїло Волинь .

У своїх політичних планах Роман спирався в основному на сили Володимирського князівства. Найважливішою справою Романа, яка дала йому історичне ім’я, було приєднання Галичини до Волині і створення єдиного Галицько-Волинського князівства. В період, коли Київська Русь переживала нищівний процес роздроблення земель, потрібна була незвичайна енергія, щоб протистояти негативному ходові подій, затримати його і сприяти створенню нових державних об’єднань. Заходи до приєднання Галичини Роман розпочав 1188 р. Увійшовши у порозуміння з галичанами, які були незадоволені розгульним життям Володимира Ярославича і примусили його покинути князівство, Роман сів у Галичі. Але він не мав ще достатньої сили і не зміг витримати боротьби з уграми, які загарбали Галич 3

1198 р., коли помер Володимир, Роман знову активізував свої зусилля і оволодів Галицьким князівством 1199 р. На початку свого князювання в Галичині Роман вів гостру боротьбу з боярами. Боярство становило тут велику силу. Маючи значну силу, він міг авторитетніше виступати проти інших князів. З великою увагою ставився Роман до справ Києва. В той час Роман став наймогутнішим з південноруських князів .Росту авторитету Романа сприяли його походи проти половців. Роман двічі організував великий наступ на половців. Взимку 1202 р. він вирушив з військом на половецькі кочовища, 11. 1204 р. організовано другий похід під керівництвом Романа, в якому взяли участь найвидатніші князі. Серед зими війська напали на половців, захопили бранців і половецькі стада.

Останнім епізодом діяльності Романа був його похід на Польщу 1205 р. Роман жив у дружбі з головною лінією польської династії — краківським князем Казимиром Справедливим та його синами Лешком і Конрадом *, і обидві сторони надавали взаємну допомогу. 1190 р. Роман разом з братом Всеволодом допоміг Казимиру здобути Краків,. 1195 р. він узяв участь у боротьбі, яку Лешко вів проти свого дядька Мєшка Старого, і в бою під Мозгавою був поранений. Лешко ж дав Романові допомогу, коли він займав Галичину 1190 р.

За оповіданням Суздальського літопису 1205 р. Роман пішов походом на Польщу і здобув два польських міста. Коли ж він з невеликою дружиною від’їхав від табору, поляки несподівано оточили його і вбили у бою . Польські хроніки вказують місце і день битви — під Завихостом 19 червня 1205 р. Романа поховано у Володимирі.

18.Охарак основні напрям соц.-екон розвитку укр. Земель14-пер пол 16

Незважаючи на загарбання іноземними державами, наприкінці ХІV ст., як і в наступні століття, на українських землях відбувався процес розвитку феодалізму, товарно-грошових відносин. Це підривало натуральне господарство, наслідком чого було посилення визиску селян феодалами, збільшення повинностей, закріпачення селян.

З середини ХУ ст. на українських землях, які перебували у складі Литви та Польщі, дедалі більшої ваги набували фільварки – поміщицькі господарства. Фільварки ставали виробниками товарів на ринок.

Почалося зростання великого феодального землеволодіння магнатів за рахунок захоплення селянських земель, купівлі маєтків, колонізації нових земель.Ознакою становлення внутрішнього ринку у ХV ст. було поширення ярмарок, які існували у Львові, Києві, Галичі та інших містах. Крім того Львів знову, як і за часів Галицько-Волинського князівства, став важливим центром торгівлі Європи зі Сходом.

Поглиблення суспільного поділу праці спричинило зростання вже існуючих та виникнення нових міст на українських землях. У містах відбувалася подальша спеціалізація ремісництва, почали виникати об’єднання ремісників однієї спеціальності – цехи. Вони забезпечували своїм членам привілейоване становище на місцевому ринку, монополію заняття даним видом ремесла, захист прав від утисків багатих міщан тощо.Нові явища в господарському житті у ХІV-ХV ст. були тісно пов’язані зі становленням станової форми організації суспільства. Поділ населення на стани – суспільні групи зі спільними правами та обов’язками – був характерною рисою феодалізму.Панівним соціальним станом були магнати, князі, бояри, які володіли вотчинами та шляхта, яка володіла удільними землями.. Шляхті було надано право суду у своїх маєтках та передано право збирати державний податок у власну казну.

Другим панівним станом в українському суспільстві було вище духовенство (церковні ієрархи).З розвитком міст у ХІV-ХV ст. виділилося в окрему верству населення міщанство – напівпривілейований стан. Він складався з патриціату (міської аристократії), бюргерства (купців цехових майстрів, торговців) та плебсу (ремісників, дрібних торговців, наймитів, жебраків).Найчисленнішим, але й найбезправнішим, було селянство. Основна його маса господарювала на наділах, які належали феодалам, за що зобов’язана була виконувати повинності – барщину й оброк. Феодальна залежність селян поступово переростала у кріпосну залежність.