- •Тема 1 основи фінансів підприємств
- •1.1 Сутність і функції фінансів підприємств, їх місце у фінансовій системі держави
- •1.2 Сфери фінансових відносин підприємств
- •1.3 Фінансові ресурси підприємств
- •1.4 Основи організації фінансів підприємств
- •1.5 Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи
- •1.6 Управління фінансами на підприємстві
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 2 організація грошових розрахунків підприємств
- •2.1 Суть і форми здійснення грошових розрахунків
- •2.2 Готівкові розрахунки
- •2.3 Характеристика форм безготівкових розрахунків
- •2.3.1 Розрахунки платіжними дорученнями
- •2.3.2 Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
- •2.3.3 Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків
- •2.3.4 Розрахунки за акредитивами
- •2.3.5 Вексельна форма розрахунків
- •2.3.6 Розрахунки заліку взаємної заборгованості
- •2.3.7 Особливості розрахунків в електронних системах типу «Клієнт-банк»
- •2.4 Платіжна дисципліна в управлінні фінансами
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 3 грошові надходження підприємств
- •3.1 Доходи і грошові надходження підприємств. Класифікація грошових надходжень
- •3.2 Формування валового і чистого доходу
- •3.3 Методи визначення надходжень від виконання господарських та інших операцій
- •3.4 Доходи від операційної діяльності
- •3.5 Ціноутворення на підприємстві
- •3.6 Доходи від фінансових операцій та від іншої звичайної діяльності
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 4 формування, розподіл і використання прибутку
- •4.1 Функції прибутку підприємств. Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності
- •4.2 Визначення прибутку підприємства
- •4.2.1 Валовий прибуток підприємства
- •4.2.2 Прибуток від операційної, звичайної та надзвичайної
- •4.3 Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції
- •4.4 Визначення прибутковості підприємства
- •4.5 Розподіл і використання прибутку підприємства
- •Література
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 5 фінансове забезпечення відтворення основних засобів
- •5.1 Економічна сутність та класифікація основних засобів
- •5.2 Знос і амортизація основних засобів
- •5.3 Показники стану та ефективності використання основних засобів
- •5.4 Інвестиційна діяльність підприємства та методи її здійснення
- •5.5 Джерела фінансування інвестицій
- •Порядок фінансування інвестицій
- •Джерела фінансування ремонту основних засобів
- •Література
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 6 фінансування та організація оборотного капіталу підприємства
- •6.1 Сутність, склад і структура оборотного капіталу підприємства
- •6.2 Джерела формування оборотного капіталу підприємства
- •6.3 Методи обґрунтування потреби підприємства в оборотному капіталі
- •6.4 Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 7 оподаткування підприємств
- •7.1 Податки в системі фінансових відносин підприємства
- •7.2 Функції, елементи та класифікація податків, які сплачують суб'єкти підприємницької діяльності
- •7.3 Система оподаткування підприємницької діяльності в Україні
- •7.4 Спрощені системи оподаткування підприємницької діяльності
- •7.5 Вплив системи оподаткування на фінансово-господарську діяльність підприємств
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 8 кредитування підприємств
- •8.1 Види кредитів, що надаються підприємствам
- •8.2 Банківське кредитування підприємств
- •8.2.1 Кредитна лінія
- •8.2.2 Овердрафт
- •8.2.3 Кредит під облік векселів
- •8.2.4 Кредитно-гарантійні послуги: акцептний кредит
- •8.2.5 Кредитно-гарантійні послуги: авальний кредит
- •8.2.6 Факторинг
- •8.3 Порядок кредитування
- •8.4 Отримання відсотків і погашення кредитів
- •8.5 Комерційне кредитування підприємств
- •8.6 Лізингове кредитування
- •8.7 Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 9 фінансове планування на підприємстві
- •9.1 Зміст та задачі фінансового планування
- •9.2 Принципи і методи фінансового планування
- •9.3 Порядок розробки фінансового плану
- •9.4 Оперативне фінансове планування
- •Література
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 10 оцінка фінансового стану підприємства
- •10.1 Фінансовий стан підприємства, методи його оцінки
- •10.2 Показники оцінки фінансового стану підприємства
- •10.3 Оцінка рентабельності та прибутковості
- •10.4 Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства
- •10.5 Оцінка фінансової стійкості та стабільності
- •10.6 Оцінка ділової активності й руху грошових коштів
- •10.7 Оцінка акціонерного капіталу
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Тема 11 фінансова санація і банкрутство підприємств
- •11.1 Симптоми і фактори виникнення фінансової кризи на підприємстві
- •11.2 Методи прогнозування банкрутства підприємства
- •11.3 Фінансова санація підприємства та порядок її проведення
- •11.4 Фінансові джерела санації
- •11.5 Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств
- •11.6 Етапи проведення справи про банкрутство
- •Питання для самостійного опрацювання
- •Теми курсових робіт з дисципліни
- •Список використаної та рекомендованої літератури
8.6 Лізингове кредитування
В економічному розумінні лізинг – це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. Суб'єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора – лізингодавець, позичальника – лізингоодержувач.
Будь-яка лізингова операція має фінансовий (кредитний) характер. Власник майна (лізингодавець) надає користувачу (лізингоодержувачу) фінансову послугу: він купує майно у власність і за рахунок періодичних внесків лізингоодержувача покриває його повну вартість та отримує певний прибуток у вигляді лізингової маржі.
З економічного погляду лізинг має певну схожість із банківським кредитом, який надається на придбання основних фондів. Кредитні та лізингові відносини між позичальником (лізингоодержувачем) та кредитором1 (лізингодавцем) будуються на умовах терміновості, оплати, повернення, матеріального забезпечення (застави) [3].
Разом із тим між банківським кредитом та лізингом є певні відмінності (табл. 8.3).
Таблиця 8.3 – Порівняльна характеристика банківського та лізингового кредиту
Ознака |
Банківський кредит |
Лізинг |
1 |
2 |
3 |
Рівень фінансування основних фондів |
Фінансує 60-70 % вартості придбаних основних фондів |
Фінансує 100 % придбаних основних фондів |
Забезпечення |
Кредитор вимагає ліквідної застави вартістю не менше ніж 110- 140 % вартості кредиту |
Заставою є сам об'єкт лізингу. За умови, що лізингова компанія отримує банківський кредит на придбання об'єкта лізингу, потрібна застава в розмірі лише 30-50 % суми банківського кредиту |
Право власності кредитора на об'єкт лізингу |
Зберігає за собою заставне майно до повного погашення позички |
Лізингоодержувач (позичальник) стає власником узятого в оренду майна тільки після закінчення строку договору та повної оплати лізингових платежів |
Продовження таблиці 8.3
1 |
2 |
3 |
Форма надання |
У грошовій формі |
У товарній або товарно-грошовій: за зворотного лізингу, наприклад, підприємство продає лізинговій компанії основні фонди й отримує кошти, одночасно укладаючи договір про оренду цих фондів |
Спосіб погашення боргу |
У грошовій формі |
У грошовій, товарній або змішаній формах |
Розмір оплати |
Відсотки за кредитом плюс сума основного боргу |
Плата за банківський кредит плюс вартість основних фондів плюс лізингова маржа (прибуток лізингової компанії) |
Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме майно, що його можна віднести до основних фондів, яке не заборонене до вільного продажу на ринку і щодо якого немає обмежень на передавання в лізинг (оренду).
До об'єктів лізингу належать:
машини та обладнання;
засоби обчислювальної техніки;
транспортні засоби;
виробничі будівлі та споруди;
інші основні фонди.
Не можуть бути об'єктами лізингу:
об'єкти оренди державного майна, крім окремого, індивідуально визначеного майна державних підприємств;
земельні ділянки та інші природні об'єкти.
Класичному лізингу притаманний тристоронній характер взаємовідносин: лізингодавець, лізингоодержувач, постачальник.
Лізингодавець – суб'єкт підприємницької діяльності, тому числі банківська (небанківська) фінансова установа, яка передає в користування об'єкти лізингу згідно з договором.
Лізингодавцями можуть бути:
лізингові компанії;
комерційні банки;
філії, підрозділи підприємств – виробників обладнання;
державні й місцеві органи (комітети з управління майном; відділи постачання).
Лізингоодержувач – суб'єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об'єкти лізингу за договором.
Лізингоодержувачі – це юридичні особи, зайняті виробництвом тієї чи іншої продукції; фізичні особи, що провадять підприємницьку діяльність. До категорії продавців майна належать: виробники машин та обладнання; оптово-збутові організації; торгові фірми; власники майна та інші учасники угоди.
Постачальник лізингового майна – суб'єкт підприємницької діяльності, який виготовляє машини, обладнання тощо і (або) передає власне майно, яке є об'єктом лізингу.
Крім основних учасників, у лізинговому бізнесі беруть участь посередники, тобто особи, що репрезентують економічні інтереси як продавців, так і покупців об'єктів лізингу. До таких належать:
страхові компанії;
брокерсько-дилерські фірми;
сервісні центри з обслуговування машин та устаткування;
інші посередники.
Залучення посередників у лізинговий бізнес приводить до скорочення терміну оборотності капіталу, внаслідок чого підвищується дохідність виробництва.
Для кожного з учасників лізингової діяльності цей вид підприємницької діяльності має певні переваги.
Для продавця майна лізинг є зручним засобом вирішення не тільки виробничо-технічних, а й фінансових проблем. Наприклад, за умов надвиробництва лізинг виступає як дійовий інструмент відшкодування вкладеного капіталу, оскільки оплата продукції підприємства здійснюється відразу після підписання угоди. Таким чином, скорочується можливість «заморожування» капіталу підприємства у вигляді залишку готової продукції на складі. Більше того, підприємство-постачальник позбавлене необхідності використовувати комерційний кредит.
Підприємство-лізингоодержувач також здобуває дуже суттєві переваги:
на відміну від банківського кредиту, лізинг дає змогу 100 % фінансування на придбання основних фондів.
підприємству простіше отримати майно в лізинг, ніж позичку на його придбання; лізингове майно виступає як застава, право власності на нього належить лізингодавцеві;
лізинг дає підприємству більше можливостей для маневрування під час виплати лізингових платежів, оскільки останні здійснюються підприємством, як правило, після отримання виторгу від реалізації продукції, що її вироблено на обладнанні, взятому в лізинг;
зменшується ризик морального старіння обладнання, тому що підприємство бере його не у власність, а в оренду: в такий спосіб розширюються можливості оперативного оновлення застарілої техніки без залучення власного капіталу на його фінансування;
лізингове майно не зараховується на баланс підприємства, що підвищує ліквідність суб'єкта господарювання та його можливість отримати банківський кредит;
лізингові платежі включають до складу валових витрат, що зменшує оподатковуваний прибуток підприємства-лізингоотримувача;
зменшується ризик виробництва нової продукції, оскільки за недостатнього попиту на неї підприємство може повернути об'єкт лізингу безпосередньо лізингодавцеві;
досягається ефект фінансового стимулювання, оскільки щорічні фінансові вигоди перевищують розмір відсотків за банківський кредит.
Поряд з перевагами лізинг має певні недоліки:
вартість лізингу для лізингоодержувача вища (на суму лізингової маржі), ніж вартість звичайної позички;
укладання лізингової угоди потребує тривалого часу та складнішої організації, ніж укладання угоди про звичайну банківську позичку;
лізингодавець бере на себе ризик можливого морального старіння основних фондів та неповного і несвоєчасного отримання лізингових платежів.
Підприємство, що прагне отримати основні фонди на умовах кредиту-оренди, має пройти лізинговий процес, який складається з таких етапів:
підготовка та обґрунтування лізингового проекту;
юридичне оформлення лізингової угоди;
виплата лізингових платежів;
повернення об'єкта лізингу або викуп його за залишковою вартістю.
Підприємство подає до лізингової компанії чи банку: заяву, економічне обґрунтування лізингової угоди (бізнес-план), нотаріально засвідчені копії установчих документів, бухгалтерський баланс за останній рік або квартал та інші документи на вимогу лізингодавця. Лізингодавець здійснює оцінку платоспроможності підприємства (лізингоодержувача) за схемою, що її прийнято для аналізу банком кредитоспроможності своїх клієнтів. У зв'язку з тим, що лізингова операція має довгостроковий характер, лізингодавця цікавить, насамперед, не поточний, а перспективний фінансовий стан підприємства-лізингоодержувача. Після позитивного висновку щодо платоспроможності лізингоодержувача й ефективності лізингового проекту лізингодавець направляє постачальнику замовлення-наряд на придбання об'єкта лізингу. Між підприємством-постачальником та лізинговою компанією укладається договір купівлі-продажу основних фондів, які передаються в лізинг підприємству-лізингоодержувачу. Ці операції оформлюються такими документами:
1. Акт приймання-передавання об'єкта лізингу в експлуатацію.
2. Лізинговий договір між лізингодавцем та лізингоодержувачем.
3. Договір на технічне обслуговування майна, що передається в лізинг, коли обслуговування здійснюватиме лізингодавець.
Майно передається в лізинг тільки після укладання лізингоодержувачем договору страхування об'єкта лізингу на користь лізингодавця.
Лізингоодержувач зобов'язаний забезпечити підтримування в належному стані лізингового майна, а також здійснювати виплати відповідних лізингових платежів.
До складу лізингових платежів включають:
суму відшкодування вартості об'єкта лізингу, що амортизується, на строк, за який вноситься лізинговий платіж;
суму, що сплачується лізингодавцеві як відсоток для придбання майна згідно з договором лізингу;
платіж-винагорода лізингодавцеві за отримане в лізинг майно;
відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застраховано лізингодавцем;
інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
Виплата лізингових платежів здійснюється згідно з графіком, погодженим обома сторонами.
Підприємство-лізингоодержувач перестає сплачувати лізингові платежі після закінчення терміну чинності лізингової угоди. Лізингоодержувач при цьому має право:
повернути обладнання лізингодавцеві;
поновити або укласти нову лізингову угоду;
придбати обладнання за залишковою вартістю.
Спосіб подальшого використання лізингового майна залежить від напрямків інвестиційної стратегії підприємства.
Лізинг-кредит сприяє активізації інвестицій приватного капіталу у сферу виробництва, поліпшенню фінансового стану товаровиробників, а також підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.